Номер провадження: 22-ц/813/3232/23
Справа № 522/17763/20
Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
21.02.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Дубрянської Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу голови Правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка 29-а» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка 29-а» про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСББ «Проспект Шевченка 29-а» про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи це тим, що 04 березня 2019 року ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом став власником квартири АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_2 . У лютому 2018 року ОСББ «Проспект Шевченка, 29-а» в особі представника звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 57 488 гривень, з яких 48 156,92 грн. - цільові внески на утримання будинку та прибудинкової території, 8 512,62 - інфляційні витрати, 818,56 грн. - три відсотки річних, за період за березень 2017 року по січень 2018 року включно по квартирі АДРЕСА_1 . У зв'язку зі смертю ОСОБА_2 до участі у справі 522/3193/18 залучено правонаступника ОСОБА_1 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2018 року по цивільній справі №522/3193/18, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2018 року, відмовлено у задоволенні позову ОСББ «Проспект Шевченка, 29-а» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Враховуючи зазначені рішення суду, позивач вважав, що ОСББ «Проспект Шевченка, 29 а» провело перерахунок по квартирі АДРЕСА_1 за цільовими внесками на утримання будинку та прибудинкової території. В період з грудня 2018 року по серпень 2019 року, позивач на розрахунковий рахунок ОСББ «Проспект Шевченка, 29 а» здійснив оплату на загальну суму 76 798,68 грн., яка була зарахована відповідачем, як сума внеску, відповідно до розрахунку заборгованості за цільовими внесками за квартирою АДРЕСА_2 за 2019-2020 роки.
Однак, після отримання від ОСББ «Проспект Шевченка, 29 а» самого розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 стало зрозуміло, що перерахунок по квартирі АДРЕСА_1 не проводився, а сума заборгованості за період березень 2017 року по січень 2018 року включно, й досі обліковується, як заборгованість по квартирі АДРЕСА_1 .
Неодноразові звернення позивача до відповідача з метою позасудового вирішення питання щодо встановлення дійсної заборгованості залишенні останнім поза увагою, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду з цим позовом.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано ОСББ «Проспект Шевченка 29-а» виключити 48 156,92 грн. із суми заборгованості по квартирі АДРЕСА_1 за послуги цільових внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період березень 2017 року по січень 2018 року включно. Зобов'язано ОСББ «Проспект Шевченка 29-а» здійснити перерахунок заборгованості по квартирі АДРЕСА_1 за послуги цільових внесків на утримання будинку та прибудинкової території, з урахуванням проведених виплат та списаних заборгованостей.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, голова Правління ОСББ «Проспект Шевченка, 29-а» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на 21.02.2023 року на 14.00 годину та обізнаними про обмеження на час оголошення в Україні воєнного стану доступу до приміщень (зали судових засідань) Одеського апеляційного суду через відсутність технічної можливості забезпечення безпеки громадян під час повітряної тривоги, сторони не виявили належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції та будь-яких заяв про відкладення розгляду справи не подали.
Від представника ОСОБА_1 адвоката Гришко С.О. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належно сповіщених сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ІІПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, зобов'язуючи ОСББ «Проспект Шевченка 29-а» виключити 48 156,92 грн. із суми заборгованості по квартирі АДРЕСА_1 за послуги цільових внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період березень 2017 року по січень 2018 року включно, зобов'язуючи ОСББ «Проспект Шевченка 29-а» здійснити перерахунок заборгованості по квартирі АДРЕСА_1 за послуги цільових внесків на утримання будинку та прибудинкової території, з урахуванням проведених виплат та списаних заборгованостей, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності здійснення ним нарахування позивачу суми внесків за вказаний період і зарахування сплачених позивачем коштів на її погашення, а сама наявність цього нарахування вже визнана неправомірною рішенням суду в іншій цивільній справі, яке вступило в законну силу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:
- рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2018 року по цивільній справі №522/3193/18, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка, 29-а» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 57 488 гривень, з яких 48 156,92 грн. - цільові внески на утримання будинку та прибудинкової території, 8 512,62 - інфляційні витрати, 818,56 грн. - три відсотки річних, за період за березень 2017 року по січень 2018 року включно по квартирі АДРЕСА_1 . Цільові внески на утримання будинку та прибудинкової території по квартирі АДРЕСА_2 за період нараховані: за березень 2017 року 4512,93 грн., за квітень 2017 року 5075,69 грн., за травень 2017 року 3541,80 грн., за червень 2017 року 3577,71 грн., за липень 2017 року 3500,99 грн., за серпень 2017 року 2808,57 грн., за вересень 2017 року 3642,07 грн., за жовтень 2017 року 3243,77 грн., за листопада 2017 року 3802,11 грн., за грудень 2017 року 6873,48 грн., за січень 2018 року 7577,80 грн., а всього 48 156,92 грн. З наданої позивачем довідки про склад цільового внеску співвласників на утримання будинку та прибудинкової території вбачається, що ці цільові внески складаються з:
1)житлово-комунальних послуг з нарахуванням згідно показань лічильнику: електроенергія, холодна вода, гаряча вода та опалення квартири;
2)послуг з управління будинком та прибудинковою територією з нарахуванням за 1 кв.м. загальної площі власності: вивезення побутових відходів, обслуговування ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, капітальний ремонт, обслуговування котельної, фонд оплати праці обслуговуючого персоналу, господарські потреби, опалення місць загального користування, податок на землю, охорона будинку та прибудинкової території;
3)додаткові послуги з нарахуванням згідно договору: кабельне телебачення, охорона гаражного приміщення, авто місце на прибудинкової території, освітлення гаражного приміщення, рушникосушка.
До апеляційної скарги позивача додані копії меморіальних ордерів за 2017 рік про сплату відповідачем за житлово-комунальні послуги, з яких вбачається, що відповідач сплачував за спожиті житлово-комунальні послуги у 2017 році, але вказана оплата відповідачем послуг не відображена у наданому позивачем розрахунку заборгованості за вжиті послуги.
Відмовляючи ОСББ «Проспект Шевченка 29-а» у стягненні заборгованості по цільовим внескам на утримання будинку та прибудинкової території за період з березня 2017 року по січень 2018 року 48 156.92 грн., суд виходив з того, що позивачем з об'єктивністю та достовірністю не підтверджено, що наданий ним розрахунок заборгованості за ці послуги відповідає діючим тарифам на послуги та дійсності, з нього неможливо з'ясувати, які саме послуги відповідачем спожиті, їх складові, кількість та вартість, які спожиті послуги оплачені ним та в якому розмірі, тому цей доказ є недостовірним, недостатнім й не може бути прийнятий до уваги;
- Каменецький у період з грудня 2018 року по серпень 2019 року, здійснив на розрахунковий рахунок ОСББ «Проспект Шевченка, 29 А» оплату внесків на загальну суму 76 798,68 грн., частина якої у розмірі 48 156.92 грн. була врахована ОСББ, як погашення заборгованості за цільовими внесками на утримання будинку та прибудинкової території з березня 2017 року по січень 2018 року.
Судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції, що діяла на час прийняття загальними зборами ОСББ рішення від 23 травня 2013 року щодо оплати з 01.06.2013 року всіх обов'язкових платежів та додаткових послуг з розрахунків за 1 кв. м. загальної площі власності, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідних територіальних громад; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні ст. ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та підп. 2 п. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в постанові від 27 березня 2013 року у справі 6-6цс13 Верховний Суд України висловив таку правову позицію: «до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідних територіальних громад, а також погодження в установленому порядку цих питань».
Згідно підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
Встановивши, що:
- після вирішення в судовому порядку спору щодо неправомірності нарахування ОСББ по цільовим внескам на утримання будинку та прибудинкової території за період з березня 2017 року по січень 2018 року у розмірі 48 156,92 грн., позивач у період з грудня 2018 року по серпень 2019 року, здійснив на розрахунковий рахунок ОСББ «Проспект Шевченка, 29 а» оплату внесків на загальну суму 76 798,68 грн., частина якої у розмірі 48 156.92 грн. була врахована ОСББ, як погашення заборгованості за цільовими внесками на утримання будинку та прибудинкової території з березня 2017 року по січень 2018 року;
- відповідачем не надано доказів про погодження у встановленому порядку тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг із підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності, у тому числі погодження тарифів на житлово-комунальні послуги,
суд першої інстанції набув обґрунтованого висновку, що відповідач не довів правомірності здійснення ним нарахування позивачу суми внесків за вказаний період і зарахування сплачених позивачем коштів на її погашення, а сама наявність цього нарахування вже визнана неправомірною рішенням суду в іншій цивільній справі, яке вступило в законну силу.
Доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком райсуду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія А № 303-А; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу голови Правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Шевченка 29-а» - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено: 28.02.2023 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: А.П. Заїкін
С.О. Погорєлова