ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.02.2023Справа № 910/10083/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд"
до Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича
про стягнення 411 510,96 грн. та зобов'язання вчинити дії,
За участю представників сторін:
від позивача: Ніконенко І.Ю. (у порядку самопредставництва юридичної особи);
від відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича (далі - відповідач) про:
- стягнення 411 510,96 грн., з яких: 194 655,82 грн. - основний борг, 190 173,20 грн. - неустойка, 18 095,15 грн. - інфляційні втрати, 1 717,36 грн. - 3 % річних, 6 869,43 грн. - пеня;
- зобов'язання відповідача повернути позивачу за актом прийому-передачі орендовані нежитлові приміщення площею 169,2 м2, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця М. Омеляновича-Павленка, 4/6.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач вказував на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором оренди нерухомого майна від 30.10.2020 року № 62/20-13 зобов'язань, внаслідок чого за Фізичною особою-підприємцем Савченком Владиславом Володимировичем утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат. Крім того, позивач зазначав, що відмовився від Договору через систематичні порушення відповідачем строків внесення орендних платежів, проте станом на дату звернення позивача до суду орендоване майно відповідачем не повернуте, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути приміщення за актом прийому-передачі.
Також, у поданій позовній заяві Акціонерним товариством "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" викладено заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та рахунки відповідача в межах позовних вимог.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2022 року заяву Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" про забезпечення позову повернуто заявнику.
Разом із тим, ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2022 року відкрито провадження у справі № 910/10083/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.11.2022 року.
25.10.2022 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 25.10.2022 року про участь його представника у підготовчому засіданні, призначеному на 02.11.2022 року, в режимі відеоконференції. Ухвалою від 27.10.2022 року господарський суду міста Києва задовольнив означену заяву позивача.
У підготовчому засіданні 02.11.2022 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу, якою відповідачу запропоновано у строк до 18.11.2022 року подати відзив на позовну заяву; підготовче засідання відкладено на 23.11.2022 року.
Разом із тим, підготовче засідання, призначене у даній справі на 23.11.2022 року, не відбулося, у зв'язку із знеструмленням приміщення суду та оголошенням у місті Києві повітряної тривоги.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2022 року підготовче засідання у справі № 910/10083/22 призначено на 14.12.2022 року.
25.11.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича на позовну заяву (направлений на адресу суду засобами поштового зв'язку 22.11.2022 року), в якому відповідач заперечив проти пред'явлених до нього вимог з огляду на те, що з 24.02.2022 року він був вимушений зупинити свою господарську діяльність в орендованому приміщенні, у зв'язку з веденням активних бойових дій на території міста Києва, а відтак звільняється від плати за час, протягом якого орендоване майно не могло бути ним використане через наведені обставини, за які Фізична особа-підприємець Савченко Владислав Володимирович не відповідає. Разом із тим, правовідносини сторін за договором оренди нерухомого майна від 30.10.2020 року № 62/20-13 були припинені 11.05.2022 року, про що наведені контрагенти дійшли згоди у листуванні між ними, а позивач проти припинення таких правовідносин не заперечував. Також відповідач зазначив, що Акціонерне товариство "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" всупереч умовами вищевказаного правочину не виставляло орендарю рахунків на оплату та не передавало актів надання послуг. Крім того, відповідач вказав про порушення спірних зобов'язань внаслідок дії форс-мажорних обставин та зазначив про наявність правових підстав для зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій.
До початку призначеного підготовчого засідання 14.12.2022 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату.
У підготовчому засіданні 14.12.2022 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу, якою відповідачу продовжено процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 22.11.2022 року, відзив долучено до матеріалів справи. Крім того, строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/10083/22 продовжено на 30 днів, встановлено позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 19.12.2022 року, встановлено відповідачу процесуальний строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву до 10.01.2023 року; підготовче засідання відкладено на 18.01.2023 року.
19.12.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" від 15.12.2022 року № 30/1512-2 на відзив на позовну заяву, в якій останнє навело аргументи на спростування заперечень відповідача проти позову, викладених у відзиві на позовну заяву.
До початку призначеного підготовчого засідання 18.01.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача, в яких останній заперечив проти позову та просив суд долучити до матеріалів справи ряд доказів. Вищенаведені пояснення та докази долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2023 року підготовче провадження у справі № 910/10083/22 закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 01.02.2023 року.
У судовому засіданні 01.02.2023 року оголошувалася перерва до 28.02.2023 року.
Представник позивача у судовому засіданні 28.02.2023 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 28.02.2023 року не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
У судовому засіданні 28.02.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
30.10.2020 року між Фізичною особою-підприємцем Савченком Владиславом Володимировичем та Акціонерним товариством "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" було укладено договір оренди нерухомого майна № 62/20-13 (далі - Договір), за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно - частину нежитлового приміщення, що знаходиться в будівлі, яка розташована за адресою: 01010, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6 (далі - Будівля).
Означена угода підписана уповноваженим представником позивача та відповідачем, а також скріплена печаткою Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд".
За умовами пункту 1.1 Договору Будівля забезпечена двома ліфтами, центральним опаленням, водопроводом та каналізацією, обладнана засобами пожежної сигналізації; в оренду передається два приміщення на тринадцятому поверсі Будівлі загальною площею 89,4 м2 (відповідно до експлікації та плану бюро технічної інвентаризації, копія якого додається, номери приміщень: 9, 10) (далі - Приміщення). Приміщення належить орендодавцю на праві власності на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва № 734-В від 10.09.2012 року та свідоцтва про право власності /САС № 777608/ від 10.09.2012 року. Право власності на приміщення зареєстровано в комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за номером 3766147, що підтверджується виданим ним витягом з реєстру прав власності на об'єкти нерухомого майна серія СЕГ № 205420 від 19.09.2012 року.
Приміщення передається в найм (оренду) для розташування офісу (пункт 1.2 Договору).
Згідно з пунктом 1.4 Договору орендодавець передає орендарю вищенаведене Приміщення без права викупу з обов'язковим поверненням його після закінчення строку оренди або у випадку дострокового припинення дії даного Договору.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 наведеного правочину орендодавець передає Приміщення орендарю протягом двадцяти робочих днів з моменту підписання цього Договору. Приміщення повинно бути передано в стані, що відповідає цільовому призначенню за цим Договором, та звільнено від всіх товарно-матеріальних цінностей орендодавця, крім тих, що передаються разом з Приміщенням. Факт передачі Приміщення підтверджується актом прийому-передачі, підписаним сторонами. Приміщення вважається переданим в найм (оренду) з моменту підписання сторонами вищевказаного акту. Заперечення та застереження щодо стану Приміщення мають бути зазначені в акті прийому-передачі.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання означених положень Договору 26.11.2020 року між Акціонерним товариством "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" та Фізичною особою - підприємцем Савченком Владиславом Володимировичем було підписано відповідний акт прийому-передачі вищенаведеного нерухомого майна (двох приміщень на тринадцятому поверсі Будівлі загальною площею 89,4 м2) в оренду відповідачу.
Судом встановлено, що 25.11.2021 року між сторонами у справі укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, якою перший абзац пункту 1.1 Договору викладено у новій редакції, відповідно до якої позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно - частину нежитлового приміщення, що знаходиться в будівлі, яка розташована за адресою: 01010, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6 (далі - Будівля). Будівля забезпечена двома ліфтами, центральним опаленням, водопроводом та каналізацією, обладнана засобами пожежної сигналізації; в оренду передається приміщення на тринадцятому поверсі Будівлі загальною площею 169,2 м2 (відповідно до експлікації та плану бюро технічної інвентаризації, копія якого додається, номери приміщень: 9, 10, 18, 19, 20).
Відповідно до пункту 4 Додаткової угоди № 2 до Договору остання набирає чинності з 01.01.2022 року і є невід'ємною частиною Договору.
Зважаючи на викладене, 01.01.2022 року між Акціонерним товариством "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" та Фізичною особою - підприємцем Савченком Владиславом Володимировичем було додатково підписано акт прийому-передачі в оренду відповідачу нерухомого майна - приміщення на тринадцятому поверсі Будівлі загальною площею 79,8 м2 (відповідно до експлікації та плану бюро технічної інвентаризації, копія якого додається, номери приміщень: 18, 19, 20).
Згідно з пунктом 3.1 Договору, з урахуванням Додаткової угоди № 2 до нього, розмір орендної плати за цим Договором складає:
1) за січень-березень 2022 року за кожен місяць окремо:
44 700,00 грн., в тому числі ПДВ, що становить 7 450,00 грн. за приміщення № 9, № 10;
39 900,00 грн., в тому числі ПДВ, що становить 6 650,00 грн. за приміщення № 18, № 19, № 20.
Всього до сплати з січня 2022 року по березень 2022 року - 84 600,00 грн., в тому числі ПДВ, що становить 14 100,00 грн. Вартість комунальних та експлуатаційних послуг не входить до орендної плати та сплачується орендарем окремо.
2) за квітень-грудень 2022 року за кожен місяць окремо:
44 700,00 грн., в тому числі ПДВ, що становить 7 450,00 грн. за приміщення № 9, № 10;
43 890,00 грн., в тому числі ПДВ, що становить 7 315,00 грн. за приміщення № 18, № 19, № 20.
Всього до сплати з квітня 2022 року по грудень 2022 року - 88 590,00 грн., в тому числі ПДВ, що становить 14 765,00 грн. Вартість комунальних та експлуатаційних послуг не входить до орендної плати та сплачується орендарем окремо.
Пунктом 3.5 Договору встановлено, що орендар перераховує орендну плату у вищенаведеному розмірі до 5-го числа поточного місяця за поточний місяць платіжним дорученням на рахунок орендодавця.
Відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги здійснюються орендарем у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5-го числа поточного місяця за попередній місяць.
Орендар здійснює оплату орендної плати на підставі рахунка, а відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги на підставі рахунка та акта наданих послуг.
Акт наданих послуг готує орендодавець та до 25 числа поточного місяця передає його орендарю для підписання у двох примірниках, шляхом направлення поштою цінного листа з описом вкладення, або кур'єром. Орендар протягом 5-ти робочих днів зобов'язаний підписати акт наданих послуг і один його примірник повернути орендодавцю або надати письмову вмотивовану відмову від його підписання. У випадку, якщо орендар не повертає один примірник акту наданих послуг орендодавцю та не надає своєї вмотивованої відмови від його підписання, акт вважається прийнятим орендарем та підлягає оплаті на вказану в акті суму.
Плата за користування Приміщенням нараховується, починаючи з дати підписання сторонами акту прийому-передачі Приміщення (пункт 3.10 Договору).
Пунктом 6.2 Договору на орендаря покладено обов'язок сплачувати плату за користування Приміщенням відповідно до розділу 3 цього Договору та здійснювати інші платежі, що покладені на нього Договором.
Відповідно до пункту 9.1 Договору (з урахуванням Додаткової угоди від 25.02.2021 року № 1 та Додаткової угоди від 25.11.2021 року № 2 до нього) останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення орендодавцем своїх зобов'язань за цією угодою.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Акціонерне товариство "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" посилалося на те, що внаслідок порушення відповідачем умов Договору та не внесення останнім плати за користування Приміщенням більше ніж 15 днів протягом трьох місяців підряд, орендодавець направив на адресу Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича відповідне повідомлення про відмову від Договору. Враховуючи наведене, вищевказаний правочин, за твердженням позивача, вважається таким, що закінчив свою дію 20.06.2022 року, а відповідач зобов'язаний сплатити на користь орендодавця 194 655,82 грн. основного боргу, нарахованого протягом 01.02.2022 року - 21.06.2022 року (з яких: 84 600,00 грн. - орендна плата за лютий 2022 року, 44 295,00 грн. - орендна плата за травень 2022 року, 34 107,15 грн. - орендна плата за частину червня 2022 року; 27 614,99 грн. - відшкодування за лютий 2022 року, 2 336,90 грн. - відшкодування за квітень 2022 року, 1 564,44 грн. - відшкодування за травень 2022 року, 137,34 грн. - відшкодування за частину червня 2022 року), 190 173,20 грн. неустойки, 18 095,15 грн. інфляційних втрат, 1 717,36 грн. 3 % річних, 6 869,43 грн. пені, а також повернути позивачу за актом прийому-передачі орендовані нежитлові приміщення площею 169,2 м2, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця М. Омеляновича-Павленка, 4/6.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди, а відтак правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення Договору) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом статті 283 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час укладення Договору) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями частин 1 та 2 статті 762 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення Договору) передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 5 статті 762 Цивільного кодексу України).
За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Як було зазначено вище, в обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача 194 655,82 грн. основного боргу Акціонерне товариство "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" посилалося на те, що внаслідок порушення відповідачем умов Договору та не внесення останнім плати за користування Приміщенням за Фізичною особою-підприємцем Савченком Владиславом Володимировичем протягом 01.02.2022 року - 21.06.2022 року утворилася вищенаведена сума боргу, яка складається з наступних прострочених платежів: 84 600,00 грн. - орендна плата за лютий 2022 року, 44 295,00 грн. - орендна плата за травень 2022 року, 34 107,15 грн. - орендна плата за частину червня 2022 року (з 01.06.2022 року по 21.06.2022 року). Крім того, до цієї суми основного боргу включено: 27 614,99 грн. - відшкодування комунальних та експлуатаційних платежів за лютий 2022 року, 2 336,90 грн. - відшкодування комунальних та експлуатаційних платежів за квітень 2022 року, 1 564,44 грн. - відшкодування комунальних та експлуатаційних платежів за травень 2022 року, 137,34 грн. - відшкодування комунальних та експлуатаційних платежів за частину червня 2022 року).
На підтвердження дійсного розміру заборгованості з орендної плати позивачем до матеріалів справи долучено, зокрема, копії підписаних ним актів надання послуг:
- від 28.02.2022 року № 189 (оренда приміщення за лютий 2022 року) на загальну суму 84 600,00 грн. (з яких ПДВ - 14 100,00 грн.);
- від 31.05.2022 року № 478 на загальну суму 45 859,44 грн., з яких, у тому числі, 44 295,00 грн. - оренда приміщення за травень 2022 року (із застосуванням самостійно встановленого позивачем понижуючого коефіцієнта 0,5 від загальної суми оренди, встановленої Договором, у розмірі 88 590,00 грн.);
- від 30.06.2022 року № Ма0000305 на загальну суму 34 244,49 грн., з яких, у тому числі, 34 107,15 грн. - оренда приміщення за червень 2022 року (з 1-го по 21.06.2022 року включно) (із застосуванням самостійно встановленого позивачем понижуючого коефіцієнта 0,55 від загальної суми оренди, встановленої Договором, у розмірі 88 590,00 грн.).
Відтак, до предмета доказування у цій справі, з урахуванням визначених Акціонерним товариством "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" меж позовних вимог (предмета і підстав позову), входить наявність заборгованості відповідача перед орендодавцем зі сплати орендної плати у загальному розмірі 163 002,15 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання орендарем своїх грошових обов'язків щодо сплати орендної плати протягом 01.02.2022 року - 21.06.2022 року (з яких: 84 600,00 грн. - орендна плата за лютий 2022 року, 44 295,00 грн. - орендна плата за травень 2022 року, 34 107,15 грн. - орендна плата з 01.06.2022 року по 21.06.2022 року) на підставі виставлених позивачем актів від 28.02.2022 року № 189, від 31.05.2022 року № 478 та від 30.06.2022 року № Ма0000305.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що сума боргу відповідача з оплати орендної плати за січень 2022 року та заборгованість останнього (початкове сальдо), наявна перед позивачем станом на 01.01.2022 року в розмірі 7 761,51 грн., були погашені Фізичною особою-підприємцем Савченком Владиславом Володимировичем 15.02.2022 року і 13.01.2022 року відповідно (платіжні доручення № 942 та № 934) та не входять до предмета спору.
Разом із тим, умовами пункту 3.5 Договору передбачено, що орендна плата за останній місяць оренди сплачується орендарем наперед: протягом десяти робочих днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі Приміщення.
Зважаючи на внесення сторонами змін до Договору на підставі Додаткової угоди від 25.11.2021 року № 2 до нього (яка набрала чинності 01.01.2022 року) щодо збільшення орендованої відповідачем площі Приміщення та встановлення фіксованого розміру орендної плати за відповідні періоди оренди, позивач виставив Фізичній особі-підприємцю Савченку Владиславу Володимировичу рахунок від 23.12.2021 року № 1280 на оплату оренди приміщення згідно з пунктом 3.5 Договору (останній місяць) на загальну суму 88 590,00 грн. Наведений рахунок був оплачений відповідачем 13.01.2022 року на підставі платіжного доручення № 935.
Отже, дійсна сума боргу відповідача перед Акціонерним товариством "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" за Договором становить різницю між нарахованою самим позивачем сумою орендної плати протягом лютого, травня та червня 2022 року в сумі 163 002,15 грн. (за виключенням орендної плати за 21.06.2022 року із пропорційним застосуванням коефіцієнту 0,55 у розмірі 1 624,15 грн., коли, за твердженням самого позивача, Договір вже був припинений та не діяв) та сплаченою орендарем сумою грошових коштів у розмірі 88 590,00 грн., які в силу пункту 3.5 Договору підлягають зарахуванню в оплату орендної плати за останній місяць оренди.
Посилання відповідача на необґрунтованість вимог Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" щодо стягнення суми орендної плати з посиланням на відсутність доказів виставлення йому відповідних рахунків на оплату орендної плати не беруться судом до уваги, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплати орендної плати (розмір та строк внесення якої прямо встановлені умовами Договору).
Аналогічної за змістом правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 28.03.2018 року в справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 року в справі № 923/712/17, від 21.01.2019 року в справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 року в справі № 918/537/18, від 29.08.2019 року в справі № 905/2245/17, від 20.02.2020 року в справі № 915/400/18 та інших, яка враховується судом при розгляді спірних правовідносин у даній справі згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Заперечення відповідача проти позову, які зводяться до звільнення його на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України від сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним (з 24.02.2022 року по травень 2022 року) через обставини, за які він не відповідає (ведення протягом лютого-квітня 2022 року бойових дій на території міста Києва та Київської області), не беруться судом до уваги з огляду на недоведеність Фізичною особою-підприємцем Савченком Владиславом Володимировичем відповідних обставин, які свідчать про неможливість користування Приміщенням у цей період.
Надана відповідачем на підтвердження означених обставин копія заяви свідка Коломієць Тетяни Ігорівни (суборендаря частини Приміщення площею 4 м2) не свідчить про неможливість користування саме відповідачем орендованим Приміщенням, а викладені у цій заяві пояснення фактично зводяться лише до обмеженого функціонування ліфтів у Будівлі протягом 27.02.2022 року - квітня 2022 року. У той же час за умовами пункту 12.1 Договору зменшення обсягу використання орендарем Приміщення не тягне зменшення плати за користування Приміщенням.
Суд також звертає увагу на положення пункту 6.6 Договору, за якими орендар не вправі передавати Приміщення в піднайм (суборенду) третім особам без дозволу орендодавця, тоді як у матеріалах справи належні докази на підтвердження надання позивачем відповідної згоди відсутні.
Більше того, зі змісту позовної заяви та наявних у матеріалах справи документів вбачається, що сума грошових коштів у розмірі 86 595,00 грн., вказана в акті надання послуг від 30.04.2022 року № 320 (оренда приміщення за березень-квітень 2022 року), не була заявлена Акціонерним товариством "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" до стягнення з відповідача. У судовому засіданні 01.02.2023 року представник позивача пояснив, що за рішенням Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" орендаря було звільнено від обов'язку внесення орендної плати за березень-квітень 2022 року, зважаючи на ведення активних бойових дій на території міста Києва та запровадження воєнного стану.
Відтак, оскільки розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором по сплаті протягом спірного періоду орендної плати у розмірі 72 788,00 грн. підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав документів, які свідчать про погашення наведеної заборгованості перед позивачем, яка існує на момент розгляду справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, в зв'язку із чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Разом із тим, вимоги позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича орендної плати в сумі 90 214,15 грн. задоволенню не підлягають, зважаючи на їх необґрунтованість та недоведеність належними доказами.
Щодо вимог позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича 31 653,67 грн. відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги у період з 01.02.2022 року по 21.06.2022 року (з яких: 27 614,99 грн. - відшкодування комунальних та експлуатаційних платежів за лютий 2022 року; 2 336,90 грн. - відшкодування комунальних та експлуатаційних платежів за квітень 2022 року; 1 564,44 грн. - відшкодування комунальних та експлуатаційних платежів за травень 2022 року; 137,34 грн. - відшкодування комунальних та експлуатаційних платежів за 01.06.2022 року - 21.06.2022 року), суд зазначає таке.
На підтвердження обґрунтованості вказаних вимог позивачем до матеріалів справи долучено, зокрема, копії підписаних ним актів надання послуг:
- від 12.05.2022 року № 331 на загальну суму 29 609,99 грн. (з яких ПДВ - 4 935,00 грн.) на оплату відшкодування витрат по електроенергії за лютий 2022 року на суму 1 756,55 грн., відшкодування витрат по електроенергії за лютий 2022 року на суму 1 995,00 грн., відшкодування витрат водопостачання та каналізації за лютий 2022 року на суму 122,28 грн., відшкодування витрат за споживання теплової енергії у лютому 2022 року на суму 25 736,16 грн.;
- від 12.05.2022 року № 394 на загальну суму 2 336,90 грн. (з яких ПДВ - 389,48 грн.) на оплату відшкодування витрат по електроенергії за березень-квітень 2022 року на суму 1 808,57 грн., відшкодування витрат водопостачання та каналізації за березень-квітень 2022 року на суму 528,33 грн.,
- від 31.05.2022 року № 478 на загальну суму 45 859,44 грн. (з яких ПДВ - 7 643,24 грн.) на оплату, зокрема комунальних та експлуатаційних платежів у загальній сумі 1 564,44 грн., а саме: відшкодування витрат по електроенергії за травень 2022 року на суму 1 548,91 грн. та відшкодування витрат водопостачання та каналізації за травень 2022 року на суму 15,53 грн.,
- від 30.06.2022 року № Ма0000305 на загальну суму 34 244,49 грн. (з яких ПДВ - 5 707,42 грн.) на оплату, зокрема комунальних та експлуатаційних платежів у загальній сумі 137,34 грн., а саме: відшкодування витрат по електроенергії за червень 2022 року на суму 122,76 грн. та відшкодування витрат водопостачання та каналізації за червень 2022 року на суму 14,58 грн.
Як було зазначено вище, за змістом пунктів 3.1, 3.5 Договору вартість комунальних та експлуатаційних послуг не входить до орендної плати та сплачується орендарем окремо.
Відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги здійснюються орендарем у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5-го числа поточного місяця за попередній місяць.
Орендар здійснює відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги на підставі рахунка та акта наданих послуг.
Акт наданих послуг готує орендодавець та до 25 числа поточного місяця передає його орендарю для підписання у двох примірниках, шляхом направлення поштою цінного листа з описом вкладення, або кур'єром. Орендар протягом 5-ти робочих днів зобов'язаний підписати акт наданих послуг і один його примірник повернути орендодавцю або надати письмову вмотивовану відмову від його підписання. У випадку, якщо орендар не повертає один примірник акту наданих послуг орендодавцю та не надає своєї вмотивованої відмови від його підписання, акт вважається прийнятим орендарем та підлягає оплаті на вказану в акті суму.
Розділом 4 Договору передбачено, що відшкодування витрат за комунальні послуги здійснюється орендарем орендодавцю відповідно до витрачених останнім коштів зі сплати цих послуг, що надавалися орендодавцю та споживалися орендарем:
- за водопостачання та водовідведення, що розраховується пропорційно займаній площі;
- за спожиту електроенергію (за відсутності лічильника), що розраховується пропорційно займаній площі;
- за використану теплову енергію, що розраховується пропорційно займаній площі.
Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Водночас допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
На підтвердження наявності у відповідача спірної суми боргу з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги у розмірі 31 653,67 грн. позивачем було надано суду його власний розрахунок цієї суми, акт звірки взаєморозрахунків між сторонами на 31.07.2022 року, а також копії актів надання послуг від 12.05.2022 року № 331, від 12.05.2022 року № 394, від 31.05.2022 року № 478 та від 30.06.2022 року № Ма0000305. Проте такі документи не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів виникнення у відповідача спірного боргу та наявності правових підстав для його стягнення в судовому порядку, оскільки вищенаведені документи складені позивачем в односторонньому порядку, не є первинними документами та не можуть підтверджувати факт надання відповідачу послуг за Договором та їх вартість у зазначений позивачем період. Слід звернути увагу, що ні долучені позивачем до матеріалів справи акти надання послуг, ні акт звірки взаєморозрахунків між сторонами не містять підпису Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича, а в матеріалах справи відсутні інші докази на підтвердження фактичного надання відповідачу послуг, обґрунтованості заявленої позивачем до стягнення суми боргу з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги у розмірі 31 653,67 грн. чи визнання цієї суми (порядку її формування) відповідачем.
Позивачем не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження розміру фактично витрачених ним коштів зі сплати комунальних та експлуатаційних послуг, що надавалися орендодавцю та споживалися орендарем протягом лютого-червня 2022 року, а також жодним чином не обґрунтовано порядок розрахунку заявлених до стягнення сум відшкодування таких послуг (пропорційно займаній відповідачем площі, згідно з показами лічильника тощо).
Більше того, позивачем не було надано суду підписаних сторонами у встановленому Договором порядку актів про надання послуг, які підтверджують фактичне надання відповідачу відповідних послуг протягом спірного періоду. Крім того, позивачем не надано суду й доказів направлення Акціонерним товариством "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" таких актів на адресу Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича поштою (цінним листом з описом вкладення), або кур'єром для підписання цих документів чи висловлення заперечень згідно з умовами пункту 3.5 Договору. Матеріали справи не містять й доказів на підтвердження факту виставлення Фізичній особі-підприємцю Савченку Владиславу Володимировичу відповідних рахунків-фактур на оплату витрат за комунальні та експлуатаційні послуги протягом спірного періоду, а також і самих рахунків на оплату, тоді як саме лише зазначення в Договорі строку здійснення відповідачем відшкодування витрат на комунальні та експлуатаційні послуги (не пізніше 5-го числа поточного місяця за попередній місяць) у даному випадку не може свідчити про обґрунтованість позивачем заявленої до стягнення суми цього відшкодування у розмірі 31 653,67 грн.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було доведено належними і допустимими доказами факту надання та вартості наданих відповідачу комунальних та експлуатаційних послуг за Договором у спірний період, а відтак і наявності правових підстав для їх оплати чи стягнення у примусовому порядку.
Отже, у задоволенні вимог Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича вартості витрат на відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг у розмірі 31 653,67 грн. слід відмовити.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати орендних платежів за Договором, позивач просив суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича 3 % річних у загальному розмірі 1 717,36 грн., нарахованих на відповідні суми основного боргу з орендної плати та відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги у період з 16.02.2022 року по 31.07.2022 року, з яких: 1 154,27 грн. - 3 % річних, нараховані у період з 16.02.2022 року по 31.07.2022 року на суму боргу з оплати орендної плати за лютий 2022 року в розмірі 84 600,00 грн.; 280,33 грн. - 3 % річних, нараховані у період з 16.05.2022 року по 31.07.2022 року на суму боргу з оплати орендної плати за травень 2022 року в розмірі 44 295,00 грн.; 128,95 грн. - 3 % річних, нараховані у період з 16.06.2022 року по 31.07.2022 року на суму боргу з оплати орендної плати за 21 день червня 2022 року в розмірі 34 107,15 грн., а також 136,18 грн. - 3 % річних, нараховані у період з 02.06.2022 року по 31.07.2022 року на суму боргу з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги за лютий 2022 року в розмірі 27 614,99 грн.; 11,52 грн. - 3 % річних, нараховані у період з 02.06.2022 року по 31.07.2022 року на суму боргу з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги за квітень 2022 року в розмірі 2 336,90 грн.; 5,91 грн. - 3 % річних, нараховані у період з 16.06.2022 року по 31.07.2022 року на суму боргу з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги за травень 2022 року в розмірі 1 564,44 грн.; 0,18 грн. - 3 % річних, нараховані у період з 16.07.2022 року по 31.07.2022 року на суму боргу з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги за 21 день червня 2022 року в розмірі 137,34 грн.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 18 095,15 грн. інфляційних втрат, нарахованих на вищенаведені суми заборгованості орендаря протягом вказаних періодів згідно з наданим Акціонерним товариством "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" розрахунком.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Водночас, при дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат судом було встановлено, що такий розрахунок не у повній мірі відповідає положенням законодавства в силу допущених помилок при визначенні баз нарахування цих компенсаційних виплат, зокрема при їх нарахуванні на суми орендної плати у лютому та червні 2022 року, що призвело до заявлення наведених сум у завищеному розмірі.
Так, предметом спору в даній справі є, зокрема, стягнення з відповідача заборгованості перед орендодавцем зі сплати орендної плати у загальному розмірі 163 002,15 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання орендарем своїх грошових обов'язків щодо сплати орендної плати протягом 01.02.2022 року - 21.06.2022 року, з яких: 84 600,00 грн. - орендна плата за лютий 2022 року, 44 295,00 грн. - орендна плата за травень 2022 року, 34 107,15 грн. - орендна плата з 01.06.2022 року по 21.06.2022 року). Саме на означені суми основного боргу з погашення орендної плати позивачем здійснюється нарахування спірних компенсаційних виплат.
Разом із тим слід зазначити, що дійсна сума боргу відповідача перед Акціонерним товариством "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" за Договором з оплати орендної плати за червень 2022 року повинна була складати 32 483,00 грн., а не 34 107,15 грн.
Так, орендна плата за частину червня 2022 року, протягом якої діяв Договір, була обрахована самим позивачем із застосуванням понижуючого коефіцієнта - 0,55, що не заперечувалося Акціонерним товариством "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" під час розгляду справи та відображено у складеному ним акті від 30.06.2022 року № Ма0000305. Отже, орендна плата за повний місяць (30 днів червня 2022 року) повинна була становити 48 724,50 грн. (встановлена Договором фіксована плата за червень 2022 року в розмірі 88 590,00 грн. * 0,55).
З урахуванням того, що вищевказаний правочин, за твердженням самого позивача, закінчив свою дію 20.06.2022 року, суд дійшов висновку про те, що орендна плата за дні фактичного користування відповідачем орендованим майном протягом цього місяця та під час дії Договору становить 32 483,00 грн. (48 724,50 грн./30 = 1 624,15 грн. (орендна плата за 1 день червня 2022 року); 1 624,15 грн. * 20 днів користування майном протягом дії Договору = 32 483,00 грн.).
Проте, враховуючи внесення сторонами змін до Договору на підставі Додаткової угоди від 25.11.2021 року № 2 до нього (яка набрала чинності 01.01.2022 року) щодо збільшення орендованої відповідачем площі Приміщення, позивач виставив Фізичній особі-підприємцю Савченку Владиславу Володимировичу рахунок від 23.12.2021 року № 1280 на оплату оренди приміщення згідно з пунктом 3.5 Договору (останній місяць) на загальну суму 88 590,00 грн. Наведений рахунок був оплачений відповідачем 13.01.2022 року на підставі платіжного доручення № 935.
Отже, означеним платежем відповідач з надлишком оплатив орендну плату за останній місяць оренди - червень 2022 року (сума переплати: 88 590,00 грн. - 32 483,00 грн. = 56 107,00 грн.), що свідчить про відсутність правових підстав для нарахування компенсаційних виплати на суму боргу з погашення орендної плати за червень 2022 року.
Судом також взято до уваги пояснення відповідача щодо того, що здійснивши вищевказаний авансовий платіж, Фізична особа-підприємець Савченко Владислав Володимирович фактично сплатив орендну плату за лютий 2022 року.
Зважаючи на вищенаведені пояснення відповідача, беручи до уваги приписи статті 534 Цивільного кодексу України та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що переплачена відповідачем частина авансового платежу в розмірі 56 107,00 грн. підлягала зарахуванню в оплату заборгованості Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича за лютий 2022 року, тобто частини спірного боргу відповідно до черговості його виникнення.
За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини, сума боргу відповідача перед Акціонерним товариством "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" за Договором з оплати орендної плати становить 72 788,00 грн., з яких: 28 493,00 грн. - орендна плата за лютий 2022 року (ставка за лютий у розмірі 84 600,00 грн. за мінусом переплати в сумі 56 107,00 грн.), 44 295,00 грн. - орендна плата за травень 2022 року. Відтак, спірні компенсаційні виплати підлягають нарахуванню саме на встановлені судом дійсні суми боргу відповідача з погашення орендної плати за Договором.
Зважаючи на викладене, обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказаний останнім період, за обрахунком суду є 3 % річних у розмірі 669,08 грн., з яких: 388,75 грн. - 3 % річних, нараховані у період з 16.02.2022 року по 31.07.2022 року на суму боргу з оплати орендної плати за лютий 2022 року в розмірі 28 493,00 грн.; 280,33 грн. - 3 % річних, нараховані у період з 16.05.2022 року по 31.07.2022 року на суму боргу з оплати орендної плати за травень 2022 року в розмірі 44 295,00 грн. Крім того, обґрунтованою сумою інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за вказаний останнім період та з урахуванням вищенаведених висновків суду, є 5 931,76 грн.
Суд також звертає увагу на відсутність підстав для задоволення похідних вимог Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" про стягнення з відповідача компенсаційних виплат, нарахованих у період з 02.06.2022 року по 31.07.2022 року на суми боргу з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги за лютий, квітень, травень та червень 2022 року, зважаючи на відмову в задоволенні основної вимоги позивача про стягнення з орендаря вартості витрат на відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг за цей період у розмірі 31 653,67 грн.
Отже, стягненню з Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича на користь позивача підлягають 3 % річних у розмірі 669,08 грн. та інфляційні втрати в сумі 5 931,76 грн., тоді як у задоволенні вимог орендодавця про стягнення з відповідача 1 048,28 грн. 3 % річних та 12 163,39 грн. інфляційних втрат за Договором слід відмовити.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач просив суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича пеню в загальному розмірі 6 869,43 грн., нараховану на відповідні суми основного боргу з орендної плати та відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги із застосуванням передбаченої Договором процентної ставки у розмірі 12 % річних у період з 16.02.2022 року по 31.07.2022 року, з яких: 4 617,07 грн. - пеня, нарахована у період з 16.02.2022 року по 31.07.2022 року на суму боргу з оплати орендної плати за лютий 2022 року в розмірі 84 600,00 грн.; 1 121,33 грн. - пеня, нарахована у період з 16.05.2022 року по 31.07.2022 року на суму боргу з оплати орендної плати за травень 2022 року в розмірі 44 295,00 грн.; 515,81 грн. - пеня, нарахована у період з 16.06.2022 року по 31.07.2022 року на суму боргу з оплати орендної плати за 21 день червня 2022 року в розмірі 34 107,15 грн., а також 544,73 грн. - пеня, нарахована у період з 02.06.2022 року по 31.07.2022 року на суму боргу з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги за лютий 2022 року в розмірі 27 614,99 грн.; 46,10 грн. - пеня, нарахована у період з 02.06.2022 року по 31.07.2022 року на суму боргу з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги за квітень 2022 року в розмірі 2 336,90 грн.; 23,66 грн. - пеня, нарахована у період з 16.06.2022 року по 31.07.2022 року на суму боргу з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги за травень 2022 року в розмірі 1 564,44 грн.; 0,72 грн. - пеня, нарахована у період з 16.07.2022 року по 31.07.2022 року на суму боргу з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги за 21 день червня 2022 року в розмірі 137,34 грн.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами пункту 8.2 Договору, у випадку затримки внесення орендарем плати за користування Приміщенням згідно з пунктом 3.5 та пунктом 3.6 Договору більш ніж на 10 (десять) днів, орендар сплачує пеню у розмірі 12 % річних від суми несплаченої орендної плати та відшкодування з електропостачання за кожен день прострочки.
Відповідно до пункту 8.7 цього правочину, у разі прострочення сторонами строків внесення належних з них платежів, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі 12 % річних від несплаченої суми за кожен день прострочки, крім випадків, за які відповідальність передбачена окремими пунктами цього Договору.
Проте при дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені судом було встановлено, що такий розрахунок також не у повній мірі відповідає положенням законодавства в силу допущених аналогічних до попередніх помилок при визначенні баз нарахування цієї неустойки, зокрема при її нарахуванні на суми орендної плати у лютому та червні 2022 року, а також застосування позивачем необґрунтованої процентної ставки протягом 16.02.2022 року - 02.06.2022 року, що призвело до заявлення наведеної суми пені в завищеному розмірі та порушення приписів закону щодо заборони перевищення сумою пені подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується ця штрафна санкція.
Зважаючи на викладене, обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказаний останнім період, за обрахунком суду є 3 519,32 грн., з яких: 1 670,55 грн. - пеня, нарахована у період з 16.02.2022 року по 02.06.2022 року на суму боргу з оплати орендної плати за лютий 2022 року в розмірі 28 493,00 грн. із застосуванням встановленої на цей час подвійної облікової ставки Національного банку України в розмірі 10 % річних; 552,69 грн. - пеня, нарахована у період з 03.06.2022 року по 31.07.2022 року на суму боргу з оплати орендної плати за лютий 2022 року в розмірі 28 493,00 грн. із застосуванням встановленої Договором облікової ставки у розмірі 12 % річних; 436,88 грн. - пеня, нарахована у період з 16.05.2022 року по 02.06.2022 року на суму боргу з оплати орендної плати за травень 2022 року в розмірі 44 295,00 грн. із застосуванням встановленої на цей час подвійної облікової ставки Національного банку України в розмірі 10 % річних; 859,20 грн. - пеня, нарахована у період з 03.06.2022 року по 31.07.2022 року на суму боргу з оплати орендної плати за травень 2022 року в розмірі 44 295,00 грн. із застосуванням встановленої Договором облікової ставки у розмірі 12 % річних.
За таких обставин, беручи до уваги відсутність підстав для задоволення похідних вимог Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" про стягнення з відповідача пені, нарахованої у період з 02.06.2022 року по 31.07.2022 року на суми боргу з відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги за лютий, квітень, травень та червень 2022 року (зважаючи на відмову в задоволенні основної вимоги позивача про стягнення з орендаря вартості витрат на відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг за цей період у розмірі 31 653,67 грн.), обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича на користь позивача, є 3 519,32 грн., тоді як у задоволенні вимог орендодавця про стягнення з відповідача 3 350,11 грн. пені за Договором слід відмовити за необґрунтованістю.
Слід зазначити, що у позовній заяві Акціонерне товариство "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" також просило суд зобов'язання відповідача повернути орендодавцеві за актом прийому-передачі орендовані нежитлові приміщення площею 169,2 м2, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця М. Омеляновича-Павленка, 4/6.
В обґрунтування цієї вимоги позивач посилався на систематичні порушення відповідачем строків внесення орендних платежів за Договором, у зв'язку із чим, листом від 14.06.2022 року № 30/1406-5 Акціонерне товариство "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" звернулося до орендаря з повідомленням про розірвання Договору. У наведеному листі позивач повідомив відповідача про одностороннє розірвання Договору та вимагав від Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича відповідно до пункту 10.5 цієї угоди звільнити Приміщення протягом п'яти наступних днів після відмови від Договору та підписати з орендодавцем акт прийому-передачі Приміщення.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як було зазначено вище, відповідно до пункту 9.1 Договору (з урахуванням Додаткової угоди від 25.02.2021 року № 1 та Додаткової угоди від 25.11.2021 року № 2 до нього) останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
За частиною 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Частинами 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до пункту 10.1.1 Договору останній може бути припинений достроково у випадку, зокрема, взаємної згоди сторін (з письмовим попередженням за один місяць), або систематичного порушення орендарем своїх обов'язків, передбачених цим Договором.
За умовами пункту 10.4 Договору орендодавець має право відмовитись від Договору, якщо орендар затримав внесення плати за користування Приміщенням більш ніж на 15 (п'ятнадцять) днів протягом трьох місяців підряд або за настання обставин, передбачених пунктами 10.1, 10.2 Договору.
В цьому разі Договір найму (оренди) є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення від орендодавця про відмову від Договору. Відмова від Договору направляється орендарю поштою з описом вкладення та повідомленням про вручення. Орендар зобов'язаний негайно після отримання відмови від Договору направити повідомлення про це орендодавцю. У разі відмови орендаря отримати поштову кореспонденцію та/або неотримання у відділенні зв'язку кореспонденції від орендодавця протягом 6 днів з дня направлення йому кореспонденції вважається, що орендар повідомлений належним чином.
Відмова від Договору не звільняє орендаря від обов'язку здійснити всі належні з нього платежі за цим Договором, строк виконання яких настав відповідно до умов Договору.
Як було зазначено вище, всупереч положенням спірного Договору відповідач неналежним чином виконував його умови та порушував взяті на себе за цим правочином грошові зобов'язання, у тому числі більш ніж на 15 (п'ятнадцять) днів протягом трьох місяців підряд (починаючи з лютого 2022 року), заборгувавши таким чином позивачу грошові кошти.
Зважаючи на вказані обставини, враховуючи положення пунктів 10.1, 10.2, 10.4 Договору, якими, зокрема, прямо передбачено таку підставу для його припинення (відмови орендодавця від Договору), а також беручи до уваги те, що лист позивача від 14.06.2022 року № 30/1406-5, направлений на адресу орендаря з описом вкладення та повідомленням про вручення, не був отриманий останнім у поштовому відділенні ("не вручено з інших причин"), суд дійшов висновку про те, що відповідач належним чином був повідомлений про відмову орендодавця від Договору, а спірний правочин припинив дію на шостий день після направлення Фізичній особі-підприємцю Савченку Владиславу Володимировичу означеного листа-повідомлення позивача, тобто після 20.06.2022 року (з 21.06.2022 року Договір був розірваний та не діяв, що було враховано судом при встановленні обґрунтованості заявлених позивачем до стягнення сум грошових коштів).
Посилання відповідача на припинення правовідносин сторін за Договором 11.05.2022 року визнаються судом необґрунтованими з огляду на таке.
Так, у відзиві на позовну заяву Фізична особа-підприємець Савченко Владислав Володимирович вказував на неможливість користування ним орендованим майном, починаючи з 24.02.2022 року, внаслідок виникнення форс-мажорних обставин - військової агресії російської федерації проти України. З огляду на викладене, відповідач електронною поштою направив позивачу лист від 11.05.2022 року, в якому просив достроково розірвати Договір та скасувати орендну плату, нараховану з 24.02.2022 року по 11.05.2022 року.
Також відповідач зазначав, що 12.05.2022 року на його електронну пошту з електронної адреси представника позивача: v.kovalchuk@kievorgbud.kiev.ua надійшов лист без номера та без дати, в якому Акціонерне товариство "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" не заперечувало проти дострокового припинення договірних відносин за наведеним правочином та вказало про направлення для підписання відповідачу разом з цим листом проекту угоди про припинення дії Договору. Проте, за твердженням орендаря, жодних додатків до цього листа у вкладенні позивач не долучав, а відповідач не отримував. Будь-яких інших листів із запереченнями Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" проти розірвання Договору, орендар не отримував, що, на думку останнього, свідчить про припинення між сторонами правовідносин за Договором саме 11.05.2022 року.
Однак, як вже зазначалося вище, за умовами пункту 10.1.1 Договору останній може бути припинений достроково у випадку, зокрема, взаємної згоди сторін (з письмовим попередженням за один місяць).
За умовами статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Проте відповідачем не було надано суду належних доказів на підтвердження дійсного досягнення між сторонами (їх уповноваженими представниками) у встановленій законом формі згоди щодо розірвання договору на підставі пункту 10.1.1 цього правочину, а також доказів погодження сторонами конкретної дати припинення їх договірних правовідносин.
Суд зазначає, що Договір у будь-якому разі не міг бути розірваним з 11.05.2022 року на підставі пункту 10.1.1 цього правочину, адже цього дня позивач лише звернувся до відповідача з пропозицією розірвати наведену угоду, тоді як умовами вказаного пункту передбачена можливість дострокового припинення Договору за взаємною згодою сторін лише за умови письмового попередження за один місяць, наявності якого відповідачем не доведено.
Зважаючи на викладене, суд констатує, що Договір діяв до 20.06.2022 року включно, тоді як з 21.06.2022 року договірні відносини між сторонами за цією угодою є припиненими. Факт припинення правовідносин сторін за Договором на час розгляду даної справи орендарем та орендодавцем не заперечувався.
Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Договору у разі закінчення терміну оренди, припинення (відмови) цього Договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю Приміщення відповідно до пункту 10.5 у тому ж стані, в якому Приміщення приймалося орендарем, з урахуванням нормального зносу. Сторони домовились, що на підтвердження повернення Приміщення від орендаря орендодавцю вони укладають акт прийому-передачі.
За умовами пункту 10.5 Договору орендар зобов'язаний звільнити Приміщення протягом 5 (п'яти) наступних днів після закінчення терміну дії Договору або дня припинення, розірвання (відмови) від Договору та підписати з орендодавцем акт прийому-передачі Приміщення, що є доказом звільнення об'єкту.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем на користь позивача орендованого майна, підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі, що свідчило б про повернення такого майна позивачу. Наведені обставини сторонами під час розгляду справи не заперечувалися. Доказів на спростування факту неповернення орендованого майна відповідачем суду не надано.
Судом враховано твердження Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича у відзиві на позов про те, що станом на час подання позову він не отримував від позивача пропозицій щодо повернення орендованого майна чи відповідного акту для його підписання. Проте такі посилання оцінюються судом критично з огляду на те, що обов'язок з повернення орендованого майна орендодавцю та підписання з орендодавцем акту прийому-передачі Приміщення після закінчення терміну дії Договору або після припинення, розірвання (відмови) такого Договору умовами цієї угоди покладено саме на орендаря, у той час як матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження ініціювання відповідачем повернення Приміщення позивачу та відмови останнього від підписання відповідного акту приймання-передачі майна з оренди.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" про зобов'язання відповідача повернути позивачу за актом прийому-передачі орендовані нежитлові приміщення площею 169,2 м2, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця М. Омеляновича-Павленка, 4/6.
Щодо вимог позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича 190 173,20 грн. неустойки, нарахованої на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України протягом 27.06.2022 року - 31.07.2022 року, суд зазначає наступне.
Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору оренди та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини, з урахуванням особливостей предмету найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносин оренди з неправомірного користування майном можуть регулюватися положеннями договорів, які визначають наслідки неправомірного користування майном та нормами законодавства, які в імперативному порядку застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання в сфері орендних відносин.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено поняття штрафних санкцій за Господарським кодексом України, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, положеннями статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України регламентовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Водночас частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено санкцію за порушення такого зобов'язання (якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення).
Отже, в розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка), яка передбачена статтею 785 Цивільного кодексу України, є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов'язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).
Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права, має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 Господарського кодексу України та статті 549 Цивільного кодексу України.
За умовами пункту 10.5 Договору орендар зобов'язаний звільнити Приміщення протягом 5 (п'яти) наступних днів після закінчення терміну дії Договору або дня припинення, розірвання (відмови) від Договору та підписати з орендодавцем акт прийому-передачі Приміщення, що є доказом звільнення об'єкту. Якщо орендар не звільнив об'єкт, то, починаючи з наступного дня, що слідує за днем, протягом якого орендар зобов'язаний був звільнити Приміщення, орендарю нараховується неустойка за кожен місяць прострочення у розмірі подвійної орендної плати за місяць. У разі, якщо понад договірне користування (володіння) Приміщенням продовжувалось не повний місяць, неустойка нараховується пропорційно кількості днів такого понад договірного користування (володіння).
Суд звертає увагу на те, що за наявними у матеріалах справи доказами та поясненнями самого відповідача останній усвідомлював припинення договірних правовідносин між сторонами (зокрема, як після 20.06.2022 року (оскільки сам відповідач посилався на припинення спірних правовідносин 11.05.2022 року), так і на час розгляду справи) та мав можливість повернути Акціонерному товариству "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" за актом приймання-передачі майно, що було предметом оренди за Договором, проте такого обов'язку не виконав. Доказів на підтвердження існування будь-яких об'єктивних перешкод у поверненні орендодавцеві Приміщення чи відсутності вини орендаря у невиконанні наведеного обов'язку відповідач суду не надав.
З матеріалів справи та наявного у позовній заяві розрахунку вбачається, що позивач просив стягнути з Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича 190 173,20 грн. неустойки, нарахованої на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України протягом 27.06.2022 року - 31.07.2022 року, з яких: 12 993,20 грн. - неустойка, нарахована у період з 27.06.2022 року по 30.06.2022 року (за 4 дні прострочення), що складає подвійну плату за користування Приміщенням протягом означеного періоду з одночасним застосуванням самостійно встановленого позивачем понижуючого коефіцієнта 0,55 від загальної суми оренди за червень 2022 року, встановленої Договором, у розмірі 88 590,00 грн. (разом з ПДВ - 14 765,00 грн.) (тобто 88 590,00 грн. * 55 % / 30 днів * 4 дні * 2); 177 180,00 грн. - неустойка, нарахована у період з 01.07.2022 року по 31.07.2022 року, що складає подвійну плату за користування Приміщенням у липні 2022 року в сумі 88 590,00 грн. (разом з ПДВ - 14 765,00 грн.).
Проте при дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення неустойки судом було встановлено, що такий розрахунок не у повній мірі відповідає положенням законодавства в силу допущених помилок при визначенні баз нарахування цієї санкції, а також кількості днів прострочення відповідачем виконання його обов'язку з повернення орендодавцеві Приміщення у червні 2022 року, що призвело до заявлення наведеної суми неустойки в завищеному розмірі.
Так, зважаючи на встановлені обставини справи, враховуючи фактичне закінчення терміну дії Договору (правомірного користування об'єктом оренди) 20.06.2022 року, суд дійшов висновку про те, що відповідач був зобов'язаний звільнити Приміщення та підписати з орендодавцем акт прийому-передачі Приміщення протягом 5 (п'яти) наступних днів після цієї дати, тобто до 27.06.2022 року включно (з урахуванням вихідних днів 25 та 26 червня 2022 року), тоді як 28.06.2022 року є першим днем прострочення відповідачем виконання цього зобов'язання.
Суд також звертає увагу на таке.
Справляння податку на додану вартість регулюється розділом V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України. Статтею 185 Податкового кодексу України, яка входить до цього розділу, об'єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Отже, застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об'єктів оподаткування ПДВ.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Отже, Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.
Виходячи із системного аналізу пункту 9.1 статті 9, підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 180, статті 188 Податкового кодексу України, податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).
Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо).
Додана вартість (Value Added) це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару.
Виходячи з аналізу частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов'язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.
Неустойка, нарахована на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року в справі № 916/1319/19 та є актуальною на час вирішення даного спору (що також підтверджується змістом постанови Верховного Суду від 25.05.2022 року в справі № 904/4472/20 та інших).
Зважаючи на викладене, обґрунтованою сумою неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та пункту 10.5 Договору за дійсний період прострочення та з урахуванням правильної бази нарахування (орендна плата без ПДВ), за обрахунком суду є 155 770,75 грн., з яких: 8 120,75 грн. - неустойка, нарахована у період з 28.06.2022 року (перший день прострочення) по 30.06.2022 року (за 3 дні прострочення), що складає подвійну плату за користування Приміщенням протягом означеного періоду з одночасним застосуванням самостійно встановленого позивачем понижуючого коефіцієнта 0,55 від загальної суми оренди за червень 2022 року, встановленої Договором, у розмірі 73 825,00 грн. (без ПДВ) (тобто 73 825,00 грн. * 55 % / 30 днів * 3 дні * 2); 147 650,00 грн. - неустойка, нарахована у період з 01.07.2022 року по 31.07.2022 року, що складає подвійну плату за користування Приміщенням у липні 2022 року в сумі 73 825,00 грн. (без ПДВ) (тобто 73 825,00 грн. * 2).
Твердження відповідача про настання після 24.02.2022 року форс-мажорних обставин не доводять відсутності підстав для задоволення пред'явленого позивачем позову (в частині вимог, визнаних судом обґрунтованими).
Так, за змістом пункту 11.2 Договору сторони письмово повідомляють одна одну про обставини форс-мажору протягом 3 (трьох) календарних днів після настання таких обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищезазначену обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим Договором. Крім вищезазначеного повідомлення, повинно бути надане підтвердження факту виникнення вищезазначених обставин. Таке підтвердження здійснюється Торгово-промисловою палатою України або іншим органом, що має відповідну компетенцію для цього відповідно до чинного законодавства України.
Однак, Фізичною особою-підприємцем Савченком Владиславом Володимировичем не було надано суду належних доказів на підтвердження повідомлення позивача у встановлений Договором строк про настання обставин непереборної сили з долученням документів щодо неможливості виконувати спірні у даній справі грошові зобов'язання. Наведені обставини свідчать про необґрунтованість посилань відповідача на форс-мажорні обставини як на обставини, що звільняють від обов'язку зі сплати орендної плати чи відповідальності за невиконання або неналежне виконання Договору.
Суд також звертає увагу на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
З огляду на викладене, загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання відповідача (вчасну оплату орендних платежів), тоді як доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим.
Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім іншого, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості відповідного випадку.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У той же час, Фізичною особою-підприємцем Савченком Владиславом Володимировичем у порядку, визначеному процесуальним законом, не надано жодних належних і допустимих доказів наявності істотних обставин, які є підставою для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій.
Суд зазначає, що неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549, 785 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу: є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
При цьому, суд зазначає, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої неустойки за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, Фізичною особою-підприємцем Савченком Владиславом Володимировичем не було доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість зменшення розміру неустойки, зокрема, не надано доказів, які свідчать про невідповідність розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення грошового зобов'язання відповідача та зобов'язання зі своєчасного повернення орендованого майна тощо.
Посилання заявника на те, що нараховані позивачем штрафні санкції є надмірно високими та ставлять сторони в нерівне становище один перед одним, не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів на підтвердження існування істотних обставин, які є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.
Таким чином, оцінюючи викладене в сукупності, приймаючи до уваги, що питання зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом, і таке право підлягає застосуванню виключно у виняткових випадках, врахувавши заявлений до стягнення розмір неустойки та встановлену судом обґрунтованість і наявність підстав для стягнення лише частини таких грошових коштів, а також беручи до уваги обставини, на які посилався Фізична особа-підприємець Савченко Владислав Володимирович як на підставу зменшення неустойки, суд визнає належні до стягнення суми пені та неустойки такими, що є розумним стимулюванням цього боржника виконувати основне грошове та натуральне зобов'язання, і не вважає їх розмір несправедливо непомірним тягарем та джерелом отримання позивачем невиправданих додаткових прибутків. У зв'язку з цим, а також зважаючи на часткове задоволення вимог Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" про стягнення з відповідача нарахованої суми пені та неустойки, підстав для задоволення клопотання Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича щодо зменшення розміру штрафних санкцій не вбачається.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд".
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Савченка Владислава Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути Акціонерному товариству "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" (01010, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 4/6; код ЄДРПОУ 04012951) за актом прийому-передачі нежитлові приміщення площею 169,2 м2, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця М. Омеляновича-Павленка, 4/6.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Савченка Владислава Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" (01010, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 4/6; код ЄДРПОУ 04012951) 72 788 (сімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. заборгованості з орендної плати, 3 519 (три тисячі п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 32 коп. пені, 669 (шістсот шістдесят дев'ять) грн. 08 коп. 3 % річних, 5 931 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 155 770 (сто п'ятдесят п'ять тисяч сімсот сімдесят) грн. 75 коп. неустойки, а також 6 061 (шість тисяч шістдесят одну) грн. 18 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 01.03.2023 року.
Суддя В.С. Ломака