Справа № 641/5213/20 Номер провадження 22-ц/814/1245/23Головуючий у 1-й інстанції Фанда О.А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
27 лютого 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І. В.
розглянувши в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2021 року, ухвалене суддею Фанда О.А., повний текст рішення складено - 16 листопада 2021 року
у справі за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення, -
09 липня 2020 року КП «Харківводоканал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення всього у розмірі 15 887,50 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надає КП «Харківводоканал». Протягом тривалого часу відповідачі не в повному обсязі здійснюють оплату за надані позивачем послуги, внаслідок чого у ОСОБА_1 , ОСОБА_3 утворилася заборгованість, яка, згідно позовної заяви в останній редакції від 22.04.2021 року (а.с. 121-121-22), за період з 01 червня 2015 року по 31 травня 2020 року складає: за надані послуги з централізованого водопостачання у розмірі 5 368,98 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 червня 2015 року по 31 травня 2020 року у розмірі 4 501,54 грн., з урахуванням 668,33 грн. - індексу інфляції за час прострочення та 299,46 грн. - 3 % річних від простроченої суми, а всього у розмірі 10 838,31 грн. У ОСОБА_2 , згідно позовної заяви в останній редакції, утворилася заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 червня 2015 року по 27 грудня 2015 року: за надані послуги з централізованого водопостачання у розмірі 156,43 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 червня 2015 року по 27 грудня 2015 року у розмірі 143,14 грн., з урахуванням 12,11 грн. - індексу інфляції за час прострочення та 3,25 грн. - 3 % річних від простроченої суми, а всього в розмірі 314,93 грн., позивач просив розподілити розмір судових витрат.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2021 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал» - задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з урахуванням індексу інфляції за час прострочення та 3% річних в розмірі 7 718,02 грн.
Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Харківводоканал» витрати по сплаті судового збору 1570,84 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки у період в межах строку позовної давності відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 фактично користувалися послугами холодного водопостачання та водовідведення й повинні нести відповідальність по сплаті заборгованості за вказаний період.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вона є споживачем послуг КП «Харківводоканал» за місцем проживання. Квартира, в якій вона проживає, розташована у багатоквартирному будинку готельного типу, який у минулому був гуртожитком. Квартири мають такі спільні місця користування як пральну кімнату та кухню, які облаштовані водопостачанням та водовідведенням. За таких умов встановлення приладу обліку води на квартиру неможливо, єдиним приладом обліку є будинковий прилад обліку розташований в підвалі будинку. Зазначила, що у розрахунку, наданому позивачем, відсутні показники водоміру та кількість жителів будинку, що є необхідним при розрахунку використаної води. Вважає, що КП «Харківводоканал» є монополістом з надання послуг холодного водопостачання та водовідведення, при цьому веде нечесну підприємницьку практику, зокрема, приховує показання будинкового приладу обліку води. Крім того, вважає, що проведений судом перерахунок заборгованості в межах строку позовної давності з урахуванням індексу інфляції за час прострочення на 3% річних у розмірі 7 718, 02 грн. без зазначення періоду є недійсним. Вважає, що протягом всього розгляду справи судом першої інстанції були допущені порушення норм процесуального законодавства, зокрема, суд розглянув вимоги уточненої позовної заяви КП «Харківводоканал» від 21.04.2021 року, яка подана позивачем з порушенням норм ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу КП «Харківводоканал» просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року справу витребувано з суду першої інстанції (а.с. 237).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року звільнено ОСОБА_1 від справи судового збору за подання апеляційної скарги апеляційну скаргу на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2021 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2021 року. Визначено справу розглядати за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. (а.с. 240-241).
Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
З 05 серпня 2022 року справа перебуває в провадженні Полтавського апеляційного суду.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року справу прийнято до провадження. Закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду на 27 лютого 2023 року, без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 250).
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 зареєстровані та мешкають за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проте, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 27 грудня 2015 року, на підставі спільного рішення адміністрації і об'єднаного профспілкового комітету підприємства на період трудових відносин з підприємством, без реєстрації місця проживання, що підтверджується листом ДП «Завод імені В.О. Малишева» від 15 лютого 2021 року (а.с. 87).
Відповідачі є споживачами послуг КП «Харківводоканал» і не в повному обсязі сплачують за надані послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, у результаті чого у них утворилася заборгованість, яка згідно з наданим розрахунком за період з 01 червня 2015 року по 31 травня 2020 року складає за надані послуги з централізованого водопостачання у розмірі 5 525,41 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 червня 2015 року по 31 травня 2020 року у розмірі 4 644,68 грн., з урахуванням 680,44 грн. індексу інфляції за час прострочення та 302,71 грн. - 3 % річних від простроченої суми, а всього у розмірі 11 153,24 грн.
Відповідачами розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не спростовано, контр-розрахунок ними не надано.
Матеріалами справи підтверджено, що КП «Харківводоканал» надавало відповідачам зазначені вище послуги, відповідачі їх одержували і не відмовлялися від них у встановленому законом порядку.
Оскільки відповідачі офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку, не відмовилися від послуг, які надавало їм КП «Харківводоканал», то в них виник обов'язок сплатити ці послуги.
Щодо заяви відповідачів про застосування судом до вимог КП «Харківводоканал» строку позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що стягненню підлягає заборгованість в межах строку позовної давності.
З врахуванням проведеного перерахунку в межах строку позовної давності, суд першої інстанції визнав, що заборгованість відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 складає за надані послуги з централізованого водопостачання у розмірі 4 173,09 грн., з урахуванням 340,94 грн. - індексу інфляції за час прострочення та 154,39 грн. - 3 % річних від простроченої суми, за надані послуги з централізованого водовідведення у розмірі 3 544,93 грн., з урахуванням 278,42 грн. - індексу інфляції за час прострочення та 127,20 грн. - 3 % річних від простроченої суми, а всього у розмірі 7 718,02 грн.
Що стосується стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 , то суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно відповіді на запит ДП «Завод імені В.О. Малишева» ОСОБА_2 спільним рішенням адміністрації і об'єднаного профспілкового комітету підприємства від 27 грудня 2015 року №12 надано ліжко-місце на період трудових відносин з підприємством, без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
У нарахування оплати за надані житлово-комунальні послуги ОСОБА_2 за місцем її фактичного проживання включено оплату за надані послуги водопостачання та водовідведення.
Отже, відповідач ОСОБА_2 користується і сплачує за послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 .
До вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості, яка утворилася за період з 01 червня 2015 року по 27 грудня 2015 року у розмірі 314,93 грн., судом першої інстанції за заявою відповідача застосовано строки позовної давності.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача КП «Харківводоканал» підлягають задоволенню частково.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що спірні відносини виникли у зв'язку із виконанням послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, тому до них мають бути застосовані норми Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правила надання населенню послуг централізованого опалення, холодної та гарячої води і водовідведення.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги - водопостачання, газ, електричну і теплову енергію, інші послуги стягується по затвердженим у встановленому порядку тарифам.
Правовідносини, які склалися між сторонами про надання послуг з централізованого водопостачання є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є споживачами послуг, які надавалися позивачем КП «Харківводоканал», проте, оплату за надані позивачем послуги вони проводили не у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у розрахунку, наданому позивачем, показників водоміру та кількості жителів будинку, що є необхідним при розрахунку використаної води, то ці доводи не заслуговують на увагу з врахуванням наступного.
Згідно п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які діяли на момент спірних правовідносин, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Згідно п.17 вказаних Правил послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Отже, нарахування за послуги централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 здійснювалося КП «Харківводоканал» на підставі різниці об'єму за показаннями домового приладу обліку та показаннями квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, на кількість осіб зареєстрованих у помешканні.
При цьому, колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_1 про те, що позивачем не надано належних доказів щодо достовірності показань приладу обліку води, який установлений на їх будинку і на підставі якого позивач проводить нарахування за надані послуги, фактично ґрунтуються на суб'єктивному розумінні відповідачем порядку нарахуванню тарифів, її припущеннях, претензіях щодо невідповідності показань лічильника і проведених нарахувань.
Так, згідно матеріалів справи встановлено, що між сторонами у справі тривалий час існують спірні відносини з приводу нарахування заборгованості та її стягненню, що підтверджується, зокрема, рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 липня 2016 року у справі №641/6387/15-ц та рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2017 року у справі №641/5642/17.
Доводи апеляційної скарги щодо не зазначення судом першої інстанції періоду, за який стягнуто заборгованість, то такі доводи не дають підстав для скасування ухваленого рішення судом по суті позовних вимог, оскільки у мотивувальній частині рішення судом першої інстанції визначено, що заборгованість визначена в межах строку позовної давності, про застосування якої подано заяву відповідачем.
Так, судом першої інстанції встановлено, що заборгованість відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 складає за надані послуги з централізованого водопостачання у розмірі 4 173,09 грн., з урахуванням 340,94 грн. - індексу інфляції за час прострочення та 154,39 грн. - 3 % річних від простроченої суми, за надані послуги з централізованого водовідведення у розмірі 3 544,93 грн., з урахуванням 278,42 грн. - індексу інфляції за час прострочення та 127,20 грн. - 3 % річних від простроченої суми, а всього у розмірі 7 718,02 грн., що відповідає періоду з 01 липня 2017 року по 01 червня 2020 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув вимоги уточненої позовної заяви КП «Харківводоканал» від 21.04.2021 року, яка подана позивачем з порушенням норм ЦПК України, то такі доводи не є підставою для скасування судового рішення у розумінні ч.3 ст. 376 ЦПК України, оскільки підставою для зміни позовних вимог позивачем КП «Харківводоканал» стало надання інформації, про те, що відповідач ОСОБА_2 з 27 грудня 2015 рокуфактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 та не є споживачем послуг з водопостачання/водовідведення за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 . Звертаючись до суду з уточненими позовними вимогами, позивач провів перерахунок розміру заборгованості з розрахунку на 2 споживача послуг, тобто фактично зменшив загальний розмір заборгованості, який просив стягнути з відповідачів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у даному випадку прийняття та розгляд судом першої інстанції позовної заяви у редакції від 21.04.2021 року хоча і було проведено з порушенням норм цивільного процесуального законодавства України, проте, такі дії не порушили прав та обов'язків відповідачів у справі, оскільки розмір позовних вимог був зменшений.
Таким чином, доводи та вимоги апеляційної скарги, в межах яких суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 лютого 2023 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов