Справа № 2-936/11 Номер провадження 22-ц/814/2333/23Головуючий у 1-й інстанції Гончаренко О.В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
21 лютого 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.
секретар: Гречка Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 жовтня 2022 року, ухвалену суддею Гончаренко О.В.
по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця,-
20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою в якій просив визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Автозаводського ВДВС ГТУЮ м. Кременчук у Полтавській області, що полягає у незнятті арештів нерухомого майна за реєстраційними номерами обтяжень: № 10711029 від 13.01.2011 року та № 11013537 від 31.03.2011 року та № 12017818 від 27.12.2011 року та арештів рухомого майна боржника за реєстраційними номерами обтяжень: № 10711017 від 13.01.2011 року; № 11013555 від 31.03.2011 року; № 12017829 від 27.12.2011 року та зняти арешти і заборони відчуження з рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 .
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 жовтня 2022 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця залишено без розгляду та повернуто заявнику.
Ухвала суду мотивована тим, що виконавче провадження, в рамках якого подана скарга, було закрито у 2016 році, проте поважних причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця заявник не зазначає, клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця не подає. Таким чином, заявником пропущено десятиденний строк на оскарження дій державного виконавця, а тому скаргу слід залишити без розгляду та повернути заявнику.
Не погодившись із ухвалою місцевого суду, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив дану ухвалу скасувати, а справу направити до місцевого суду для продовження розгляду, посилаючись на неповне з?ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції під час обрахування строку звернення до суду з відповідною скаргою було неправильно визначено подію з настанням якої починає перебіг передбачений ст. 449 ЦПК України, оскільки оскаржується бездіяльність державного виконавця щодо відмови державного виконавця від 18.10.2022 щодо зняття арештів з належного заявнику майна. Вказав, що саме 18.10.2022 він довідався про порушення його прав, тому звертаючись до суду 20.10.2022 з скаргою на дії державного виконавця, ним дотримано строк перебачений ст. 449 ЦПК України.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 12 жовтня 2022 року звернувся до Автозаводського ВДВС ГТУЮ м. Кременчук у Полтавській області з заявою про зняття арештів з майна накладених в рамках виконавчих проваджень № 23567497, № 25447610 та № 30524048 відкритих на підставі виконавчого листа № 2-936 від 03.03.2011 (а.с. 194-195).
18.10.2022 Автозаводським ВДВС ГТУЮ м. Кременчуці у Полтавській області листом вих. № 113329 ОСОБА_1 повідомлено, що вищевказані виконавчі провадження знищені з підстав закінчення строку зберігання, тому відсутні можливості зняти арешти з майна заявника (а.с. 196).
Отримавши дану відповідь, ОСОБА_1 звернувся 20.10.2022 до суду з відповідною скаргою на дії державного виконавця.
Постановляючи ухвалу про залишення скарги без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця подана із пропуском встановленого ст. 449 ЦПК України строку, при цьому клопотання про поновлення пропущеного строку із обґрунтуванням поважності причин його пропуску скаржником не заявлено.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам закону.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (стаття 449 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2022 року по справі № 761/38464/20 (провадження № 61-7465св22) зазначено, що: «перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод».
Залишаючи скаргу без розгляду та повертаючи її скаржнику, суд першої інстанції виходив з того, що скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця подана із пропуском встановленого ст. 449 ЦПК України строку, оскільки виканавче провадження було закрито у 2016 році.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що заявником оскаржується відмова державного виконавця у знятті арешту з майна датована 18.10.2022.
Зі скаргою до суду на дії державного виконавця Бузаньов Е.В. звернувся 20.10.2022, тобто через 2 дні після того, коли він дізнався про порушення його прав.
З урахуванням наведеного, у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати пропущеним ОСОБА_1 встановлений ч. 1 ст. 449 ЦПК України десятиденний строк на подання даної скарги.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо вона постановлена з порушення норм процесуального права чи неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвалу про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 6, ст. 379 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 жовтня 2022 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О. Ю. Кузнєцова
Судді: С. А. Гальонкін
Г. Л. Карпушин