Справа № 547/807/20 Номер провадження 22-ц/814/2027/23Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В.П. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
23 лютого 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.,
за участю секретаря: Гречки Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Райземінвест-2017"
на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 31 серпня 2022 року, постановлене суддею Старокожко В.П.
по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Райземінвест-2017" про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного рєстратора про державну реєстрацію права оренди землі,-
У вересні 2020 року до Хорольського районного суду Полтавської області на підставі розпорядження голови Семенівського районного суду Полтавської області від 04 вересня 2020 року надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Райземінвест-2017" про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі.
Позовна заява обгрунтована тим, що 28 липня 2015 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0621 строком на 7 років, який зареєстровано 23.08.2015. Позивач користувався вказаною земельною ділянкою, однак до закінчення строку договору позивачу стало відомо від ТОВ «Райземінвест-2017» про те, що останнє є користувачем спірної земельної ділянки у зв'язку з тим, що 14.11.2017 року договір оренди землі, укладений 28.07.2015 року між позивачем та ОСОБА_1 , було розірвано сторонами з реєстрацією відповідного правочину 09.09.2019 року, після чого, 10.09.2019 відповідачі уклали між собою договір оренди спірної земельної ділянки, який було зареєстровано 16 вересня 2019 року державним реєстратором КП «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенком Р.М.
Позивач зазначає, що уповноважені посадові особи ТОВ «Полтавазернопродукт» не укладали 14.11.2017 року угоду про дострокове припинення договору оренди від 28.07.2015 року, вказана угода була укладена всупереч інтересам позивача та без виявлення дійсної волі орендаря, підписана неуповноваженою особою, а тому є незаконною та підлягає визнанню недійсною. Крім того, позивач просив стягнути судові витрати з відповідачів пропорційно.
ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» просило визнати недійсною угоду від 14.11.2017 про розірвання договору оренди землі від 28.07.2015 укладену між ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 , визнати недійсним договір оренди землі від 10.09.2019 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0621, а також скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Р.М. про припинення права оренди позивача щодо спірної земельної ділянки, а також про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Райземінвест-2017» щодо вказаної земельної ділянки.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 31 серпня 2022 року позовні вимоги ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» до ОСОБА_1 , ТОВ «Райземінвест-2017», про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі задоволено.
Визнано недійсною угоду від 14 листопада 2017 року про розірвання договору оренди землі від 28.07.2015, укладену між ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 , на підставі якої було припинено речове право (право оренди) ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0621.
Скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Р.М., індексний номер 48585086 від 09.09.2019 року про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт», з одночасним визнанням права оренди ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0621 на підставі договору оренди землі від 28.07.2015.
Визнано недійсним договір оренди землі від 10.09.2019 року, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0621.
Скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Р.М., індексний номер 48696833 від 16 вересня 2019 року про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0621, з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0621.
Стягнуто з ТОВ «Райземінвест-2017» на користь ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» 4204 грн. судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» 4204 грн. судових витрат.
Не погодившись з даним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржило ТОВ «Райземінвест-2017» та посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Також вказали, що судом першої інстанції не враховано правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі № 668/13907/13-ц року та в постанові Верховного Суду від 01.04.2020 по справі № 669/794/17.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення ухвалене у справі не повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 28 липня 2015 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 передала у користування позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 5324583200:00:003:0621, площею 0,9899 га, строком на 7 років.
Даний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований 23.08.2015 державним реєстратором Маньківським Ігорем Івановичем, що підтверджується копією вказаного договору, акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду, а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а.с. 18-21).
З вказаного витягу вбачається, що 09.09.2019 відповідно до угоди про розірвання договору оренди землі від 14.11.2017 року, укладеної між ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» в особі директора ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» Сліпаченка П.П., що діяв на підставі довіреності від 09 вересня 2016 року, припинено інше речове право позивача згідно рішення державного реєстратора КП «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенком Р.М. № 48585086.
Цього ж дня, земельна ділянка була передана ОСОБА_1 , що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 14.11.2017 (т.1, а.с. 112).
10 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017» було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0621, строком до 31.12.2030 (т. 1, а.с. 155-156).
На підставі даного договору, державним реєстратором КП «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенко Р.М. прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «Райземінвест-2017», індексний номер 4869833 від 16.09.2019.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частин 1, 3, 5 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно пунктів 5, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
При цьому, юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). Особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина 1 статті 92 ЦК України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).
На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, частина 3 статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
З огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов'язки за цією довіреністю.
Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.
Вказана правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц та постановах Верховного Суду України 27 квітня 2016 року у справі № 6-62цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-72цс17.
Дослідивши обставини спору та наявні в матеріалах справи докази колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що, укладаючи оспорюваний договір, ОСОБА_1 знала або могла дізнатись про те, що у ОСОБА_2 були відсутні повноваження на укладення такого договору.
Крім того, аналізуючи зміст довіреності від 09 вересня 2016 року колегія суддів звертає увагу, що вона не містить прямої вказівки, що ОСОБА_2 не уповноважений вчиняти дії щодо розірвання договорів оренди.
При цьому не можна погодитися з висновками суду першої інстанції, щодо застосування до даних правовідносин постанови Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі № 927/976/17, оскільки зазначена довіреність не містить жодної інформації щодо вчинення ОСОБА_2 представництва юридичної особи на підставі статуту чи іншого документу юридичної особи, що встановлють його повноваження.
Тобто обставини справи що були предметом розгляду Верховного Суду не є тотожними з даними обставинами справи.
У свою чергу суд першої інстанції при встановлені відсутності у ОСОБА_2 повноважень на розірвання договорів оренди досліджував та надавав правову оцінку змісту трудового договору (контракту) № 2, укладеного між ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_2 12 грудня 2016 року, Положення «Про виробничий підрозділ Агрофірма «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», посадову інструкцію № 3 директора ВП АФ «Семенівська», однак суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем не надано доказів що при укладені договору відповідачем ОСОБА_1 надавалися на ознайомлення дані документи та роз'яснювався їх юридичний зміст та коло повноважень ОСОБА_2 .
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 , як добросовісний орендодавець на момент укладення з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» угоди про розірвання договору не знала та не могла передбачити той факт, що у директора підрозділу ОСОБА_2 відсутні повноваження на вчинення цього правочину, а тому підстави для визнання вказаного правочину недійсним відсутні.
Таких висновків в подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 669/794/17, від 11 червня 2020 року у справі № 669/763/17, від 24 вересня 2020 року у справі № 6696/759/17 та від 30 червня 2021 року у справі № 669/801/17.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, оцінюючи докази наявні в матеріалах справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 31 серпня 2022 року та відмову у задоволені позову ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» до ОСОБА_1 , ТОВ «Райземінвест-2017» про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи задоволення апеляційної скарги в повному обсязі з ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» на користь ТОВ «Райземінвест-2017» підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 12612 грн. 00 коп. сплачений останнім при подачі апеляційної скарги
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» задовольнити.
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 31 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Райземінвест-2017" про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного рєстратора про державну реєстрацію права оренди землі відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» судові витрати в розмірі 12612 грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О. Ю. Кузнєцова
Судді С. А. Гальонкін
Г. Л. Карпушин