Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Яреми А.Г.,
Лихути Л.М.
Левченка Є.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні у м. Києві 29 серпня 2006 р. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маньковецької сільської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень сільської ради, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 10 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 29 січня 2004 року,
У лютому 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області та голови сільської ради Зарічного В.І. про визнання незаконними дій голови по невірному інформуванню 4 сесії сільської ради четвертого скликання про наявність земельної ділянки та рішень ради щодо відмови йому в наданні земельних ділянок площею 2.13 га для ведення фермерського господарства та 0,25 га для будівництва жилого будинку.
Позовні вимоги мотивував тим, що в рішеннях ради від 31 січня 2003 року погоджено надання йому ділянок в урочищі ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак він просив надати йому ділянку в урочищі ІНФОРМАЦІЯ_2.
Під час розгляду справи позовні вимоги змінив у зв'язку з тим, що рішенням сільської ради від 10 квітня 2004 року попереднє рішення скасовано та вирішено надати йому в приватну власність ділянки для ведення фермерського господарства та будівництва жилого будинку в урочищі ІНФОРМАЦІЯ_2. Просив стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 1500 грн. та збитки в сумі 4473 грн.
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 10 листопада 2003 року в задоволені позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 12 березня 2004 року рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Барського районного суду Вінницької області та ухвалу апеляційного суду Вінницької області скасувати у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам и наданим доказам.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції були допущені порушення або неправильне застосування норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Барського районного суду від 10 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 12 березня 2003 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України
Ярема А.Г.
Ліхута Л.М..
Левченко Є.Ф..