ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.03.2023Справа № 910/5524/22
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"
про стягнення 24 389,10 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Без повідомлення (виклику) сторін.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про стягнення 24 389,10 грн.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" суму заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 20 541,52 грн, а також інфляційну складову боргу у розмірі - 2 760,99 грн, 3% річних - 1 086,59 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 позовну заяву було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
02.08.2022 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечував стосовно задоволення позовних вимог, просив відмовити в позові в повному обсязі з підстав, викладених в відзиві.
09.08.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до останньої просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
16.08.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
23.08.2022 до суд надійшло спільне клопотання сторін про зупинення провадження у справі на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із проведенням медіації.
29.08.2022 від позивача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про зупинення провадження у справі № 910/5524/22 задоволено. Зупинено провадження у справі № 910/5524/22 строком на дев'яносто днів з дня постановлення судом цієї ухвали та зобов'язано учасників процесу повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі
06.01.2023 від представника Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких останній вказав, що між сторонами не врегульовано спір у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.
25.01.2023 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких останній просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
07.02.2023 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 08.02.2023 поновлено провадження у справі № 910/5524/22, розгляд справи вирішено продовжити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
17.02.2023 від відповідача надійшло клопотання про відмову у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.
Вирішуючи подане клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Отже, позивач разом з позовною заявою подає всі наявні у нього докази. При цьому, у разі не можливості подати такі докази, разом з позовною заявою подає клопотання про витребування відповідних доказів, з урахуванням правил, встановлених ч. 4 даної статті.
Клопотання про поновлення строку на подачу заявленого клопотання позивачем не подано суду, також як і доказів не можливості заявити таке клопотання в строки, встановлені ст. 80 ГПК України.
Отже, клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, додаткові пояснення сторін та всі наявні у справі докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог та заперечення відповідача, та дослідивши матеріали справи, суд
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва" від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", позивача визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго". Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 Підприємству видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам та з 1 травня 2018 року здійснює постачання теплової енергії.
Згідно з пунктом 2.2.1 статуту позивача предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
01.02.2021 позивач направив на адресу відповідача проект договору на постачання теплової енергії від 19.01.2021 № 720175-02 листом з описом вкладень.
Додатком № 8 вказаного проекту договору встановлено, що об'єктом теплопостачання є нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, будинок №20-В площею 42,8 м.кв.
У зв'язку з тим, що КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" не є споживачем послуг централізованого опалення, останній повернув примірники Договору на постачання теплової енергії для об'єкту нежитлове приміщення за адресою м. Київ, вул. Тургенівська, будинок №20-В без підписання.
Предметом даного позову є стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання у спірному приміщенні в розмірі 24 389,10 грн за період з вересня 2019 по грудень 2021.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, Підприємство зазначило, що Компанія є балансоутримувачем цього нежитлового приміщення.
17 листопада 2021 року на адресу відповідача направлено вимогу № 30/5/4/17970, в якій Підприємство просило сплатити заборгованість у загальному розмірі 5 159 232,13 грн за надану теплову енергію, до якої було також включено спірний борг. Однак вказану заборгованість відповідач не сплатив.
Отже, звертаючись до суду з цим позовом, позивач стверджує, що в порушення норм законодавства, відповідач не здійснив плату за отриману теплову енергію, внаслідок чого, за період з вересня 2019 року по грудень 2021, утворилась заборгованість в загальному розмірі 24 389,10 грн., з яких: сума заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 20 541,52 грн, інфляційна складова боргу у розмірі - 2 760,99 грн, 3% річних - 1 086,59 грн.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 №80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" Шевченківської районної у м. Києві ради", Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" здійснює господарське відання житлового, нежитлового фонду Шевченківського районну в міста Києва та обслуговування закріплених за ним житлових будинків.
Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 №801 "Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 №80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" за Відповідачем закріплене на праві господарського відання майно, в тому числі житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, буд.20 - В.
Разом з тим відповідно до рішення Київської міської ради від 09.10.2014 р № 270 комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" перейменовано в комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" та віднести його до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.
Оскільки відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 №801 "Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 №80 на баланс відповідачу переданий весь будинок - включно всі нежитлові приміщення в ньому, то спірне приміщення, площа якого складає 42,8 м.кв., знаходиться на балансі відповідача.
Відтак суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що нежитлове приміщення площею 42,8 м.кв, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, будинок №20В, закріплено за Відповідачем на праві господарського відання та прийнято і перебуває на балансі Відповідача.
Стосовно твердження відповідача, що нежитлове приміщення загальною площею 42,8 кв. м, зазначене у позові, та, на думку позивача, розміщене у багатоквартирному будинку №20В, по вулиці Тургенівська у місті Києві, до підприємства не передавалося, не обліковувалося ним як ідентифікований та виокремлений об'єкт нерухомості, а позивачем не надано доказів щодо приналежності зазначеного приміщення відповідачу у справі не знайшло свого підтвердження з огляду на наступне.
Так, у Додатку до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 №801 "Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 №80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" за Відповідачем закріплене на праві господарського відання майно, в тому числі житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, буд.20В закріплено нежилі приміщення, присвоєно інвентарний номер.
Окрім того як вбачається з долученого представником позивача листа Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" вказано, що КП "КК з ОЖФ Шевченківського району м. Києва" використовує під власні потреби КП "Керуюча компанія … Шевченківського району м. Києва" майно закріплене на праві господарського відання (оперативного управління) майно за адресою вул. Тургенівська, буд.20В.
Відтак, судом встановлено, що Відповідач є балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, будинок №20В, якому було передано в цілому нежитлові приміщення, за яким окремий облік теплоспоживання Відповідача здійснюється пропорційно його опалюваній площі за особовим рахунком № 720175-02.
А відтак, акт огляду житлового будинку долучений відповідачем та який був складений за відсутності представника позивача не спростовує наявність у балансоутримувача нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, будинок №20В, якому було передано в цілому спірне нежитлове приміщення (наданий з додатковими поясненнями від 06.01.2023).
Більше того, відповідачем не надано доказів на підтвердження повноважень у відповідача на складення відповідного акту.
Обсяг спожитої Відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в Облікових картках споживача за його обліковим записом: 720175-02, копії яких надані позивачем.
Матеріали справи підтверджено, а судом встановлено, що у спірний період з вересня 2019 року по грудень 2021, Позивач поставив Відповідачу теплову енергію за адресою м. Київ, вул. Тургенівська, буд.20В. Вказані обставини підтверджуються Актом прийняття теплового вузла обліку, Актом про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та Актами перевірки стану вузла обліку підтверджують, що житловий будинок за адресою м. Київ, вул. Тургенівська, будинок №20В обладнаний комерційним приладом обліку, який опломбований та готовий до роботи.
Позивач звертаючи увагу суду, вказав, що нежитлове приміщення, яке займає Відповідач окремим приладом обліку не обладнаний та звернув увагу, що в актах споживачем/балансоутримувачем зазначено Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", з особовим рахунком 720175-02 (о/p на житловий будинок в цілому), проставлена печатка та підпис відповідальної особи Відповідача.
Так, суд зауважує, що Акт прийняття теплового вузла обліку та Акти про готовність вузла комерційного обліку підтверджують, що житловий будинок за адресою м. Київ, вул. Тургенівська, будинок №20В обладнаний комерційним приладом обліку, який опломбований та готовий до роботи.
Більше того, на підтвердження факту постачання теплової енергії до житлового будинку за спірний період у матеріалах справи містяться корінці нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону, в яких споживачем зазначено КП "ЦОС Шевченківського району".
Суд вказує, що на підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою в цілому. На окрему частину нежитлового приміщення, корінці нарядів не видаються, що кореспондується з вимогами закону, та в свою чергу спростовує зворотні доводи відповідача, які не ґрунтуються на вимогах закону.
За таких обставин, суду доведено факт включення та відключення будинку в період опалювального сезону за спірний період, та факт підключення/відключення до/від постачання теплової енергії всього будинку.
При цьому судом враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19).
Заперечення відповідача про те, що договір з позивачем на теплопостачання не укладався, а тому у КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" відсутній обов'язок оплати, не приймається судом до уваги, оскільки по-перше позивач також зазначає, що письмовий договір між постачальником (первісним кредитором) та відповідачем не укладався, а по друге - відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Так, положеннями статей 13, 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Наведені висновки, викладені як правові позиції Верховного Суду, зокрема у постанові від 21.08.2019 року у справі №922/4239/16, постанові від 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц, від 10.12.2018 року у справі №638/11034/15-ц тощо.
Відповідно до п. 24, п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж, встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005 (в редакції станом на момент надання послуг).
Разом із тим, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, будинок №20В, а тому у відповідача наявний обов'язок щодо відшкодування вартості спожитої теплової енергії. При цьому, відповідачем не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами відомості щодо обсягів отриманої теплової енергії, нарахування боргу, а також не надано доказів здійснення оплати останньої.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В той же час, згідно зі статтею 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису стаття 525 ЦК України не допускається.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Відповідачем доказів виконання зобов'язання з оплати послуг по теплопостачанню у розмірі 20 541,52 грн за період з 01.09.2019 по 31.12.2021 року, суду не надано, а отже суд визнає вимоги позивача обґрунтованими.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 086,59 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 760,99 грн, нараховані з 01.03.2021 по 01.01.2022 року включно.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність якого складається з відшкодування матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляції, суд дійшов висновку про його арифметичну правильність та вірність періоду нарахування, з огляду на що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 086,59 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 760,99 грн, нараховані з 01.03.2021 по 01.01.2022 року задовольняється судом.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, доводи Позивача, викладені у його позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, а Відповідачем не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної суми боргу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
За встановлених обставин справи, суд вважає позовні підлягають задоволенню повністю, шляхом стягнення з відповідача суму заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 20 541,52 грн, інфляційну складову боргу у розмірі - 2 760,99 грн. та 3% річних - 1 086,59 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
Позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" (04050, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 1; ідентифікаційний код 34966254) задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" (04050, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 1; ідентифікаційний код 34966254) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421; р/р № НОМЕР_1 в ТВБВ № 10026/20 філія - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "ОЩАДБАНК", МФО 322669, код ЄДРПОУ 40538421) суму заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 20 541 (двадцять тисяч п'ятсот сорок одну) грн. 52 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 2 760 (дві тисячі сімсот шістдесят) грн. 99 коп., 3% річних - 1 086 (одна тисяча вісімдесят шість) грн. 59 коп. та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Борисенко