Справа № 742/1609/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/312/23
Категорія - продовження строків тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
01 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
сторін кримінального провадження
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, одночасно в режимі відео конференції з Прилуцьким міськрайонним судом апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2023 року,
Цією ухвалою обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Лубни Полтавської області, громадянину України, з вищою освітою, неодруженому, зареєстрованому в АДРЕСА_1 , фактично проживаючому в АДРЕСА_2 , раніше судимому, продовжений строк тримання під вартою до 13 квітня 2023 року включно.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції вказав на те, що розгляд кримінального провадження не завершений з об'єктивних причин, ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою на даний час не зменшилися та продовжують існувати, а підстав для скасування запобіжного заходу або заміни його на більш м'який, як про це просила сторона захисту, не було встановлено.
Суд залишив без розгляду клопотання обвинуваченого та його захисника щодо проходження військової служби за призовом в порядку ст. 616 КПК України, через те, що таке клопотання має право подавати виключно прокурор.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати, обрати йому будь-який інший більш м'який запобіжний захід та забезпечити йому право на вступ до лав ЗСУ в період мобілізації в особливий період, або ж визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Аргументує тим, що він не згоден з пред'явленим обвинуваченням, про що неодноразово заявляв та звертав увагу на те, що його затримання, тримання під вартою та допит були проведені без участі захисника. Крім того, строк його затримання до обрання запобіжного заходу без захисника не був зарахований у строк його тримання під вартою, що вказує на недопустимість отриманих в цей період доказів, в тому числі і оголошення підозри.
Застосовуючи щодо нього виключний запобіжний захід у виді тримання під вартою, прокурор та суд не наводять обґрунтованих ризиків його неналежної процесуальної поведінки, яких не можна було б запобігти при обранні іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із позбавленням волі.
Просить врахувати, що майже через шість місяців судових розглядів було змінено правову кваліфікацію правопорушень, які він отримав вже після ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу. У зв'язку зі зміною правової кваліфікації, обвинувачений вважає за можливе застосувати щодо нього положення ст. 616 КПК України та забезпечити йому право вступити до лав ЗСУ для захисту Батьківщини, оскільки він особа,яка перебуває в запасі.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора, яка не погодилася з доводами сторони захисту, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу, з урахуванням особливостей судового розгляду кримінального провадження, а тому законність затримання, питання забезпечення права на захист під час затримання, обґрунтованість підозри, коли складений обвинувальний акт, перевірка доведеності чи недоведеності обвинувачення, апеляційним судом перевірятися не може, оскільки це буде прямим втручанням апеляційної інстанції в розгляд обвинувачення судом першої інстанції.
Як убачається з копій матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що 30 травня 2022 року близько 20 год. у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , в ході словесного конфлікту з власником ОСОБА_9 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, спрямованих на порушення функцій та анатомічної цілісності життєво-важливих органів потерпілого, наніс останньому більше десяти ударів руками та ногами, іншими сторонніми предметами в область життєво-важливого органу - голови потерпілого та в область грудної клітки, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: рани на підборідді, шести забійних ран на волосяній частині голови, саден передньої поверхні грудної клітки, численних синців нижніх кінцівок, множинних переломів ребер справа та зліва, від чого ОСОБА_9 помер на місці події, а також у вчиненні крадіжки чужого майна в умовах воєнного стану, за що передбачена кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 та ч. 4 ст. 185 КК України, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим кримінально-карних діянь та вказує на те, що розуміючи тяжкість покарання, за відсутності міцних і сталих соціальних зв'язків він може ухилитися від суду, впливати на потерпілих та свідків з метою зміни ними своїх показань на свою користь, або ж вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки встановлені обставини та дані про особу ОСОБА_6 дають підстави вважати, що обвинувачений схильний до вчинення протиправних діянь.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Продовжуючи ОСОБА_6 строк тримання під вартою, суд вірно зазначив в ухвалі, що вказані прокурором ризики не зменшились та визнав їх такими, що виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, як про це просили обвинувачений та його захисник.
Вказуючи на те, що він безпідставно тримається під вартою, прокурором не доведена обґрунтованість пред'явленої підозри у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений залишив поза увагою ту обставину, що обґрунтованість підозри так само, як і наявність вказаних прокурором ризиків були підтверджені під час обрання міри запобіжного заходу під час досудового слідства.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Наразі, питання доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень «поза розумним сумнівом» не є предметом ні судового, ні апеляційного розглядів, оскільки вирішується питання виключно щодо доведеності обставин, які виправдовують тримання ОСОБА_6 під вартою.
Судовий розгляд на даний час триває та не завершений з об'єктивних причин, отже питання доведеності винуватості ОСОБА_6 за пред'явленим обвинуваченням перебуває на стадії судового розгляду.
Відповідно до пункту 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Зокрема, у даному випадку ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні двох тяжких кримінальних правопорушень, одне з яких пов'язане із застосуванням фізичного насильства, внаслідок якого потерпілий помер, до того ж кримінальні правопорушення були вчинені в умовах оголошеного в країні військового стану, отже, саме в цьому полягає суспільний інтерес, що виправдовує відповідний відступ.
Зміна кваліфікації дій ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК України, не зменшує існуючих ризиків, з огляду на данні про особу обвинуваченого, його негативні соціальні зв'язки, наявність зареєстрованого місця проживання в іншій області, відсутність постійного житла в м. Прилуки.
Як визначено в ч. 3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Враховуючи, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , є тяжкими, наслідком одного з яких стала смерть людини внаслідок застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів вважає недоцільним визначення розміру застави.
Відповідно до частини 1 статті 616 КПК України, у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Тобто, законодавцем визначений чіткий алгоритм дій особи, у разі бажання проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Порушення порядку звернення з таким клопотанням унеможливлює його розгляд, адже спочатку обвинувачений та його захисник мали звернутись до прокурора, який розглянувши клопотання, у разі обґрунтованості викладених у ньому мотивів, мав би звернутись до слідчого судді, суду з клопотанням про скасування раніше обраного запобіжного заходу. Прокурор такого клопотання суду не подавав.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2023 року про продовження обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_6 строків тримання під вартою, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4