ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.03.2023Справа № 910/12275/22
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Галаксі" (Україна, 49069, м. Дніпро, вул. Грушевського Михайла, буд. 59А, оф. 316; ідентифікаційний код: 41383864)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" (Україна, 03035, м. Київ, вул. Шаповала Генерала, буд. 2, оф 111; ідентифікаційний код: 32727466)
про стягнення 61 323,77 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Галаксі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" (далі - відповідач) про стягнення 61 323,77 грн, з яких 41 998,28 грн заборгованості, 3 379,53 грн курсової різниці, 4 855,39 грн пені, 9 841,76 грн інфляційних втрат та 1 248,81 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки № МП1509-167 від 15.09.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Частиною п'ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 03035, м. Київ, вул. Шаповала Генерала, буд. 2, оф 111.
На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 16.11.2022 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.
30.11.2022 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 22.11.2022 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 16.11.2022).
Відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Галаксі" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Данко" (покупець) було укладено Договір поставки № МП1509-167 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього Договору.
Згідно з п. 1.2 Договору поставка товару здійснюється у відповідності до заявки покупця, яка погоджується між сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти або в усній формі. Підтвердженням факту погодження сторонами найменування, кількості, ціни товару є прийняття товару покупцем від постачальника по видатковій накладній (у разі оплати товару на умовах відстрочення платежу) або оплата товару на підставі рахунку-фактури (у разі оплати товару на умовах попередньої оплати). Видаткові накладні та/або рахунки-фактури мають юридичну силу специфікацій у розумінні статті 266 Господарського кодексу України і є невід'ємними частинами цього Договору.
Датою поставки, в залежності від умов поставки товару, є або дата підписання обома сторонами видаткової накладної або дата передачі товару постачальником перевізнику/транспортній компанії по товарно-транспортному документу (товарно-транспортній накладній, декларації, квитанції тощо) (п. 2.5 Договору).
Пунктом 4.1 Договору визначено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.
За умовами п. 4.3 Договору ціна на товар зазначається у видаткових накладних та/або у рахунках-фактурах. У зв'язку з тим, що товар який поставляється за цим Договором, є імпортним і його закупівельна вартість залежить від курсу долара США, сторони погодили наступне:
- ціна на товар формується виходячи із курсу Національного банку України долара США до української гривні, зазначеного у відповідній видатковій накладній (при оплаті товару на умовах відстрочення платежу) або у відповідному рахунку-фактурі (при оплаті товару на умовах передоплати) (пп. 4.3.1);
- при оплаті на умовах відстрочення платежу: у разі збільшення більш ніж на 5% Національним банком України курсу долара США до гривні у порівнянні із курсом, зазначеним у відповідній видатковій накладній, на дату здійснення оплати за товар - ціна на товар підлягає пропорційному збільшенню. У даному випадку покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, перерахованою у відповідності із курсом НБУ долара США до гривні, діючим на дату здійснення оплати за товар, без додаткового погодження між сторонами, без підписання сторонами додаткової угоди до цього Договору. У цьому разі покупцю надається коригування до рахунку-фактури; коригування до видаткової накладної; розрахунок коригувань вартісних та кількісних показників до податкової накладної (пп. 4.3.2).
У п. 5.2 Договору зазначено, що у разі порушення покупцем строку оплати за товар, він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості не оплаченого у строк товару за кожен день порушення строку оплати.
Згідно з п. 8.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а у частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що на виконання своїх договірних зобов'язань, він поставив відповідачу товар загальною вартістю 116 998,28 грн, який останній прийняв, проте власні зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши лише 75 000,00 грн.
Відтак, з огляду на те, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 41998,28 грн заборгованості, 3379,53 грн курсової різниці, 4855,39 грн пені, 9841,76 грн інфляційних втрат та 1248,81 грн 3% річних.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 116 998,28 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками видаткові накладні № ПРН+С535332 від 04.10.2021 на суму 20 272,16 грн, № ПРН+С535601 від 05.10.2021 на суму 33 983,40 грн та № ПРН+С537703 від 15.12.2021 на суму 62 742,72 грн.
Вищевказані видаткові накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені видаткові накладні як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням погодженого сторонами у п. 4.1 Договору порядку розрахунків, граничним днем оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ПРН+С535332 від 04.10.2021 було 03.11.2021, за видатковою накладною № ПРН+С535601 від 05.10.2021 - 04.11.2021, за видатковою накладною № ПРН+С537703 від 15.12.2021 - 14.01.2022.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд встановив факт часткової оплати відповідачем товару, поставленого за видатковою накладною № ПРН+С535601 від 05.10.2021 на суму 25 000,00 грн та за видатковою накладною № ПРН+С537703 від 15.12.2021 на суму 50 000,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії платіжних доручень № 4580 від 10.12.2021 та № 4858 від 14.01.2022.
З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу у повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 41998,28 грн визнається судом обґрунтованою.
Згідно з частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
У п. 4.3 Договору сторони погодили можливість коригування ціни на товар, у випадку здійснення розрахунків на умовах післяплати, виходячи із зростання більш ніж на 5% курсу долара США до гривні.
За результатом такого коригування визначається сума курсової різниці, яка фактично є доплатою і на яку в подальшому надається відкоригована видаткова накладна чи рахунок-фактура.
Отже умови укладеного сторонами Договору передбачають можливість зміни ціни договору, що є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору та положеннями статті 632 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, грошове зобов'язання відповідача хоча і виражене у гривні, проте має прив'язку до еквіваленту в іноземній валюті. При цьому визначення остаточної ціни договору залежить саме від дати здійснення фактичної оплати товару за орієнтовною вартістю. Встановлена у Договорі умова про здійснення оплати товару за орієнтовною вартістю з відповідним подальшим коригуванням орієнтовної вартості пропорційно курсу відповідної іноземної валюти станом на дату оплати товару має на меті поновити увесь обсяг втрат вартості товару, які позивач як постачальник отримав унаслідок зміни курсу гривні до іноземної валюти.
Відтак саме вартість товару із сумою курсової різниці (доплати) визначає усю суму грошових коштів, що підлягає сплаті відповідно до Договору. Тобто остаточна ціна товару формується з урахуванням розміру курсової різниці, визначеної станом на дату оплати за товар.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 29.04.2021 у справі № 910/11077/20.
Враховуючи те, що орієнтовна вартість товару перераховується (коригується) станом на дату оплати товару з урахуванням курсу долара США до гривні, вимога позивача про стягнення з відповідача курсової різниці в сумі 3 379,53 грн є обґрунтованою.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 855,39 грн пені, 9 841,76 грн інфляційних втрат та 1 248,81 грн 3% річних.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 5.2 Договору у разі порушення покупцем строку оплати за товар, він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості не оплаченого у строк товару за кожен день порушення строку оплати.
З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 5.2 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд не виявив у ньому помилок, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд не виявив у них помилок, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 41998,28 грн заборгованості, 3379,53 грн курсової різниці, 4855,39 грн пені, 9841,76 грн інфляційних втрат та 1248,81 грн 3% річних.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Враховуючи ту обставину, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" (Україна, 03035, м. Київ, вул. Шаповала Генерала, буд. 2, оф 111; ідентифікаційний код: 32727466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Галаксі" (Україна, 49069, м. Дніпро, вул. Грушевського Михайла, буд. 59А, оф. 316; ідентифікаційний код: 41383864) 41 998 (сорок одну тисячу дев'ятсот дев'яносто вісім) грн 28 коп. заборгованості, 3 379 (три тисячі триста сімдесят дев'ять) грн 53 коп. курсової різниці, 4 855 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) грн 39 коп. пені, 9 841 (дев'ять тисяч вісімсот сорок одну) грн 76 коп. інфляційних втрат, 1 248 (одну тисячу двісті сорок вісім) грн 81 коп. 3% річних та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 01.03.2023
Суддя О.В. Нечай