Номер провадження: 22-ц/813/2047/23
Справа № 947/12180/21
Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.
Доповідач Цюра Т. В.
23.02.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Цюри Т.В.,
суддів: Сегеди С.М., Комлевої О.С.,
За участю секретаря судового засідання: Хухрова С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Савицької Олени Юліанівни про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
21 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Савицької Олени Юліанівни, в якій просить суд визначити йому - ОСОБА_1 додатковий строк для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини за законом, після смерті його дядька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили (а.с.1-3).
21 вересня 2021 року рішенням Київського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Савицької Олени Юліанівни про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишено без задоволення (а.с.76-82).
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.89-93).
24 грудня 2021 року Одеським апеляційним судом отримано письмову правову позицію по справі від Одеської міської ради. У поданій позиції відповідач наголошує на тому, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини та не надано достатніх і допустимих доказів поважності таких причин. Також відповідачем вказано, що у справі №520/5310/19 за позовом ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, судом встановлено, що ОСОБА_5 не вступила у спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 . На підставі викладеного, відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.09.2021 року залишити без змін.
Судове засідання призначено на 23 лютого 2023 року об 14 год 40 хв.
14 лютого 2023 року Одеським апеляційним судом отримано клопотання представника Одеської міської ради - Романець Юлії-Вікторії Олександрівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
17 лютого 2023 року ухвалою Одеського апеляційного суду задоволено клопотання представника Одеської міської ради - Романець Юлії-Вікторії Олександрівни.
До судового засідання в режимі відеоконференції приєднались: представник Одеської міської ради - Романець Юлія-Вікторія Олександрівна та представник апелянта - ОСОБА_2 .
Інші учасники справи до суду не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками, наявними в матеріалах справи.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, ненадання жодних доказів щодо існування підстав для відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутності сторін.
Заслухавши пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.
Залишаючи позов без задоволення суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи позивачем не було надано суду доказів, що причини пропуску шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини є поважними, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами. При цьому, судом зазначено, що позивачу було достовірно відомо про смерть ОСОБА_3 . У позивача не було жодних перешкод надіслати заяву про прийняття спадщини поштою на адресу нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, у відповідності до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає вірними вказані висновки суду першої інстанції та зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 20 січня 1998 року Управлінням житлово-комунального господарства Виконкому Одеської міської ради народних депутатів, в рівних частках належала квартира АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , про що Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси було складено актовий запис за № 1876.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що свідчить копія Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_5 була донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального відділу юстиції в Одеській області було складено актовий запис за № 1977.
15.03.2019 року ОСОБА_4 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17.07.2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21.01.2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом було відмовлено, з підстав того, що позивач не надала суду належних і допустимих доказів в обґрунтування заявлених нею позовних вимог, а саме: не надала доказів фактичного прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_3 , будь-яких квитанцій, договорів, чеків і т.п. виписаних на ім'я ОСОБА_5 відносно спірної квартири.
При цьому, рішенням Київського районного суду міста Одеси від 17.07.2019 року було встановлено, що після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на частку квартири, яку фактично успадкував чоловік ОСОБА_3 , так як проживав разом зі спадкодавцем, однак своїх прав не оформив та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, про що свідчить копія Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 .
Спадкоємцем першої черги майна ОСОБА_3 та ОСОБА_6 була їх донька ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального відділу юстиції в Одеській області було складено актовий запис за № 1977.
З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулась ОСОБА_4 , стверджуючи, що вона є рідною тіткою померлої, в результаті чого, Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 354/2018.
27 лютого 2019 року державним нотаріусом Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса Мельник Л.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого ОСОБА_4 успадкувала після смерті ОСОБА_5 квартиру під АДРЕСА_2 .
При цьому, 27 лютого 2019 року державним нотаріусом Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса Мельник Л.В. була винесена постанова, якою відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру під АДРЕСА_1 .
Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії стало те, що спадкодавець ОСОБА_5 пропустила встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини до майна ОСОБА_3 , тобто не вчинила дії передбачені ст.1269 ЦК України, а саме: не подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори на протязі вищезазначеного строку, а останнє відоме місце її проживання не збігалося з місцем проживання спадкодавця.
Також встановлено, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
06.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса з заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Однак, листом від 06.04.2021 року за №52049/02-14 Державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Савицька Олена Юліанівна повідомила про те, що в документах, наданих ним для оформлення спадщини до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , відсутні документи, що свідчать про наявність підстав до спадкування за законом.
Таким чином, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що строк подачі заяви про прийняття спадщини був ним пропущений з поважних причин, оскільки позивач знав або повинен був знати про існування права на звернення із заявою про прийняття спадщини за законом, чого не зробив.
В свою чергу, звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 вказує, що на теперішній час спадщина не визнана відумерлою. Також, зазначає, що коли позивач дізнався, що дочка його дядька не скористалась правом на прийняття спадщини то строк на прийняття спадщини вже було пропущено, крім того на час звернення із заявою про прийняття спадщини строк вже також було пропущено. Апелянт наголошує, що строк пропущено формально, так як у ОСОБА_1 право на спадщину виникає в порядку черговості після інших родичів.
Апеляційний суд, відхиляючи вказані доводи апеляційної скарги, керується наступним.
За приписами ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частинами 1 та 2 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
У відповідності до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Статтями 1261-1265 ЦК України визначені черги спадкоємців за законом: у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Четверта черга спадкоємців за законом. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї . Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).
Згідно ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через тяжкий психологічний та матеріальний стан, що не підтверджується жодними доказами, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.
При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.
Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що, в порушення вказаних вимог закону ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів родинних зв'язків з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апеляційний суд, досліджуючи матеріали справи, звертає увагу на те, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17.07.2019 року по справі №520/5310/19, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 на підставі того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме ОСОБА_4 не надала доказів фактичного прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_3 .
Вказаним рішенням суду встановлено, що остання реєстрація місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є АДРЕСА_3 , які там були зареєстровані з 25 травня 1973 року та по день смерті. В свою чергу, місцем останньої реєстрації їх доньки - ОСОБА_5 була квартира за адресою: АДРЕСА_4 , в якій вона була зареєстрована з 05 листопада 1997 року та по день смерті.
Таким чином, судом у справі №520/5310/19 вірно встановлено, що ОСОБА_5 не вступила у спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 .
Апеляційний суд наголошує, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що пропустив встановлений чинним законодавством шестимісячний строк для вступу у спадщину та несвоєчасно звернувся до нотаріуса у зв'язку з несприятливими сімейними обставинами, а саме: важким матеріальним становищем, введенням карантинного режиму по всій території України та неповною обізнаністю у юридичних аспектах.
Дослідивши зазначені обставини, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо того, що посилання позивача на зазначені підстави, не тільки нічим не доведені, але й не можуть являтись поважними причинами пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Крім того, апеляційний суд вказує, що відповідно Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, карантин на всій території України було установлено з 12 березня 2020 р., ОСОБА_3 , після смерті якого позивач просить суд поновити строк для подачі заяви про прийняття спадщини, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто карантин на всій території України було встановлено через шість років після смерті ОСОБА_3 , а тому це, у жодному разі, не може бути поважною причиною пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
При цьому, судом першої інстанції було вірно встановлено, що позивачу було достовірно відомо про смерть ОСОБА_3 . У позивача не було жодних перешкод надіслати заяву про прийняття спадщини поштою на адресу нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, у відповідності до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.
Також, звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 як причину пропуску строку вказує на рішення у справі №520/5310/19 з часу ухвалення якого у позивача, як вважає апелянт, виникає право на спадкування.
Колегія суддів бере до уваги висновки Касаційного цивільного суду викладені у постанові від 06.02.2018 року у справі №180/1163/16, відповідно до яких судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкого майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини.
Таку ж правову позицію підтримав Касаційний цивільний суд у постановах від 26.02.2020 року у справі №286/27/18, від 07.08.2020 року у справі №431/1160/18-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_4 , в той час як ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто майже через 7 років після смерті спадкодавця.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, тому, колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Савицької Олени Юліанівни про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 28.02.2023 року.
Головуючий суддя Цюра Т.В.
Судді: Сегеда С.М.
Комлева О.С.