Ухвала від 28.02.2023 по справі 509/2555/19

Номер провадження: 11-кп/813/812/23

Справа № 509/2555/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2023 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Одеського апеляційного суду у складі у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12018160240002459 від 28.07.2018 року, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 17.01.2023 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст.115 КК України.

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст.115 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 17.03.2023 року.

Не погоджуючись судовим рішенням адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу від 17.01.2023 року та змінити відносно нього запобіжний захід на інший, а саме домашній арешт на певний період часу. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що прокурором в своєму клопотанні не наведено будь яких ризиків що він буде переховуватися від слідства та суду. Вказує на те, що він має міцні звязки. Також вважає, що тяжкість призначеного покарання не може слугувати підставою для можливості заміни йому міри запобіжного заходу. Просить апеляцію задовольнити та змінити відносно нього запобіжний захід.

Інші учасники судового провадження ухвалу про продовження строку запобіжного заходу не оскаржували

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до такого висновку.

Відповідно ст. 404 КПК України - суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно ст. 131 КПК України - заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Запобіжні заходи (як заходи кримінального провадження) у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 29 Конституції України, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до абз. 2 ч.2 ст.392 КПК України - ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому КПК України (доповнено згідно із Законом №1027-IX від 02.12.2020).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 29 Конституції України - ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду, і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Тримання особи під вартою може бути застосовано лише як тимчасовий запобіжний захід у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи припинити його.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України - за наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження №12018160240002459 від 28.07.2018 року, року, постановлено ухвалу про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст.115 КК України.

В обґрунтування прийнятого рішення суд послався на те, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що продовження запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України та є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам, атому жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Колегія суддів апеляційної інстанції при апеляційному розгляді враховує, що відносно обвинувачено ОСОБА_7 ще під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави який в подальшому неодноразово продовжувався.

Строк дії запобіжного заходу періодично продовжувався ухвалами суду.

А тому колегія суддів вважає, що ризики, які встановлені під час застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 залишаються реальними і триваючими, продовжують об'єктивно існувати, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення, що свідчить про неможливістьзміни ОСОБА_7 запобіжного заходу на інший, не пов'язаного з триманням під вартою.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вид запобіжного заходу у виді тримання під вартою є пропорційним ризикам у кримінальному провадженні за п.6 ч.2 ст.115 КК України. оскільки ризик того, що ОСОБА_7 зможе перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні з часу обрання відносно нього запобіжного заходу або переховуватися від суду не зменшився.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував всі обставини, приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , оскільки метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, яка би в повній мірі забезпечила запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Доводи в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну відносно нього запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою суд апеляційної інстанції до уваги не бере, вважає що такі спростовуються матеріалами провадження.

Апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити, що судовий розгляд кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення за п.6 ч.2 ст.115 КК України. триває, судове провадження не завершено, а тому оцінивши в сукупності тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, загрозу призначення суворого покарання, характер вчинених дій, у яких обвинувачується ОСОБА_7 , колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інший запобіжний захід відносно , не пов'язаний з триманням останньої під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої під час проведення судового провадження, для запобігання ризикам при здійсненні процесуальних дій для завершення судового провадження.

Таким чином, зазначені доводи в апеляційній скарзі адвоката в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 щодо скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду не встановлено.

Приймаючи до уваги вказані обставини, враховуючи встановлені та перевірені докази при апеляційному розгляді, колегія суддів вважає прийняти рішення, яким ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 17 листопада 2022 року - залишити без зміни, подану апеляційну скаргу обвинуваченої - без задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 407 КПК України - за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422-1КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 17 січня 20223 року, якою продовжено строк тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , №12018160240002459 від 28.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст.115 КК України - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційній інстанції не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4