65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" лютого 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3488/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший український сільськогосподарський кооператив” (20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Гонти, буд. 3, код ЄДРПОУ 41230391)
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми “НИВА+” (66352, Одеська обл., Подільський р-н, с. Липецьке, вул. Одеська, буд. 67-Д1, код ЄДРПОУ 38443027)
про стягнення 383352,83 грн., -
за участю учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Бурдега Р.В., адвокат, діє на підставі ордеру
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Перший український сільськогосподарський кооператив” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми “НИВА+” про стягнення 383352,83 грн., з яких 374002,76 грн. основного боргу та 9350,07 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший український сільськогосподарський кооператив” обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної сплати за договором поставки №24/01/2022-АГХ-1 від 24.01.2022.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 24.01.2023 о 16:30.
17.01.2023 за вх.№1660/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:
- відповідач зазначає, що станом на 23.12.2022 заборгованість у розмірі 374002,76 грн. ним була погашена, отже, відсутній предмет спору в частині позовних вимог про стягнення основного боргу, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають;
- щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат відповідач зауважує, що СТОВ агрофірма “НИВА+” знаходиться у скрутному становищі, пов'язаному із складною політично-економічною ситуацію в країні, проте докладає максимум зусиль для подолання фінансової кризи. Разом з тим, відповідач наголошує, що внаслідок проведення невчасної оплати за договором позивачем не було понесено збитків (матеріали справи не містить жодних доказів щодо понесення таких збитків), а також відсутні будь-які докази, які б свідчили про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення у господарській діяльності позивача, а задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат негативно вплине на і так складне фінансове положення відповідача.
18.01.2023 за вх.№1845/23 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, яке судом у протокольній формі задоволено. У поданому клопотанні позивач надав додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи та повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу.
19.01.2023 за вх.№1888/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позовні вимоги про стягнення заявлених інфляційних втрат та наголошує, що не стягує з відповідача збитки, а тому не додає до позовної заяви доказів щодо спричинення збитків відповідачем, який порушив умови договору. Також позивач не стягує неустойку (штраф, пеня), тому, на думку позивача, аргументація відзиву в цій частині є незрозумілою та не аргументованою. Позивач зазначає, що заявляє до стягнення борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, право на таке стягнення встановлено у ч.2 ст. 625 ЦК України.
У судовому засіданні 24.01.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 17.02.2023 об 11:40.
15.02.2023 за вх.№4760/23 до суду від позивача надійшло клопотання, в якому позивач підтримав позовні вимоги, з урахуванням сплати відповідачем основного боргу та просить суд розглянути справу за відсутності позивача, яке в частині розгляду справи за відсутності позивача судом у протокольній формі задоволено.
У судовому засіданні 17.02.2023 представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач у судове засідання 17.02.2023 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Справа №916/3488/22 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
В судовому засіданні 17.02.2023 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 17.02.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Між тим, повний текст рішення складено 27.02.2023 у зв'язку з введенням в м. Одесі екстрених відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об'єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді, нестабільність в роботі системи діловодства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд встановив:
24.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Перший український сільськогосподарський кооператив” (постачальник, позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірми “НИВА+” (покупець, відповідач) укладений договір поставки №24/01/2022-АГХ-1, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку, на умовах і в строк, як визначено в цьому договорі, поставити (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити мінеральні добрива (в подальшому - товар), найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість якого визначається в специфікації(ях), які являються невід'ємними частинами цього договору.
Відповідно до п.1.3 договору ціна цього договору визначається як арифметична сума вартості товару поставленого протягом дії цього договору.
Згідно з п.п. 5.1-5.2 договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі цього договору. Оплата товару здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати в строк визначений у відповідній Специфікації на підставі виставленого рахунку-фактури. Рахунок-фактура є невід'ємною частиною цього договору. У разі не оплати товару у визначений строк, постачальник має право відмовитися від поставки або притримати поставку або змінити ціну в односторонньому порядку, шляхом виставлення нового рахунку-фактури.
У відповідності до п.п. 6.1-6.2 договору базис поставки товару може вказуватися у рахунку-фактурі, видатковій накладній та/або специфікації. Поставку товару постачальник зобов'язується здійснити в строк визначений у відповідній Специфікації. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару відповідно до умов цього договору.
За п.п. 7.1-7.2 договору договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплення печатками, та діє до 31 грудня 2022 року, однак припиняє свою дію не раніше повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань по даному договору. Цей договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не надасть письмового повідомлення про припинення дії даного договору не менш ніж за 30 календарних днів до дати його припинення. Припинення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час його дії.
Згідно з п.9.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства та умов цього договору.
На підтвердження заявлених вимог позивачем надано до суду:
- Специфікацію №01 до договору №24/01/2022-АГХ-1 від 24.01.2022, в якій, зокрема, визначено ціну поставки - 1820002,80 грн., строк поставки - протягом 30 календарних днів з моменту одержання транспортної інструкції; умови оплати - 100% попередньої оплати; строк оплати - до 24.01.2022 включно;
- видаткову накладну №669 від 13.02.2022 на суму 1794002,76 грн.;
- товаро-транспортну накладну від 13.02.2022;
- рахунок на оплату №289 від 24.01.2022 на суму 1820002,80 грн.;
- податкову накладну №585 від 27.01.2022 та квитанцію про її реєстрацію;
- податкову накладну №252 від 13.02.2022 та квитанцію про її реєстрацію;
- сертифікат якості №Ж11-780 від 13.02.2022;
- платіжні доручення про часткову сплату відповідачем 1420000 грн. за поставлений товар за Специфікацією №01 до договору №24/01/2022-АГХ-1 від 24.01.2022 та видатковою накладною №669 від 13.02.2022.
27.09.2022 позивачем направлено вимогу відповідачу про сплату решти вартості поставленого товару у розмірі 374002,76 грн.
В матеріалах справи наявна платіжна інструкція №185 від 23.12.2022 про сплату відповідачем 374002,76 грн. основного боргу.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №24/01/2022-АГХ-1 від 24.01.2022 щодо повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є принцип верховенства права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, тоді як підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши наявні у справі докази, господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за договором поставки №24/01/2022-АГХ-1 в частині повної та своєчасної сплати за поставлений товар у розмірі 374002,76 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 374002,76 грн., які відповідачем були сплачені після скерування позивачем позовної заяви до суду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Виходячи з того, що Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірми “НИВА+” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший український сільськогосподарський кооператив” було сплачено суму основного боргу у розмірі 374002,76 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №185 від 23.12.2022 на суму 374002,76 грн., господарський суд дійшов висновку про часткове закриття провадження у справі №916/3488/22 на суму сплаченого 374002,76 грн. основного боргу. Решту позовних вимог складають позовні вимоги про стягнення 9350,07 грн. інфляційних втрат.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат слід зазначити наступне.
За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи факт прострочення сплати відповідачем повної вартості поставленого товару за договором поставки №24/01/2022-АГХ-1, перевіривши розрахунок позивача та встановивши його обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства, а також приймаючи до уваги відсутність контррозрахунків нарахованої суми з боку відповідача, з огляду на порушення відповідачем договірних зобов'язань, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених до стягнення 9350,07 грн. інфляційних втрат.
Іншого відповідачем не доведено.
Посилання відповідача на перебування його у скрутному становищі, пов'язаному із складною політично-економічною ситуацію в країні, а також не понесення позивачем збитків у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем боргу, не створюють підстав для відмови у позові в частині стягнення інфляційних втрат, оскільки застосування вимог ст. 625 ЦК України не пов'язується з обставинами понесення стороною таких збитків.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Закрити провадження у справі №916/3488/22 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший український сільськогосподарський кооператив” до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми “НИВА+” на суму 374002,76 грн. сплаченого основного боргу.
2.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший український сільськогосподарський кооператив” задовольнити повністю.
3.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми “НИВА+” (66352, Одеська обл., Подільський р-н, с. Липецьке, вул. Одеська, буд. 67-Д1, код ЄДРПОУ 38443027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший український сільськогосподарський кооператив” (20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Гонти, буд. 3, код ЄДРПОУ 41230391) 9350 /дев'ять тисяч триста п'ятдесят/ грн. 07 коп. інфляційних втрат та 2481 /дві тисячі чотириста вісімдесят одну/ грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 27 лютого 2023 р. у зв'язку з введенням в м. Одесі екстрених відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об'єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді, нестабільність в роботі системи діловодства.
Суддя Ю.С. Бездоля