Справа № 623/584/20 Номер провадження 11-кп/814/542/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
21 лютого 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
представника потерпілої ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019220190001198, за апеляційними скаргами прокурора Балаклійського відділу Ізюмської окружної прокуратури ОСОБА_12 та адвоката ОСОБА_8 - захисника в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 28 серпня 2021 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку смт. Червоний Донець, Балаклійського району, Харківської області, громадянку України, з вищою освітою, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , оператора електронно-обчислюваних та обчислюваних машин 4 розряду цеху метрології контрольно-вимірювальних приладів і автоматики Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» АТ «Укргазвидобування», раніше не судиму, визнано винуватою та засуджено:
- за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Початок строку відбування покарання вказано обчислювати з моменту затримання після набрання вироком законної сили.
Строк затримання з 13.12.2019 по 15.12.2019 включно зараховано у строк покарання з розрахунку один день за один день.
До набрання вироком законної сили застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Вирішено долю речових доказів,
Згідно з вироком суду, 12.12.2019 близько 18.30 години ОСОБА_7 , знаходячись у тамбурі під'їзду №5 біля вхідних дверей в квартиру АДРЕСА_2 , маючи умисел на протиправне заподіяння смерті потерпілій с ОСОБА_10 та реалізуючи свій злочинний умисел, витягнувши з кишені одягу, у який вона було одягнена, кухонний ніж і тримаючи його у правій руці умисно, стоячи один навпроти одного, завдала ОСОБА_10 указаним ножом декілька ударів в область носа, лівої білявушної ділянки, правого передпліччя та живота зліва, тобто в місця знаходження життєво-важливих органів, спричинивши таким чином наступні тілесні ушкодження: різана рана на лівому крилі носу, різана рана біля лівого вуха, поверхнева різана рана на животі зліва, поверхнева різана рана на правому передпліччі, які за ступенем тяжкості, як кожна окремо, так і в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, садно в лівій підочній ділянці, яке за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, після чого потерпіла ОСОБА_10 обома руками схопила за руки ОСОБА_7 і притиснула її до стіни тамбуру, тримаючи до тих пір, поки свідок ОСОБА_13 відібрав указаний кухонний ніж із правої руки ОСОБА_7 та не кинув його на підлогу, унаслідок чого ОСОБА_7 , з причин, що не залежали від її волі, не вчинила всіх дій, які зважала необхідним для доведення злочину до кінця, у зв'язку з активним опором потерпілої ОСОБА_10 , а також втручанням свідка ОСОБА_14 .
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості. Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України та призначити їй покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Вказує, що при призначенні покарання ОСОБА_7 , місцевим судом не недостатньо враховано ступінь тяжкості вчинення засудженою кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення та особу обвинуваченої. А саме, не враховано дані, що характеризують особу засудженої та характер вчинених нею суспільно-небезпечних дій, перебування на обліку у лікаря-психіатра, свою вину як під час досудового розслідування так і в судовому засіданні не визнала, злочин вчинила на ґрунті неприязних відносин, що склалися у неї з потерпілою, яка співмешкає з її колишнім співмешканцем ОСОБА_13 , злочин не довела до кінця у зв'язку з активним опором потерпілої та втручання свідка, готувалася до вчинення злочину завчасно, взявши з дому ніж, яким і намагалася позбавити життя потерпілу.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 - захисник в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 просить вирок суду змінити та перекваліфікувати дії ОСОБА_15 з ч. 3 ст.15, ч. 1 ст.115 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України та призначити їй покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Вказує, що місцевим судом не надано оцінку розбіжностям в показаннях потерпілої ОСОБА_10 під час досудового розслідування та під час допиту в суді. Так, під час судового розгляду, ОСОБА_10 про металеву, або пластикову трубу взагалі не згадувала. В ході огляду місця події в тамбурі, біля вхідних дверей в квартиру АДРЕСА_2 дійсно було виявлено та вилучено фрагмент полімерної труби, але виникає питання, навіщо ОСОБА_7 використовувати полімерну трубу, якщо в неї, за версією слідства, був кухонний ніж?
Також зазначає, що показання свідка ОСОБА_13 щодо належності ножа суперечать фактичним обставинам справи. ОСОБА_13 , який проживав з обвинуваченою дванадцять років, за декілька місяців до пригоди розійшовся з нею із сваркою, при цьому забрав собі особисті речі ОСОБА_7 і навіть її паспорт та банківську картку. Обвинувачена неодноразово як по телефону так і при зустрічі просила ОСОБА_13 повернути її речі, на що він категорично відмовлявся. При цьому ОСОБА_13 постійно погрожував ОСОБА_7 розправою, якщо вона звернеться до поліції. Дані факти було підтверджено під час судового розгляду показаннями ОСОБА_16 і ОСОБА_17 , але суд не дав належної оцінки обставинам.
На переконання захисника, невідповідність показань ОСОБА_10 та ОСОБА_18 свідчать про намагання приховати повну картину даної пригоди.
Вказує, що в своїх свідченнях в суді ОСОБА_10 , і ОСОБА_7 , надали протилежні показання відносно ножа. Не зважаючи на те, що чіткої відповіді на запитання, кому належить даний ніж, хто його приніс на місце пригоди і чому його вилучили не в тамбурі де відбувалась подія, а в квартирі потерпілої ОСОБА_10 , чому і хто заніс його до квартири, суд не встановив та прийшов до висновку, що ніж належить саме обвинуваченій.
Зазначає, що суд взагалі па дав жодної оцінки характеру тілесних ушкоджень, обмежившись у вироку лише виявлених тілесних ушкоджень та їх кваліфікацію як спричинили короткочасний розлад здоров'я.
На переконання захисника, враховуючи сукупність всіх обставин вчиненого діяння, а саме характер взаємовідносин між обвинуваченою та потерпілою до вчинення злочину, спосіб та обстановку завдання тілесних ушкоджень, наявність прямого умислу саме на вбивство потерпілої не доведено, а свідчить про наявність не прямого - альтернативного умислу на настання будь-яких наслідків у результаті вчинення дій, у тому числі і легкого тілесного ушкодження, у зв'язку з чим вважає, що дії обвинуваченої необхідно кваліфікувати за наслідками, які фактично настали.
До початку апеляційного перегляду оскаржуваного вироку суду прокурор відмовився від поданої ним апеляційної скарги.
Позиції учасників судового провадження.
В суді апеляційної інстанції обвинувачена та її захисники підтримали апеляційну скаргу, подану в її інтересах. Потерпіла та її представник також просили апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити, оскільки не вважають, що ОСОБА_7 мала намір саме вбити потерпілу ОСОБА_10 прокурор заперечив проти доводів скарги, просив вирок суду залишити без змін.
Крім того, ОСОБА_7 заявила клопотання про застосування до неї положень ст.49 КК України через закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України.
Мотиви суду.
Оскільки прокурор Балаклійського відділу Ізюмської окружної прокуратури ОСОБА_12 до початку апеляційного розгляду відмовився від апеляційної скарги, колегія суддів відповідно до ч.1 ст.403 КПК України вказану скаргу не розглядає.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , не у повній мірі дотримався вказаних вимог Кримінально-процесуального законодавства.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 були кваліфіковані за ч.3 ст.15, ч. 1 ст.115 КК України, як незакінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Так, суд першої інстанції, перевіривши зібрані стороною обвинувачення докази у кримінальному провадженні, проаналізувавши їх та надавши їм відповідну правову оцінку, погодився із такою правовою кваліфікацією протиправних дій обвинуваченої та дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у його вчиненні.
Проте, такий висновок суду колегія суддів вважає помилковим на підставі наступного.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» (далі Постанова), замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).
Отже, якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство.
Також злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично було заподіяні.
Згідно із пунктом 22 вказаної Постанови питання про наявність у діях особи умислу на вбивство слід вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, треба враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
В суді апеляційної інстанції потерпіла показала, що під час нападу на неї обвинуваченої, у неї не склалося враження, що ОСОБА_7 хоче її вбити. Навпаки, маючи реальну можливість наносити їй удари безпосередньо у життєво важливі органи, обвинувачена махала ножем хаотично та порізи від її дій були незначними. Більш того, ОСОБА_10 вказує, що маючи ніж при собі ОСОБА_7 не відразу застосувала його, а, напавши на потерпілу ззаду, спочатку наносила їй удари руками.
Такі ж показання потерпіла надавала протягом досудового і судового слідства, що підтверджено протоколом проведення слідчого експерименту з участю ОСОБА_10 та технічним записом судового засідання.
Обвинувачена ОСОБА_7 , як у суді першої інстанції так і у суді апеляційної інстанції заперечувала, що мала намір вбити потерпілу.
Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_19 , які були очевидцями не всієї події, а лише її закінчення, також не повідомляли суд про те, що ОСОБА_7 цілеспрямовано била потерпілу ножем у життєво важливі органи, чи хоча б намагалася нанести такі удари.
Інші письмові докази, які суд дослідив, надав оцінку та поклав в основу обвинувального вироку, а саме: картка первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, запис №9398 від 12.12.2019 про спричинення ОСОБА_10 ножові поранення; заява ОСОБА_10 про вчинення щодо неї кримінального правопорушення; протокол огляду місця події від 12.12.2019; протокол огляду місця події від 13.12.2019, в ході якого оглянуті речі ОСОБА_10 , протокол огляду речового доказу ножа від 13.12.2019, протокол пред'явлення речей для впізнання від 13.12.2019, в ході якого свідок ОСОБА_13 впізнав ніж, яким ОСОБА_7 нанесла порізи потерпілій; протокол огляду місця події від 13.12.2019 в ході якого оглянуті речі ОСОБА_7 ; протоколи отримання зразків для експертиз у потерпілої ОСОБА_10 та ОСОБА_7 від 16 та 18 грудня 2019; висновки експертів №15-12/1083-С/2019/20 від 11.02.2020, №15-12/1084-С/2019/20 від 11.02.2020, №15-12/1085-С/2019/20 від 01.02.2020, №15-12/1082-С/2019/20 від 06.02.2020, відповідно до яких досліджувалися можлива наявність крові на вилучених предметах та її приналежність, висновок експерта №116 від 14.02.2020 про осудність обвинуваченої - як в сукупності так і кожен окремо не доводять умислу обвинуваченої ОСОБА_7 на вмисне вбивство потерпілої ОСОБА_10 .
Таким чином, як встановлено судом апеляційної інстанції 12.12.2019 близько 18.30 години ОСОБА_7 , знаходячись у тамбурі під'їзду №5 біля вхідних дверей в квартиру АДРЕСА_2 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 та реалізуючи свій злочинний умисел, витягнувши з кишені одягу, у який вона було одягнена, кухонний ніж і тримаючи його у правій руці умисно, стоячи один навпроти одного, завдала ОСОБА_10 указаним ножом декілька порізів в область носа, лівої білявушної ділянки, правого передпліччя та живота зліва, спричинивши таким чином наступні тілесні ушкодження: різана рана на лівому крилі носу, різана рана біля лівого вуха, поверхнева різана рана на животі зліва, поверхнева різана рана на правому передпліччі, які за ступенем тяжкості, як кожна окремо, так і в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, садно в лівій підочній ділянці, яке за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, після чого потерпіла ОСОБА_10 обома руками схопила за руки ОСОБА_7 і притиснула її до стіни тамбуру, тримаючи до тих пір, поки свідок ОСОБА_13 відібрав указаний кухонний ніж із правої руки ОСОБА_7 та не кинув його на підлогу.
Наведене підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_10 , яка показала, що маючи реальну можливість та достатньо часу для нанесення цілеспрямованих ударів у живіт, груди чи інший життєво важливий орган, ОСОБА_7 , до того моменту, коли ОСОБА_10 ухопила її за руки, наносила удари хаотично, через що у потерпілої не склалося враження, що обвинувачена має намір її вбити.
Колегія суддів враховує такі показання потерпілої та звертає увагу на той факт, що на відсутність умислу на вбивство ОСОБА_10 свідчить також те, що ОСОБА_7 маючи можливість відразу нанести удар ножем, доки потерпіла стояла до неї спиною, не зробила цього, а удари наносила лише руками. Оскільки потерпіла, маючи перевагу фізично, почала переважати у бійці, обвинувачена вихопила ніж, який принесла із собою, та почала наносити хаотичні удари не у життєво важливі органи та не із значною силою, про що свідчать тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_10 .
Так, відповідно до висновку експерта №12-14/494-БЛ/19 від 18.12.2019 в результаті проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у виді різаної рани на лівому крилі носа, садно в лівій підочній ділянці, різана рана біля лівого вуха, поверхнева різана рана на животі зліва, поверхнева різана рана на правому передпліччі, які могли бути отримані в час та при вищевказаних обставинах справи від дії гострого предмету з ріжучими властивостями, можливо ножа, які за ступенем тяжкості як кожна окремо, так і в сукупності, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Отже показання потерпілої та висновок експерта вказують на наявність у обвинуваченої невизначеного умислу на спричинення тілесних ушкоджень, а отже відповідальність у даному випадку настає за наслідками вчиненого.
Твердження сторони захисту про не встановлення судом обставин того, хто саме приніс ніж та кому він належить - є безпідставним. Так, на підставі показань потерпілої ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_13 судом було встановлено, що ніж із собою принесла обвинувачена. Інших доказів, як б вказували на протилежне, матеріали кримінального провадження не містять. А тому висновки у цій частині є правильними.
Враховуючи встановлені колегією суддів обставини, апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково, а дії ОСОБА_7 слід перекваліфікувати на ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
У суді апеляційної інстанції обвинувачена заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України із закриттям кримінального провадження через закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. При цьому пояснила, що наслідки такого звільнення з нереабілітуючих підстав їй зрозумілі та відомі, однак вона наполягає на застосуванні положень ст. 49 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 125 КК України, законодавцем віднесено до кримінальних проступків, оскільки найбільш суворий вид покарання за його вчинення є обмеження волі.
Згідно п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
Як встановлено судом, кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченою 12.12.2019. Отже на сьогодні пройшло три роки. При цьому, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_7 не ухилялася від досудового слідства та суду, за вказаний трирічний період іншого кримінального правопорушення не вчиняла.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності задоволення клопотання та звільнення обвинуваченої ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо неї.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 417 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 - захисника в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 28 серпня 2021 року щодо ОСОБА_7 в частині кваліфікації дій та призначення покарання змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.
Клопотання ОСОБА_7 про застосування до неї положень ст. 49 КК України задовольнити.
Вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 28 серпня 2021 року щодо ОСОБА_7 скасувати.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №12019220190001198 закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до ККС у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4