Провадження № 33/821/111/23 Справа № 712/95/23 Категорія: ч.4 ст. 172-11 КУпАПГоловуючий у І інстанції Пронька В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А.
28 лютого 2023 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Соломка І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення №712/95/23 щодо ОСОБА_1 , що надійшли з Соснівського районного суду м. Черкаси за апеляційною скаргою останнього ,-
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2023 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 172-11 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 145 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2465 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, 02.01.2023 приблизно о 08.00 год. військовослужбовець ОСОБА_1 під час ранкового шикування на військовому містечку № 1 особового складу роти супроводження військових вантажів військової частини НОМЕР_2 був відсутній. На телефонні дзвінки не відповідав, причин відсутності не повідомляв. Об 11.00 год. здійснена доповідь про нез'явлення на службу без поважних причин. На службу ОСОБА_1 з'явився лише о 12.00 год. 02.01.2023, був відсутній без поважних причин більше трьох годин, чим вчинив адміністративне правопорушення за ч.4 ст. 172-11 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить її скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 172-11 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується із оскаржуваною постановою, вважає, що в матеріалах справи відсутні докази скоєння ним адміністративного правопорушення, при цьому у фабулі оскаржуваної постанови відсутня об'єктивна сторона інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а процедура складання протоколу відбулась з порушенням норм чинного законодавства та з порушенням його права на захист.
Вказав, що в ніч з 31.12.2022 на 01.01.2023 він перебував у складі добового наряду військової частини. Ввечері 01.01.2023 у нього виник гострий зубний біль, підвищилась температура тіла. 02.01.2022 він повідомив свого безпосереднього командира про необхідність отримання медичної допомоги, після чого невідкладно звернувся до лікаря та в той же день, близько 11.00 год., після медичних процедур одразу прибув до військової частини.
По прибуттю до військової частини з'ясувалось, що капітан ОСОБА_2 віддав наказ на затримання ОСОБА_1 , оскільки він перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Після чого обвинувачений був направлений до КНП «ЧОНД» для проведення медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння. Проте, згідно протоколу А1744 від 02.01.2023 для проведення медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не направлявся. При цьому, згідно виписки із амбулаторної карти КНП «ЧОНД» № 81 від 02.01.2023 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, у графі «висновок» зазначено «Ознак сп'яніння не виявлено. Тверезий».
Таким чином, ОСОБА_1 вказує, що жодні матеріали адміністративної справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не вказують на нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу, не наведено відомостей про його призначення або переведення, відрядження, відпустку або відвідування лікувального закладу тривалістю до десяти діб, що є обов'язковою частиною об'єктивної сторони інкримінованого йому адміністративного правопорушення у разі обвинувачення у нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, що виключає відповідальність за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку захисника Гудзя О.С. щодо необхідності задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, вважаю наступне.
Згідно з ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Як вбачається з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до вимог ст. 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 172-11 КУпАП, який ґрунтується на вимогах закону та підтверджується належними доказами у справі.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні цього правопорушення підтверджується: даними протоколу про військове адміністративне правопорушення №1 від 02.01.2023; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №96 від 24.02.2022; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №4 від 01.12.2020, рапортами командира роти супроводження військових вантажів військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_3 від 02.01.2023, доповіддю командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_4 від 02.01.2023 про невихід на службу без поважних причин солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 .
Всі докази у справі зібрані в порядку, визначеному законом, та не викликають сумнівів в їх належності, достовірності та допустимості, і яким судом надано належну й обґрунтовану правову оцінку.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає, а в суді апеляційної інстанції вони спростовані не були.
Частиною 3 ст. 172-11 КУпАП передбачена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця несення служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або лікувального закладу тривалістю до 10 діб.
Санкцією ч.4 ст. 172-11 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачені ч.ч. 1 або 3 цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.
Відповідно до ч.4 ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено.
Враховуючи викладене, встановлені обставини в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі підтверджують факт самовільного залишення ОСОБА_1 місця несення служби без попередження командира підрозділу військової частини.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про військове адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що для кваліфікації дій за ч.4 ст. 172-11 КУпАП як самовільне залишення місця несення військової служби не встановлено мінімального розміру строку, після спливу якого настає адміністративна відповідальність, а встановлено лише максимальний строк, а саме 10 діб, після спливу якого наступає кримінальна відповідальність.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, а обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлені в оскаржуваній постанові висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не заслуговують на увагу, оскільки в суді апеляційної інстанції не знайшли свого об'єктивного підтвердження та спростовуються зібраними по справі доказами, яким дана належна юридична оцінка, і які в своїй сукупності та своєму взаємозв'язку повністю підтверджують вину ОСОБА_1 .
Щодо наявної в матеріалах справи виписки з амбулаторної карти №81 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських засобів, від 02.01.2023, виданої КНП «ЧОНД», то суд не бере її до уваги, оскільки дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.4 ст. 172-11 КУпАП, а не як ч.3 ст. 172-20 КУпАП, зокрема за виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби у стані сп'яніння, вчинене в умовах особливого періоду.
Доводи в апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на захист, суд апеляційної інстанції вбачає безпідставними, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості повідомити про не роз'яснення йому прав під час складання відносно нього протоколу, однак не скориставшись своїм правом, відмовився від будь-яких пояснень, не зазначив таких заперечень і в протоколі про адміністративне правопорушення, хоча фактично мав таку можливість.
При цьому, з матеріалів провадження вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, істотних недоліків, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не встановлено, а підписи ОСОБА_1 у відповідних графах протоколу про військове адміністративне правопорушення свідчать про те, що він розумів зміст протоколу та був з ним ознайомлений.
Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду захисником не надано достатньо доказів на спростування зазначених у протоколі про військове адміністративне правопорушення обставин вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 172-11 КУпАП.
Та обставина, що суд по-іншому оцінює докази порівняно з оцінкою їх стороною захисту, не свідчить про необ'єктивність чи упередженість суду.
Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративні правопорушення, не має підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
З огляду на зазначене викладені в обґрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків місцевого суду та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів, і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову місцевого суду без змін.
Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2023 року, відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.172-11 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Соломка