125/938/22
2/125/223/2022
28 лютого 2023 року м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області в складі:
судді Єрмічової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Турченяк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Барського районного суду Вінницької області з вказаним позовом, обґрунтовуючи тим, що 08 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 007-01075-131113 від 13 листопада 2013 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору факторингу № 450/К від 11 травня 2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс", ідентифікаційний код юридичної особи 39508708, правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору факторингу № 1/Д від 15 жовтня 2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", ідентифікаційний код юридичної особи 35017877, правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору факторингу № 18102020-ФК від 18 жовтня 2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет", ідентифікаційний код юридичної особи 43311346, правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору факторингу № 250521-ФК від 25 травня 2021 року є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", у розмірі 11988 грн 31 коп, із якої: заборгованість за тілом кредиту складає 5899 грн 89 коп., заборгованість за комісією та відсотками складає 5338 грн 42 коп., заборгованість за штрафними санкціями складає 700 грн, плата за вчинення виконавчого напису складає 50 грн. На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. 29 вересня 2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66978159. Однак, під час вчинення виконавчого напису нотаріусу не було надано оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору, нотаріус не дотримався вимог, визначених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, та не переконався у безспірності заборгованості за кредитним договором. Вказаний кредитний договір № 007-01075-131113 між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" укладено 13 листопада 2013 року на стрк 36 місяців, а виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" заборгованості вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. 08 червня 2021 року, тобто поза строком права вимоги. Також, з оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що стягувач за даним кредитним договором неодноразово змінювався на підставі договорів про відступлення права вимоги, про які ОСОБА_1 в установленому законом порядку не було повідомлено, в порушення вимог ЦК України. Враховуючи зазначене, позивач ОСОБА_1 вважає, що заборгованість за кредитним договором № 007-01075-131113 від 13 листопада 2013 року не є безспірною, оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, тому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстровано в реєстрі за № 115357, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" заборгованості за кредитним договором № 007-01075-131113 від 13 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", у розмірі 11988 грн 31 коп. Крім того, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача витрати понесені на оплату судового збору у розмірі 1488 грн 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Жунку Д.С. не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (а.с. 82-83). Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Жунку Д.С., який діє на підставі ордера від 18 липня 2022 року (а.с. 23), подав заяву в якій позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу у його відсутності та у відсутності позивача ОСОБА_1 (а.с. 73).
У судове засідання представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (а.с. 84). Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" директор Наваренко В.Г. подав до суду заяву в якій позов визнає, не заперечує проти його задоволення, просить в порядку ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду (а.с. 50), та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Жунку Д.С., який представляє інтереси позивача ОСОБА_1 у даній справі, мотивоване тим, що витрати, зазначені позивачем є неспівмірними із складністю справи, наданим обсягом послуг адвокатом, затраченим часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, просив урахувати поведінку відповідача, який визнає позов та не здійснює будь-яких дій, спрямованих на витрачання додаткових ресурсів для ухвалення судом рішення, відтак вважає, що відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката можливе у розмірі 1000 грн (а.с. 51).
У судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. не з'явився повторно, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (а.с. 85).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося у зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання.
Враховуючи заяви сторін, дослідивши письмові докази, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що 13 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" укладено кредитний договір № 007-01075-1311113 на загальну суму кредиту 6222 грн 56 коп., строк кредиту: тридцять шість місяців (а.с. 11-13).
08 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстровано в реєстрі за № 115357, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 007-01075-1311113 від 13 листопада 2013 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору факторингу № 450/К від 11 травня 2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс", ідентифікаційний код юридичної особи 39508708, правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору факторингу № 1/Д від 15 жовтня 2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", ідентифікаційний код юридичної особи 35017877, правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору факторингу № 18102020-ФК від 18 жовтня 2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет", ідентифікаційний код юридичної особи 43311346, правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору факторингу № 250521-ФК від 25 травня 2021 року є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", у розмірі 11988 грн 31 коп, із якої: заборгованість за тілом кредиту складає 5899 грн 89 коп., заборгованість за комісією та відсотками складає 5338 грн 42 коп., заборгованість за штрафними санкціями складає 700 грн, плата за вчинення виконавчого напису складає 50 грн (а.с. 14).
На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. 29 вересня 2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66978159 (а.с. 18).
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про нотаріат" порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України.
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Згідно з п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.
Главою 14 Закону України "Про нотаріат" та Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів.
Так, відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до підп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Згідно з підп. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Відповідно до підп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі ст. 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц, провадження № 61-38989св18, викладено висновок про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Згідно з умовами кредитного договору № 007-01075-1311113 від 13 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" визначено строк кредитування - 36 місяців, відтак право вимоги у стягувача виникло 14 січня 2016 року. Виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. вчинено 08 червня 2021 року, тобто поза строком пред'явлення права вимоги.
Характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається, зокрема, на те, що нотаріус вчинив виконавчий напис у порушення статті 87 Закону України "Про нотаріат", підпунктів 3.1, 3.4 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.
З виконавчого напису вбачається, що з ОСОБА_1 стягнення заборгованості проводиться за період з 25 травня 2021 року по 03 червня 2021 року, сума заборгованості складає 11988 грн 31 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту становить 5899 грн 89 коп., заборгованість за відсотками і комісією становить 5338 грн 42 коп., заборгованість за штрафними санкціями становить 700 грн, плата за вчинення виконавчого напису становить 50 грн (а.с. 14). Кредитний договір 007-01075-1311113 укладено 13 листопада 2013 рокуна строк 36 місяців, загальна сума кредиту 6222 грн 56 коп. (а.с. 11-13).
Так, відповідно до правових висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Тому суд вважає, що під час вчинення виконавчого напису у нотаріуса були відсутні докази безспірності правочину.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме: п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.". Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Встановлені у даній справі обставини свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 08 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису), нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно", для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Укладений між банком та позивачем ОСОБА_1 кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Встановлено, що до початку розгляду справи по суті представник відповідача ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" подав до суду заяву про визнання позову. Крім того, в даній заяві просить суд вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору (а.с. 50).
За таких підстав, з урахуванням вимог, передбачених ч. 1 ст. 141 ЦПК України, на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" слід стягнути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду, тобто кошти у розмірі 496 грн 20 коп., та 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову, яку ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 21 липня 2022 року задоволено, тобто кошти у розмірі 248 грн 10 коп., а всього загальну суму коштів у розмірі 744 грн 30 коп., та з урахуванням вимог, передбачених ч. 1 ст. 142 ЦПК України, повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду, тобто кошти у розмірі 496 грн 20 коп. та 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову, тобто кошти у розмірі 248 грн 10 коп., а всього загальну суму коштів у розмірі 744 грн 30 коп.
Щодо стягнення з відповідача ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" на користь позивача ОСОБА_1 витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд дійшов такого висновку.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Жунку Д.С. до позовної заяви додав попередній розрахунок судових витрат у справі, який складається, зокрема, із витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
Представник відповідача ТОВ "Фінансова Компанія "Еліт Фінанс" директор Наваренко В.Г. подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, обгрунтовуючи тим, що понесенні витрати не є співмірними із ціною позову та складністю справи, яка відноситься до категорії малозначних, просив врахувати поведінку відповідача, який позов визнає, сприяє пришвидшенню розгляду справи. Покладення на відповідача судових витрат в розмірі, заявленому позивачем є неправильним і несправедливим. Відшкодування відповідачем витрат можливе в обсязі 1000 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частин 3-6 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Жунку Д.С., який діє на підставі ордера, серії АВ № 1041022, від 17 січня 2022 року, укладено договір про надання правової допомоги № 4 від 17 січня 2022 року (а.с. 20).
Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 17 січня 2022 року адвокат на виконання умов основного договору про надання правової допомоги зобов'язується надати клієнту наступні послуги: надання консультацій у справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; представництво боржника у виконавчому провадженні № 66978159 від 29 вересня 2021 року; підготовка адвокатського запиту про витребування матеріалів виконавчого провадження № 66978159 від 29 вересня 2021 року; підготовка матеріалів позовної заяви про визнання виконавчого напису № 115357 від 08 червня 2021 року таким, що не підлягає виконанню, та заяви про забезпечення позову; представництво позивача в суді. Сторони за цією додатковою угодою домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правової допомоги становить фіксовану суму 10000 грн, що сплачується клієнтом на умовах післяплати, але не пізніше п'яти днів від дня набрання рішенням законної сили (а.с. 21).
У постановах КЦС ВС від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18 та від 01 вересня 2021 року № 178/1522/18 викладено висновки про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У постанові КЦС ВС від 09 лютого 2022 року у справі № 523/3904/19 зазначено, що у розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України", заява № 71660/11, у пункті 80 рішення у справі "Двійних проти України", заява № 72277/01, у пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України", заява № 66561/01, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у випадку, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents проти Латвії, заява 58442/00, зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як виявилося, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Ураховуючи, зазначене вище, та виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн завищеним та неспівмірним.
За таких підстав, з урахуванням клопотання представника відповідача ТОВ "Фінансова Компанія "Еліт Фінанс" директора Наваренко В.Г. про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, наданих позивачу, до розміру 3000 грн.
На підставі ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 1, п. 19 ст. 34, ч. 1 ст. 39, ст. 50, ст. 87 Закону України "Про нотаріат", ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", підпунктів 2.2, 2.3 п. 2, підпунктів 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, керуючись ч. 1 ст. 81, п. 1 ч. 8 ст. 128, ч. 1 ст. 133, ч. 1 ст. 141, частинами 1, 2, 8 ст. 259, статтями 263-265, частинами 5, 6 ст. 272, ст. 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 08 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 115357, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" заборгованості за кредитним договором № 007-01075-1311113 від 13 листопада 2013 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання до суду позовної заяви, тобто кошти у розмірі 496 грн 20 коп., та 50 відсотків судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову, тобто кошти у розмірі 248 грн 10 коп., а всього загальну суму коштів у розмірі 744 (сімсот сорок чотири) грн 30 коп.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання до суду позовної заяви, тобто кошти у розмірі 496 грн 20 коп., та 50 відсотків судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову, тобто кошти у розмірі 248 грн 10 коп., а всього загальну суму коштів у розмірі 744 (сімсот сорок чотири) грн 30 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" 3000 (три тисячі) грн витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ); реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" (місцезнаходження юридичної особи: 03035, м. Київ, вул. Солом'янська, 2; ідентифікаційний код юридичної особи 40340222).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (робоче місце приватного нотаріуса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5).
Повне судове рішення складено 28 лютого 2023 року.
Суддя В. В. Єрмічова