Справа № 991/1469/23
Провадження 1-кс/991/1494/23
23 лютого 2023 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника Таврійського благодійного фонду милосердя ім. Нестора ОСОБА_3 на бездіяльність заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 , подану в порядку ст.303 КПК України,
До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга представника Таврійського благодійного фонду милосердя ім. Нестора ОСОБА_3 на бездіяльність заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 , яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей згідно повідомлення представника Таврійського благодійного фонду милосердя ім. Нестора ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення.
У поданій скарзі заявник просив суд зобов'язати заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.382 КК України щодо посадових осіб Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вжити всіх необхідних заходів для негайного усунення посадових осіб Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та інших учасників групового предикатного злочину із займаних посад, відсторонення їх від державної влади та державної служби та згідно ст.ст.1,2,3,4,5 Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом та про фінансування тероризму - забезпечити пошук, відстежування, визначення, блокування, арешт і конфіскацію майна, законного або незаконного походження, використане або призначене для використання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх спільників, що будь-яким чином цілком або частково, використовується для фінансування і здійснення тероризму злочинними ОЗУ, а також доходи, одержані в результаті цього злочину - для відшкодування завданої шкоди.
Обґрунтовуючи скаргу ОСОБА_7 зазначив, що він звернувся до заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 із «публічною скаргою» № 42 від 07.02.2023 на організовану злочинну діяльність, яка полягає зокрема у тому, що протягом 2021-2022 рр. заявником до Печерського районного суду м. Києва було подано ряд скарг в порядку ст.303 КПК України щодо невнесення відомостей до ЄРДР про кримінальні правопорушення, вчинені високопосадовцями, які злочинно захопили та узурпували владу. Однак вказані скарги не розглядаються, а прийняті судові рішення не надані заявнику. Таким чином посадові особи Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 та ОСОБА_6 умисно ігнорують свої обов'язки по здійсненню правосуддя та їхні дії спрямовані на приховування та подальшу організовану групову злочинну діяльність своїх колег. Таким чином як зазначив заявник, їх дії підпадають під кримінальну відповідальність, передбачену ч.1 ст.109, ст.170, ч.5 ст. 186, ч.4 ст.187, ч.3 ст.364, ч.1, ч.2 ст.375 ч.3 ч.4 ст.382 КК України. Окрім того на думку заявника здійснено груповий злочин, за що передбачена відповідальність за ч.4,5 ст. 191, ч.2,3 ст. 357 КК України.
В прохальній частині «публічної скарги» №42 від 07.02.2023 заявник просить внести відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.382 КК України, вчинене ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та посадовими особами Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та розпочати досудове розслідування, вручити повідомлення про підозру, а Таврійському благодійному фонду милосердя ім. Нестора Махна - як заявнику, надати Витяг з ЄРДР та повідомити про початок досудового розслідування. Вказана «публічна скарга» заявника була вручена адресату 10.02.2023, проте відомості зазначені в ній до ЄРДР на виконання вимог ст. 214 КПК України не внесені, у зв'язку з чим він звернувся зі скаргою до слідчого судді. Заявник просив розгляд проводити за його відсутності.
Представник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в судове засідання не з'явився, про розгляд повідомлений належним чином, будь-яких клопотань, заяв, пояснень до суду не надав.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність представника особи, дії якої оскаржуються, не є перешкодою для розгляд скарги.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, дійшов таких висновків.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому КПК України.
Статтею 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Зі скарги ОСОБА_7 до слідчого судді вбачається, що ним оскаржується бездіяльність заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 , яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей згідно «публічної скарги» №42 від 07.02.2023 представника Таврійського благодійного фонду милосердя ім. Нестора ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.382 КК України, яке вчинене, згідно доводів заявника, ОСОБА_8 ОСОБА_9 , посадовими особами Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та їх спільниками.
Згідно положень статті 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п'ятої статті 216 КПК України.
У примітці до ст. 45 КК зазначено, що корупційними злочинами вважаються: а)злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем; б) злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України.
Відповідно до ч.5 ст.216 КПК України детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п.п.1-3, ч.5 ст.216 КПК України.
Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті (ч. 2 ст. 33-1 КПК України).
Разом з тим у «публічній скарзі», яка сприймається судом як повідомлення про кримінальне правопорушення, скаржником викладені факти, що на його думку, можуть свідчити про вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.382 КК України ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та посадовими особами Печерського районного суду м. Києва, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 разом з їхніми спільниками (у поданій скарзі заявник не конкретизує, які саме спільники). В прохальній частині скарги, поданої до суду, заявником теж зазначено про вчинення вищевказаними посадовими особами злочину, передбаченого ч.4 ст.382 КК України.
Частина 4 статті 382 Кримінального кодексу України, кримінальне провадження за якою не відноситься до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, передбачає кримінальну відповідальність за вчинення умисного невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисного недодержання нею висновку Конституційного Суду України.
В свою чергу, в «публічній скарзі»відсутні будь-які конкретні фактичні дані, які б вказували на наявність ознак умисного невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України, відсутнє посилання на таке рішення, чи наявності ознак умисного недодержання такою особою висновку Конституційного Суду України. Натомість заявником зауважено, що посадові особи Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ігнорують свої обов'язки, що полягає у нерозгляді численних скарг заявника та ненаданні йому копій судових рішень.
Проте стаття 382 КК України не підсудна Вищому антикорупційному суду.
За такого відсутні підстави для розгляду скарги заявника слідчими суддями Вищого антикорупційного суду.
Водночас зі змісту «публічної скарги» вбачається, що заявником зазначено про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.109, ст.170, ч.5 ст. 186, ч.4 ст.187, ч.3 ст.364, ч.1 ч.2 ст.375 ч.3 ч.4 ст.382, ч.4,5 ст. 191, ч.2,3 ст. 357 КК України.
Однак жодних даних, які б вказували на обставини вчинення таких злочинів чи на наявність будь-яких ознак перелічених складів злочинів ОСОБА_7 не наведено, а здійснено лише перерахування статей Особливої частини Кримінального кодексу України.
При цьому заявником свідомо зазначено в переліку злочинів ст.ст.357, 364,191 КК України, без вказівки на обставини вчинення таких корупційних злочинів, з метою самостійно створити підстави для звернення з даною скаргою саме до Вищого антикорупційного суду.
Проте підсудність чітко визначена законодавством та не підлягає визначенню за вибором заявника.
Слід зазначити, що, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР є виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Тобто, підставами вважати заяви чи повідомлення саме про злочин, є наявність у таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є посилання у повідомлені про злочин на фактичні обставини, що підтверджують наявність складу відповідного кримінального правопорушення.
Аналізуючи норми ст.ст.214,303 КПК України, які свідчать про те, що предметом судового контролю судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто така заява, як передумова для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, має містити достатні дані про наявність в описаній заявником події ознак кримінального правопорушення.
Проте, як вбачається зі змісту поданих заявником документів, ним не наведено об'єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінальних корупційних правопорушень.
Відповідно до приписів ч.1 ст.2, п.10 ч.1 ст.3, ч.1 та п.4 ч.5 ст. 214 КПК України, однією із обов'язкових умов для внесення відомостей до ЄРДР є виявлення діяння, яке містить ознаки складу злочину, передбаченого особливою частиною Кримінального кодексу України. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу злочину, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування.
Крім того, відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 126 Конституції України забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Таким чином, законність процесуальних актів і дій/бездіяльності суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі у спосіб не передбачений законом, є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Оцінка судових рішень, прийнятих суддею, може бути надана виключно у межах встановленого законодавством процесуального контролю.
Слідчий суддя зазначає, що незгода з прийнятим судовим рішенням не може бути приводом до реєстрації заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Так згідно висновку судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України «Щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства», від 01.07.2013, де зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв'язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання (пункти 10 і 11).
Разом з тим, згідно з п.п. 66-68 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17.11.2010, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Лише держава може домагатися цивільної відповідальності судді, подавши скаргу до суду у разі, коли цей суддя повинен був присудити компенсацію. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.
Статтею 126 Конституції України встановлено гарантії незалежності та недоторканності судді, зокрема суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Тобто вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення.
Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Недоторканність суддів є одним із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Згідно з положенням ч. 2 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Це стосується і визначеного ст. 55 Конституції України права на судовий захист. Зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження можливостей реалізації права на судовий захист (п.п. 1.2, 1.3, 4.2, 4.3). Аналогічні роз'яснення змісту гарантій незалежності й недоторканності суддів надано у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13 червня 2007.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади», № 8 від 13.06.2007, встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Тобто однією з гарантій незалежності та недоторканості суддів як носіїв судової влади є недопустимість втручання у здійснення правосуддя, впливу на суд або суддів у будь-який спосіб.
В даному випадку, «публічна скарга» ОСОБА_7 не містить конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що б надавали підстави для кваліфікації відомостей, викладених в його повідомленні, натомість вбачається незгода заявника із прийнятими судом рішеннями, що не може бути приводом для внесення відомостей до ЄРДР.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) зазначив, якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №556/450/18.
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
З урахуванням викладеного, у задоволенні скарги представника Таврійського благодійного фонду милосердя ім. Нестора ОСОБА_3 на бездіяльність заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 слід відмовити.
Керуючись статтями 7, 9, 214, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги представника Таврійського благодійного фонду милосердя ім. Нестора ОСОБА_3 на бездіяльність заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно повідомлення №42 від 07.02.2023, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1