ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.02.2023Справа № 910/12150/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут"
до Київської митниці Держмитслужби
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1
про стягнення 7 297 500,00 грн.,
За участю представників учасників справи:
від позивача: Гайдар С.А. за ордером від 14.12.2022 року серії АА № 0024476;
від відповідача: Лич С.В. (згідно з витягом з ЄДРПОУ);
від третьої особи: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про стягнення 7 297 500,00 грн. вартості безпідставно набутих (збережених) 750 жилетів з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит (плитоносок) та 1 500 бронеплит з маркуванням "Material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250*300 mm, Strike Face".
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на протиправне розпорядження відповідачем належним Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" майном - жилетами та бронеплитами та відчуження його на користь Військової частини НОМЕР_1 згідно з положеннями Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", що позбавило позивача належного йому на праві власності майна вартістю 7 297 500,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2022 року відкрито провадження у справі № 910/12150/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.12.2022 року. Крім того, цією ухвалою до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Військову частину НОМЕР_1 .
09.12.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Київської митниці Держмитслужби від 01.12.2022 року № 7.8-10/3543, в якому відповідач заперечив проти позову та вказав, що військова частина правомірно здійснила відчуження майна власника (позивача) у Київської митниці, яка зберігала таке майно. Разом із тим, позивач не скористався наданим йому правом та помилково вирішив стягнути вартість майна з відповідача, який не має підстав на компенсації за відчужене майно. Крім того, позивач, на думку відповідача, безпідставно завищив вартість придбаного ним та у подальшому відчуженого на потреби Збройних Сил України майна у 5,5 разів.
13.12.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 12.12.2022 року на відзив на позовну заяву, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" зазначило про протиправне вилучення відповідачем усіх належних позивачу 770 жилетів з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит (плитоносок) та 1 500 бронеплит з маркуванням "Material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250*300 mm, Strike Face", замість безпосередніх предметів порушення митних правил, якими є лише 20 жилетів з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит. Крім того, відповідач не поінформував третю особу про те, що 750 бронежилетів було придбано позивачем і ввезено на територію України для потреб Військової частини НОМЕР_2 Військово-Морських Сил України, а також надав Військовій частині НОМЕР_1 неправдиву інформацію про те, що 750 бронежилетів перебувають у розпорядженні Київської митниці Держмитслужби.
У підготовчому засіданні 14.12.2022 року представник позивача подав клопотання від 13.12.2022 року про витребування у Військової частини НОМЕР_1 інформації та документів, які її підтверджують, щодо того, яким чином третій особі стало відомо, що на складі Київської митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил № 1336/10000/22 перебувають 770 жилетів з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит (плитоносок) та 1 500 бронеплит з маркуванням "Material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250*300 mm, Strike Face".
У підготовчому засіданні 14.12.2022 року судом постановлено протокольну ухвалу, якою відповідачу встановлено строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, а також письмових пояснень щодо клопотання позивача про витребування доказів до 23.12.2022 року; підготовче засідання відкладено на 27.12.2022 року.
22.12.2022 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення відповідача від 19.12.2022 року № 7.8-10/3747, в яких Київська митниця Держмитслужби навела додаткові аргументи на спростування позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут", а також заперечила проти поданого позивачем клопотання про витребування доказів.
У підготовчому засіданні 27.12.2022 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/12150/22 на 30 днів, а також залишено без задоволення клопотання позивача від 13.12.2022 року про витребування у Військової частини НОМЕР_1 доказів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/12150/22 до судового розгляду по суті на 01.02.2023 року.
У судовому засіданні 01.02.2023 року оголошувалася перерва до 28.02.2023 року.
У судовому засідання 28.02.2023 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 01.12.2022 року № 7.8-10/3543 та запереченнях від 19.12.2022 року № 7.8-10/3747.
Третя особа про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначені судові засідання не забезпечила, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.
У судовому засіданні 28.02.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
16.03.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" (покупець) та фірмою SHANGHAI STURDYARMOR NEW MATERIAL TECHNOLOGY CO.LTD. (Шанхай, Китай) укладено контракт на поставку товару № 16/03-22 (далі - Контракт), за умовами якого постачальник зобов'язується продати покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах CPT Київ партії товарів відповідно до Специфікацій, які є невід'ємними частинами даного Контракту.
Вказаний Контракт підписаний представниками його сторін та скріплений відбитками печаток наведених контрагентів.
За умовами пунктів 3.1-3.2 Контракту постачальник здійснює поставки на умовах поставки CPT Київ відповідно до Incoterms-2010. Датою поставки вважається дата міжнародного транспортного документа.
Згідно з пунктом 3.3 Контракту, з урахуванням Додаткової угоди від 21.13.2022 року № 1 до нього, право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару перевізнику.
Постачальник здійснює відвантаження партії товару протягом 30 календарних днів з дня отримання передоплати (пункт 4.1 Контракту).
Відповідно до пункту 6.4 Контракту покупець проводить 100 % передоплату товару не пізніше дати його поставки. За погодженням сторін можлива оплата протягом 90 днів з моменту відвантаження.
Пунктом 9.1 Контракту передбачено, що під час приймання товару покупець перевіряє його відповідність відомостям, вказаним у пакувальному листі, інвойсі та транспортній накладній і супровідних документах (у тому числі дійсному Контракті) по найменуванню, кількості, асортименту та якості.
З матеріалів справи вбачається, що 14.05.2022 року через митний кордон України, міжнародний пункт пропуску "Рава-Руська - Хребенне" Львівської митниці, у автомобільному транспортному засобі з д.н.з. НОМЕР_3 (що належить ФОП Дудар О.Б.), з Польщі на митну територію України переміщено товари "бронежилети" у кількості 750 шт., вагою брутто 4 608 кг.
Переміщення вказаного вантажу через митний кордон України здійснено із наданням документів, без яких неможливо отримати дозвіл на переміщення через митний кордон та дозвіл на проведення митного оформлення товарів, а саме: попередня митна декларація від 13.05.2022 № UA100000/2022/745447, інвойс від 19.04.2022 № 20220419, CMR від 12.05.2022.
Відправником товарів виступала компанія "SHANGHAI STURDYARMOR NEW MATERIAL TECHNOLOGY CO. LTD." (232, Building 1, 999 Husong Road, Shanghai, China), одержувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" (ЄДРПОУ 38133757).
17.05.2022, після прибуття у зону діяльності Київської митниці (МС ТОВ "Консалтинговий регіональний центр", м. Київ, вул. М. Краснова, 27), з метою здійснення митного оформлення вказаних товарів уповноваженою особою декларанта ТОВ "УКРВІПСЕРВІС" (ЄДРПОУ 37687219) до відділу митного оформлення № 3 митного поста "Київ-центральний" подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) типу "ІМ40ДЕ" № UA100160/2022/852526, в якій товар задекларовано як "Бронежилети: Куленепробивний жилет в комплекті з 2-ма керамічними бронеплитами з композитного матеріалу глинозему та поліетилену високої щільності, міцності, клас захисту NIJ IV STA - 750 шт.".
Разом із вказаними митними деклараціями та товаросупровідними документами до митниці був наданий Контракт, специфікація від 16.03.2022 року № 2 до нього, лист Київської міської ради від 01.04.2022 року № 225-КР-1179, а також інші необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення документи, зазначені в графі 44 ЕМД.
Згідно зі специфікацією від 16.03.2022 року № 2 до Контракту та інвойсу від 19.04.2022 року № 20220419 вартість товару "куленепробивний жилет в комплекті з 2-ма керамічними бронеплитами з композитного матеріалу глинозему та поліетилену високої щільності, міцності, клас захисту NIJ IV STA" у кількості 750 шт. складає 33 000 доларів США (44 долари США за 1 комплект).
19.05.2022 року посадовою особою підрозділу митного оформлення, з урахуванням пункту 2 статті 338 Митного кодексу України, проведено митний огляд зазначених товарів із розкриттям пакувальних місць до 100 %, за результатами якого складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 19.05.2022 року № UA100160/2022/852526.
У ході проведення митного огляду виявлено, що "В оглянутих місцях знаходився товар, який за митною декларацією зазначений як бронежилети за зовнішніми ознаками ідентифікується як: товар що йде запакований в 172 картонних коробках з яких в 150 коробках знаходяться пластини по 10 шт. в коробці, та 22 коробки з жилетами по 35 шт. в коробці, жилети йдуть без пластин, але мають конструктивні можливості для закріплення пластин. На пластинах наявне маркування material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250x300mm, STRIKE FACE".
Таким чином, за результатами проведеного митного огляду встановлено, що в оглянутих місцях знаходились товари: жилети без бронепластин, які мають конструктивні можливості для їх закріплення, у загальній кількості 770 шт., та бронепластини кількістю 1500 шт., що суперечить відомостям про кількість товару, заявлену у ЕМД та відомостям, що містяться у товаросупровідних документах.
Враховуючи вищенаведені обставини, 01.06.2022 року головним державним інспектором оперативного № 1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської митниці Поліщуком Олександром В'ячеславовичем складено протокол про порушення митних правил № 1336/10000/22 стосовно особи, що притягується до відповідальності, - громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), операційного менеджера компанії "SHANGHAI STURDYARMOR NEW MATERIAL TECHNOLOGY CO. LTD.".
Крім іншого, за цим протоколом на підставі статті 511 Митного кодексу України тимчасово вилучено 770 жилетів та 1 500 бронеплит з маркуванням "material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250*300 mm, Strike Face".
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 29.07.2022 року в справі № 760/8432/22 (провадження № 3/760/5515/22) при розгляді матеріалів, які надійшли від Київської митниці Держмитслужби про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 /Fan Song/, операційного менеджера компанії "SHANGHAI STURDYARMOR NEW MATERIAL TECHNOLOGY CO. LTD." за ознаками порушення митних правил, передбачених статтею 483 Митного кодексу України, встановлено, що товари, виявлені під час проведення митного огляду за митною декларацією від 17.05.2022 року № UA100160/2022/852526, а саме: жилети з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит - 20 шт., переміщені через митний кордон України з приховуванням від митного контролю (шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів, що містять неправдиві відомості щодо їх кількості).
Таким чином, операційним менеджером компанії "SHANGHAI STURDYARMOR NEW MATERIAL TECHNOLOGY CO. LTD." гр. ОСОБА_1 /Fan Song/ вчинено дії/бездіяльність, які призвели до переміщення зазначених вище товарів через митний кордон України на підставі документів, що містять неправдиві відомості щодо їх кількості.
У наведеній постанові судом також було встановлено, що 770 жилетів та 1 500 бронеплит з маркуванням "material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250*300 mm, Strike Face" - вилучені і зберігаються на складі Київської митниці за адресою: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8-А.
Враховуючи вказані обставини, означеною постановою Солом'янський районний суд міста Києва визнав винним громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 Митного кодексу України (протокол про порушення митних правил № 1336/10000/22 від 01.06.2022), та наклав на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі ста відсотків вартості товару - безпосереднього предмету порушення митних правил, що становить 24 800,00 грн. Також, з громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Разом із тим, постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 29.07.2022 року № 760/8432/22 конфісковано на користь держави безпосередні предмети порушення митних правил - жилети з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит /плитоносок/ у кількості 20 шт., а вилучені згідно з протоколом про порушення митних правил № 1336/10000/22 від 01.06.2022 товари, а саме: 750 жилетів з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит/плитоносок/ та 1 500 бронеплит з маркуванням "material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250x300mm, STRIKE FACE" - вирішено повернути власнику (уповноваженій ним особі).
Означене судове рішення на час розгляду даного спору набрало законної сили.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі (№ 910/12150/22), Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" посилалося на те, що всупереч постанові Солом'янського районного суду міста Києва від 29.07.2022 року в справі № 760/8432/22 відповідач не повернув належне позивачу на праві власності майно.
Зважаючи на викладене, листом від 10.08.2022 року № 115-о Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" звернулося до Київської митниці із заявою про повернення вилучених згідно з протоколом про порушення митних правил № 1336/10000/22 від 01.06.2022 товарів, а саме: 750 жилетів з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит (плитоносок) та 1 500 бронеплит з маркуванням "material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250x300mm, STRIKE FACE".
У відповідь на вказане звернення відповідач направив на адресу позивача лист від 18.08.2022 року № 7.8-6/21/13/13246, в якому повідомив, що вищезазначене майно було примусово відчужене Збройним Силам України в рамках Закону України від 17.05.2012 року № 7465 "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" (далі - Закон). У наведеному листі відповідач також вказав на те, що з огляду на відсутність власника або уповноваженої ним особи на момент складання відповідного акту, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження майна.
Листом від 29.08.2022 року № 121-о позивач звернувся до Київської митниці із заявою, в якій просив відповідача надати копію акту про примусове відчуження (вилучення) майна відносно товару, вилученого за протоколом про ПМП від 01.06.2022 року № 1336/10000/22, а також копію рішення військового командування, погодженого з Київською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, та інші наявні у відповідача документи, передбачені Законом. У разі відсутності у відповідача вищенаведених документів, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" просило Київську митницю повернути вищенаведене майно або компенсувати його вартість за ринковою ціною.
Проте відповіді на це звернення позивач, за твердженням останнього, не отримав, а Київською митницею станом на 11.11.2022 року не надано позивачу копії акту про примусове відчуження (вилучення) майна, не повернуто тимчасово вилученого майна та не компенсованого його вартість.
Разом із тим, листом від 26.08.2022 року № 122-о позивач також звернувся до Міністерства оборони України з проханням надати йому копію акту про примусове відчуження або вилучення майна відносно товару, вилученого за протоколом про ПМП від 01.06.2022 року № 1336/10000/22, копію рішення командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2022 року № 12 та інші наявні у адресата документи, передбачені Законом для примусового відчуження або вилучення майна.
Листом від 16.09.2022 року № 1641/5325, адресованим відповідачу та підписаним Начальником штабу - заступником командира Військової частини НОМЕР_1 , останній проінформував Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" про те, що майно, примусово відчужене згідно з листом Київської митниці від 18.08.2022 року № 7.8-6/21/13/13246 в порядку статті 7 Закону, було отримане Військовою частиною НОМЕР_1 . Примусове відчуження цього майна було погоджено Начальником Київської міської військової адміністрації від 22.07.2022 року № 001-1107 на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2022 року № 126. До цього листа долучено копію листа про погодження Начальника Київської міської військової адміністрації від 22.07.2022 року № 001-1107 на вилучення майна, копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2022 року № 126 про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану, а також копію відповідної накладної (вимоги) від 25.07.2022 року № КИЇМ22-28102/ про прийом-передачу матеріальних засобів від Київської митниці до Військової частини НОМЕР_1 .
19.10.2022 року адвокат Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" направив на адресу Військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит, в якому просив надати інформацію, чи відчужені згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2022 року № 126 та накладною (вимогою) від 25.07.2022 року № КИЇМ22-28102/ 770 (з них: 750 шт. - належні позивачу) жилетів з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит (плитоносок) та 1 500 (належні позивачу) бронеплит з маркуванням "material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250x300mm, STRIKE FACE", вже використані для забезпечення потреб військовослужбовців ЗСУ в предметах індивідуального захисту чи ще перебувають на зберіганні у Військової частини НОМЕР_1 . Однак відповіді на означений запит Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" не отримало.
У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" вказувало, що ні в наказі від 14.07.2022 року № 126, ні в погодженні Начальника Київської міської військової адміністрації від 22.07.2022 року № 001-1107 не було вказано про примусове відчуження спірного майна у його власника (позивача). У наказі командира Військової частини НОМЕР_1 було вирішено провести примусове відчуження майна (770 жилетів та 1 500 бронеплит), яке перебуває у Київської митниці, що, на думку позивача, свідчить про відсутність передбачених законом підстав вважати, що В/Ч НОМЕР_1 було прийнято рішення про вилучення майна, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут".
Позивач вказував, що відповідач не є власником 770 жилетів та 1 500 бронеплит, а також не є розпорядником такого товару, з огляду на відсутність відповідного судового рішення про конфіскацію цього майна. У той же час, згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 було вирішено відчужити майно, яке перебуває у розпорядженні Київської митниці, тоді як фактично відповідачем було передане майно, яке належить позивачу, і яке не може бути об'єктом розпорядження з боку Київської митниці.
Зважаючи на те, що неповернення Київською митницею на користь позивача безпідставно набутих 750 жилетів з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит (плитоносок) та 1 500 бронеплит з маркуванням "Material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250*300 mm, Strike Face" (невідшкодування їх вартості за ринковою ціною) наносить збитки та порушує права і законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут", останнє, з посиланням на приписи статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, звернулося до суду з наведеним позовом про стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого (збереженого) ним майна на суму 7 297 500,00 грн., що визначена висновком спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 01.07.2022 року № 142000-3301-0295.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Приписами статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:
1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);
2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати в набувача це майно.
Відповідно до частини 1 статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (частина 2 статті 1213 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Як було зазначено вище, за протоколом про порушення митних правил від 01.06.2022 року № 1336/10000/22, складеним головним державним інспектором оперативного № 1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської митниці Поліщуком Олександром В'ячеславовичем, 770 жилетів та 1 500 бронеплит з маркуванням "material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250*300 mm, Strike Face" були тимчасово вилучені на підставі статті 511 Митного кодексу України та передані на зберігання на склад Київської митниці (м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8-А).
За умовами статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
24.02.2022 року в зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженими Верховною Радою України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 21.11.2022 року строком на 90 діб (тобто до 20.05.2023 року).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.
Вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об'єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Термін "військове командування" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про правовий режим воєнного стану" або Законі України "Про правовий режим надзвичайного стану", залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно.
За умовами частини 1 статті 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об'єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з'єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов'язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
З матеріалів справи вбачається, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.07.2022 року № 126 "Про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану" вирішено провести примусове відчуження наступного майна, яке перебуває у розпорядженні Київської митниці, на складі Київської митниці за адресою: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8-А, в справі, зокрема, про порушення митних правил № 1336/1000/22 від 01.06.2022 у відношенні громадянина КНР ОСОБА_1 : жилети з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит - 770 шт. та бронеплити з маркуванням "Material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250*300 mm, Strike Face" - 1 500 шт.
Пунктами 2, 3 наведеного наказу відчуження та передачу вищевказаного майна до Військової частини НОМЕР_1 доручено майору ОСОБА_3 , а Київську митницю зобов'язано сприяти у виконанні заходів примусового відчуження матеріальних цінностей у порядку, встановленому діючим законодавством.
За змістом частини 1 статті 4 Закону примусове відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану за загальним правилом здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.
Судом встановлено, що листом Київської міської військової адміністрації від 22.07.2022 року № 001-1107 "Про погодження рішення", підписаним начальником КМВА генерал-майором ОСОБА_4 , погоджено виконання рішення командира Військової частини НОМЕР_1 , оформлене наказом від 14.07.2022 року № 126, щодо примусового відчуження вищевказаного майна, за умов дотримання і виконання вимог Закону (зі змінами).
Згідно з частинами 1, 3 статті 7 Закону про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.
На підставі рішення командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2022 року № 126 та з урахуванням погодження цього рішення листом КМВА від 22.07.2022 року № 001-1107, майором в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 складено акт про примусове відчуження або вилучення майна від 25.07.2022 року, яким зафіксовано здійснення примусового відчуження майна: 770 жилетів з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит та 1 500 бронеплит з маркуванням "Material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250*300 mm, Strike Face", яке зберігається і обліковується Київською митницею.
Відповідно до частини 5 статті 7 Закону у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі.
У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна.
Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.
З матеріалів справи вбачається, що акт про примусове відчуження або вилучення майна від 25.07.2022 року був складений без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" з огляду на відсутність представника позивача безпосередньо під час складання цього акта.
Вищенаведене майно (770 жилетів з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит та 1 500 бронеплит з маркуванням "Material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250*300 mm, Strike Face") загальною вартістю 7 322 300,00 грн. було фактично вилучене та передане в/ч НОМЕР_1 на підставі накладної (вимоги) від 25.07.2022 року № КИЇМ22-28102/, підписаної представниками Київської митниці та в/ч НОМЕР_1 , а також скріпленої відбитком печатки третьої особи.
У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" вказувало, що воно на підставі Контракту набуло право власності на 750 жилетів з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит та 1 500 бронеплит з маркуванням "Material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250*300 mm, Strike Face".
Так, за частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частин 1, 2 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
Згідно з пунктом 3.3 Контракту, з урахуванням Додаткової угоди від 21.13.2022 року № 1 до нього, право власності на товар переходить до покупця (позивача) з моменту передачі товару перевізнику.
Факт передачі спірного товару перевізнику для його перевезення Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" підтверджується наявною в матеріалах справи CMR від 12.05.2022 року.
Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 353 Цивільного кодексу України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.
Вищенаведені положення Цивільного кодексу України корелюються з приписами Закону як спеціального нормативно-правового акта, який визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" посилалося на те, що всупереч постанові Солом'янського районного суду міста Києва від 29.07.2022 року в справі № 760/8432/22 відповідач не повернув належне позивачу на праві власності майно, а саме: 750 жилетів з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит та 1 500 бронеплит з маркуванням "Material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250*300 mm, Strike Face".
Проте такі твердження не беруться судом до уваги з огляду на те, що вищенаведене судове рішення було постановлено та набрало законної сили вже після прийняття командиром Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) наказу від 14.07.2022 року № 126, після його погодження Київською міською військовою адміністрацією та після фактичного примусового відчуження означеного майна на користь держави.
Крім того, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Наявність у процесуальних кодексах спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, у тому числі щодо повернення позивачу тимчасово вилучених згідно з протоколом про порушення митних правил № 1336/10000/22 від 01.06.2022 товарів, а саме: 750 жилетів з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит/плитоносок/ та 1 500 бронеплит з маркуванням "material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250x300mm, STRIKE FACE".
На підтвердження наявності підстав для задоволення пред'явленого у даній справі позову Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" також вказувало, що у наказі командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2022 року № 126 було зазначено про проведення примусового відчуження 770 жилетів з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит/плитоносок/ та 1 500 бронеплит з маркуванням "material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250x300mm, STRIKE FACE", які перебувають у розпорядженні Київської митниці, тоді як фактично відповідачем було передане майно, яке належить позивачу, і яке не може бути об'єктом розпорядження з боку Київської митниці.
Разом із тим, такі посилання також оцінюються судом критично з огляду на те, що використане третьою особою в наказі від 14.07.2022 року № 126 формулювання щодо наявності у Київської митниці права розпорядження спірним майном не свідчить про наявність підстав для відшкодування відповідачем вартості спірного майна.
Посилання позивача на відсутність у наказі від 14.07.2022 року № 126, погодженні такого рішення з боку КМВА та акті про примусове відчуження або вилучення майна від 25.07.2022 року інформації, яка ідентифікує власника 750 жилетів з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит/плитоносок/ та 1 500 бронеплит з маркуванням "material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250x300mm, STRIKE FACE", також не підтверджують обґрунтованості позову, оскільки такі посилання зводяться лише до порушення третьою особою встановленого Законом порядку примусового відчуження майна позивача.
Слід також зазначити, що Законом не обумовлено здійснення процедури примусового відчуження майна лише безпосередньо від його власника, оскільки примусовим відчуженням майна є фактичне позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, і таке примусове відчуження може відбуватися за відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника з подальшим забезпеченням власнику майна або його законному представнику права на ознайомлення з відповідним актом про примусове відчуження або вилучення майна (стаття 7 Закону).
Також позивач вказував, що згідно з пунктом 17 розділу 1 "Митні правопорушення" Спеціального додатку H Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, товари, на які накладений арешт, або затримані товари не повинні бути об'єктом продажу або розпорядження з боку митної служби іншим способом до моменту набуття чинності рішенням про їхню конфіскацію в адміністративному чи судовому порядку або про передачу їх державі, за винятком випадків, коли товари є швидкопсувними або митна служба не може забезпечити зберігання цих товарів через їхній характер.
Однак ці посилання позивача є нерелевантними до фактичних обставин даної справи, оскільки, як вбачається з її матеріалів, спірні товари не були об'єктом продажу або іншого розпорядження з боку Київської митниці у класичному розумінні цієї правомочності, адже остання не вчиняла дій та фактично не мала вільного волевиявлення на відчуження цього майна третім особам. У той же час, відчуження, у тому числі 750 жилетів з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит/плитоносок/ та 1 500 бронеплит з маркуванням "material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250x300mm, STRIKE FACE", на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2022 року № 126 не передбачало наявності у відповідача волевиявлення на фактичне розпорядження чи надання останнім згоди на відчуження тимчасово вилучених товарів, оскільки було примусовим та передбачало позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно в обов'язковому порядку без відповідної згоди.
Більше того, пунктом 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2022 року № 126 (який в силу вищенаведених нормативних приписів є обов'язковим до виконання) на Київську митницю було покладено обов'язок сприяти у виконанні заходів примусового відчуження спірних матеріальних цінностей у порядку, встановленому діючим законодавством.
Посилання позивача на ненадання йому відповідачем акту про примусове відчуження або вилучення майна та інших передбачених чинним законодавством документів на підтвердження факту примусового відчуження спірного товару Збройними Силами України не свідчать про наявність підстав для задоволення позову та не входять до безпосереднього предмета доказування у даній справі.
Більше того, частиною 5 статті 7 Закону передбачено лише те, що у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі, а власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна.
На виконання означених положень Закону Київська митниця у листі від 18.08.2022 року № 7.8-6/21/13/13246 повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" про наявне у позивача право на ознайомлення з актом про примусове відчуження майна, виконавши таким чином вимоги закону.
Твердження позивача про відсутність у Київської митниці нагальної потреби у розпорядженні майном, щодо якого ще не було судового рішення, також не доводять обґрунтованості позову, а також спростовуються вищенаведеними встановленими судом обставинами щодо невчинення відповідачем будь-яких дій, направлених на розпорядження спірним майном на власний розсуд.
Посилання позивача на неправомірні дії відповідача та порушення ним приписів Митного кодексу України шляхом безпідставного вилучення 750 жилетів з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит/плитоносок/ та 1 500 бронеплит з маркуванням "material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250x300mm, STRIKE FACE" не підтверджують виникнення у Київської митниці обов'язку з відшкодування вартості такого майна у контексті пред'явлених вимог (предмета і підстав позову) та фактичних обставин справи, не входять до безпосереднього предмета доказування та не підтверджені відповідним рішенням суду, встановленого законом. Позивачем не доведено й безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між тимчасовим вилученням відповідачем вищевказаних товарів та виникненням у Київської митниці обов'язку з відшкодування потерпілому їх вартості в порядку статті 1213 Цивільного кодексу України після примусового відчуження такого майна третьою особою.
З аналогічних підстав судом відхиляються й посилання позивача на надання Київською митницею недостовірної та неповної інформації третій особі, що, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут", стало підставою для прийняття необґрунтованих (передчасних) рішень командира Військової частини НОМЕР_1 щодо примусового відчуження бронежилетів, і, відповідно, помилкового погодження такого примусового відчуження Київською міською військовою адміністрацією. Наведені обставини не впливають на правову кваліфікацію спірних правовідносин, а рішення та дії третьої особи чи Київської міської військової адміністрації не є предметом оскарження у даній справі.
Слід також звернути увагу на те, що у відповіді на відзив Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" вказувало на придбання та ввезення ним на митну територію України 750 жилетів з конструктивними можливостями для закріплення бронеплит/плитоносок/ та 1 500 бронеплит з маркуванням "material - Alumina+PE, Protection Level - NIJ IV STA, Specification - 250x300mm, STRIKE FACE" для потреб в/ч НОМЕР_2 Військово-Морських Сил України. На підтвердження цих обставин позивачем надано копію листа керівника ГО "Благодійний фонд ВМС України", погодженого командиром в/ч НОМЕР_2 (без номеру і дати), та копію укладеного між цією громадською організацією та позивачем договору від 20.04.2022 року № 20/04-2022.
За умовами вищенаведеної угоди позивач зобов'язався поставити та передати у власність бронежилети (у кількості 750 одиниць), а покупець (ГО "Благодійний фонд ВМС України") зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.
Товар, що постачається на підставі зазначеного договору, буде використаний покупцем для благодійної допомоги та передачі військовій частині НОМЕР_2 для відсічі і стримування збройної агресії російської федерації (пункт 1.2 договору).
За умовами пунктів 4.1, 4.2 цього правочину ціна товару є договірною і встановлюється сторонами в Протоколі погодження договірної ціни на кожну партію товару, який після підписання сторонами стає невід'ємними додатками до цього договору. Умови оплати: передоплата 100 %.
Проте суд констатує, що матеріали справи не містять ні доказів здійснення ГО "Благодійний фонд ВМС України" передоплати замовленого у позивача товару, ні Протоколу погодження договірної ціни, в якому мала бути погоджена та зафіксована одна з істотних умов цього правочину - його ціна. Крім того, наведений договір був укладений більше ніж через місяць після укладення Контракту.
Слід також зазначити, що фактичне використання ГО "Благодійний фонд ВМС України" придбаного у позивача товару після його поставки, зокрема передача вказаного товару в/ч НОМЕР_2 , перебуває поза межами контролю Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" та залежить виключно від покупця-посередника.
Твердження позивача про те, що можливість примусового відчуження майна, призначеного для однієї військової частини, згідно з наказом командира іншої військової частини, Законом не передбачена, спростовуються приписами цього нормативно-правового акта, який не містять жодних заборон стосовно вилучення спірного майна та не встановлює обмежень на примусове відчуження майна залежно від його призначення чи кінцевого отримувача (споживача).
Посилання позивача на наявність у нього обґрунтованих сумнівів щодо фактичного складення акту про примусове відчуження або вилучення майна безпосередньо під час відчуження спірних бронежилетів, а також на те, що підписи майора Мельничука Д.М. на накладній № КИЇМ22-28102/ та на акті від 25.07.2022 року візуально відрізняються, не підтверджені жодними доказами, тоді як клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи з обґрунтуванням її доказового значення для справи Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" подано не було, а факт примусового відчуження спірного майна на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2022 року № 126 згідно з актом від 25.07.2022 року учасниками справи під час її розгляду не заперечувався.
Посилання позивача на те, що створення перешкод для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, зокрема безпідставне вилучення товару, було системною практикою Київської митниці, також не підтверджені належними доказами та не свідчать про наявність правових підстав для задоволення даного позову.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників справи, у тому числі щодо вартості спірного товару, була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
Разом із тим, суд звертає увагу позивача на положення частин 2, 4 статті 11 Закону, за якими для отримання наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану майно його колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму воєнного стану звертається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна. Порядок розгляду заяв та здійснення виплат з метою наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану майно встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, у зв'язку з чим, у задоволенні даного позову слід відмовити.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача, у зв'язку із відмовою в задоволенні позову, та компенсації останньому не підлягають.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 01.03.2023 року.
Суддя В.С. Ломака