28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 540/7633/21
адміністративне провадження № К/990/4470/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі № 540/7633/21 за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради Херсонської області, Херсонського міського голови Колихаєва Ігора Вікторовича, за участю третіх осіб: Директора департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради Херсонської області Хутковсього Костянтина Валентиновича, Начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради Херсонської області Купліванчук Галини Павлівни про визнання протиправними та скасування розпоряджень міського голови,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Херсонської міської ради Херсонської області (відповідач 1), Херсонського міського голови Колихаєва Ігора Вікторовича (далі - відповідач 2), у якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Херсонського міського голови від 26 липня 2021 року № 332рр "Про внесення змін до штатного розпису департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради";
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Херсонського міського голови від 5 серпня 2021 року за № 349рр "Про внесення змін до розпорядження міського голови від 26.07.2021 №332рр";
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Херсонського міського голови від 27 жовтня 2021 року за № 1425-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на посаді державного реєстратора відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради;
- стягнути з відповідача 1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 44 818,20 грн;
- стягнути з відповідача 1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 30 000,00 грн та витрати на лікування в сумі 2 159,60 грн.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
08 лютого 2023 року до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі № 540/7633/21.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що:
- судами попередніх інстанцій не було враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 07.09.2021 у справі №306/2434/18, від 22.07.2021 у справі №161/7272/20, від 16.06.22 у справі №183/7292/20, від 07.04.2021 у справі №444/2600/19, від 22.07.2021 у справі №456/57/20, від 23.07.2021 у справі №766/12805/19, від 27.08.2021 у справі №712/10548/19, від 09.12.2021 у справі №646/2661/20, а саме: що при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.
- судами попередніх інстанцій не правильно застосовано до спірних правовідносин статтю 492 КЗпП України та не врахували правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо застосування цієї норми, викладені у постановах від 29.11.2019 у справі №668/772/15-а, від 18.09.2018 у справі №800/538/17, від 25.07.2019 у справі №807/3588/14, від 27.05.2020 у справі №813/1715/16, від 11.06.2020 у справі №826/19187/16, від 31.03.2020 у справі №826/6148/16, від 09.10.2019 у справі №821/595/16, від 19.07.2018 у справі №822/2595/16, від 11.10.2018 у справі №826/22101/15 від 07.02.2018 у справі №813/8766/13-а;
- судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин статтю 42 КЗпП України та не враховано висновків Верховного суду щодо застосування цієї норми, викладених у постановах від 22.09.2020 у справі № 161/7196/19, від 02.06.2020 у справі №826/24208/15, від 21.02.2020 у справі №809/1353/16, від 13.03.2020 у справі №813/2688/16, від 31.01.2018 у справі №824/3229/14-а, від 11.07.2018 у справі №816/1232/17, від 17.03.2020 у справі №826/510/16.
Суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно - правових актів.
Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування.
Посилаючись на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявником не обґрунтовано подібності правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені відповідні висновки.
З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано наявності підстави для оскарження судового рішення визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Іншою підставою касаційного оскарження у цій справі скаржник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права з посиланням на пункт 4 частини четвертий статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, необхідно навести порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України.
Водночас Судом установлено, що зміст касаційної скарги не містить посилання скаржника на відповідну норму статті 353 КАС України, що указує на необґрунтованість наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Доводи скаржника викладені у касаційній скарзі фактично зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, позивач не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі № 540/7633/21 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська