28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 260/2181/20
адміністративне провадження № К/9901/35065/20
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №260/2181/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрива» до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року (суд у складі головуючого судді Гаврилко С.Є.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Улицького В.З., суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.)
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрива» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Дрива») звернулось з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 19 грудня 2019 року №ЗК457/215/АВ/П/ПТ/-ТД-ФС-143.
Позовна заява мотивована тим, що Управління Держпраці у Закарпатській області порушило процедуру проведення інспекційного відвідування. Актом інспекційного відвідування не доведено надання послуг, виконання робіт та отримання коштів за договорами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано оскаржувану постанову.
Задовольняючи позов суди вказали на те, що інспекційне відвідування проведено, у тому числі, відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі по тексту - Порядок №295), який на момент перевірки визнано нечинним у судовому порядку.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності керівника ТОВ «Дрива» на підставі статті 247 пункту 1 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Рішення судів мотивовані також тим, що встановлені постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області обставини є тотожними обставинам, які досліджені у даній справі, а тому вказана постанова має преюдиційне значення для вирішення даної справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Держпраці у Закарпатській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 вересня 2020 року у справі №540/635/19 та від 22 жовтня 2020 року у справі №809/1238/16, відповідно до яких договір стажування може бути укладений зі студентами вищих та учнями професійно-технічних навчальних закладів для здобуття досвіду практичної роботи за обраною спеціальністю, а не з будь-яким працівником.
В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначає, що інспекційне відвідування проведене у відповідності до вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823, а тому висновок судів про порушення процедури проведення інспекційного відвідування є необгрунтованим.
Висновок судів про те, що постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області має преюдиційне значення для вирішення даної справи є помилковим, оскільки судами не надавалась правова оцінка усім доказам, які подані у цій справі, а саме не оглядався диск з відео-зйомкою інспекційного відвідування, не аналізувались договори стажування та цивільно-правовий договір.
4. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 грудня 2020 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року.
5. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
6. Верховний суд ухвалою від 27 лютого 2023 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 28 лютого 2023 року.
7. Відповідач надіслав до суду заяву про заміну сторони у справі його правонаступником з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці», відповідно до пунктів 1, 2 якої ліквідував як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 1 та утворив як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 2.
Відповідно до наказу Державної служби з питань праці №234 від 05 грудня 2022 року повноваження та функції Управління Держпраці у Закарпатській області з 06 грудня 2022 року виконує Західне міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.
Таким чином, керуючись статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів КАС ВС вирішила замінити відповідача у справі - Управління Держпраці у Закарпатській області на його правонаступника - Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
8. Відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Дрива», зареєстроване як юридична особа за адресою: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Легоцького, 66/1, код ЄДРПОУ 43237252; основний вид діяльності: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
Згідно з договором оренди від 19 вересня 2019 року №02/2019 TOB «Дрива» користується на умовах оренди нежитловим приміщенням за адресою: м. Ужгород, проспект Свободи, 52.
Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 02 грудня 2019 року №239 «Про проведення інспекційних відвідувань» та направлення №976 на проведення інспекційного відвідування ТОВ «Дрива», за місцем здійснення діяльності, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, проспект Свободи, 52 та вул. Легоцького, 66/1 строком дії з 05 грудня 2019 року по 13 грудня 2019 року.
05 грудня 2019 року посадовими особами управління Держпраці у Закарпатській області - державними інспекторами, було проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрива» на підставі вищезазначеного направлення.
За результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 09 грудня 2019 року №ЗК457/215/АВ/П (далі по тексту - Акт інспекційного відвідування).
09 грудня 2019 року головний державний інспектор Управління Держпраці у Закарпатській області видав припис про усунення виявлених порушень №ЗК457/215/АВ/П, яким ТОВ «Дрива» зобов'язано усунути виявлені порушення вказані в Акті інспекційного відвідування.
Розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування, Управлінням Держпраці у Закарпатській області винесено постанову від 19 грудня 2019 року №ЗК457/215/АВ/П/ПТ/-ТД-ФС-143 про накладення штрафу, якою на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України на ТОВ «Дрива» накладено штраф у розмірі 375 570,00 грн.
9. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів КАС Верховного Суду дійшла таких висновків.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 2 Закону №877-V його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (далі по тексту - Порядок №823).
Пунктом 2 Порядку №823 передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 29 Порядку №823).
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що Управління Держпраці у Закарпатській області як територіальний орган Держпраці уповноважене на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, за наслідками яких складати акти перевірок та за наявності порушень вживати заходи для притягнення об'єкта відвідування до відповідальності.
10. Колегія суддів КАС ВС зазначає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що інспекційне відвідування проведено відповідно до Порядку №295, який на момент перевірки визнано нечинним у судовому порядку є необґрунтованим та не підтверджується матеріалами справи.
Так, у наказі від 02 грудня 2019 року №239 «Про проведення інспекційних відвідувань» та в акті інспекційного відвідування містяться посилання саме на Порядок №823, який був чинним та підлягав застосуванню.
Будь-яких обставин, які б свідчили про порушення відповідачем вимог законодавства про працю при проведенні інспекційного відвідування ТОВ «Дрива» судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не встановлено.
11. Щодо виявлених під час проведення інспекційного відвідування порушень вимог законодавства про працю, колегія суддів КАС ВС звертає увагу на таке.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
За змістом абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Відповідно до вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В акті інспекційного відвідування встановлено, що в порушення частини третьої статті 24 КЗпП України, працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, а саме: за адресою: АДРЕСА_1 , знаходились і виконували роботу: кухаря - ОСОБА_1 , помічника кухаря - ОСОБА_2 , які повідомили, що проходять стажування; за адресою: АДРЕСА_2 , виконував обов'язки бармена неповнолітній працівник ОСОБА_3 , який зазначив, що працює на барі більше місяця.
Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що в ході інспекційного відвідування бухгалтером товариства надані договори від 03 грудня 2019 року про стажування громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в яких строк стажування становить з 03 грудня 2019 року по 09 грудня 2019 року.
Як зазначено в договорах стажування, підприємство зобов'язується надати стажисту робоче місце, визначити строки стажування, місце проходження стажування, режим стажування та в разі виконання стажистом професійних робіт передбачених стажуванням за встановленими нормами, забезпечити вчасно їх оплату в сумі за встановленими на підприємстві розцінками на підставі акта здавання-приймання робіт. Стажер, в свою чергу, зобов'язаний дотримуватись вимог установчих документів та правил внутрішнього трудового розпорядку, норм охорони праці режиму стажування.
Також, бухгалтер товариства 06 грудня 2019 року надав цивільно-правовий договір, укладений з неповнолітнім працівником ОСОБА_3 , терміном дії з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року, згідно якого виконавець виконує посадові обов'язки бармена та допомагає бармену, який знаходиться на зміні згідно штатного розпису, час виконання складає 60 хвилин в день. Також, надала наказ про прийняття останнього на роботу на посаду бармена з 06 грудня 2019 року.
В період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року неповнолітній працівник ОСОБА_3 надавав послуги бармена по цивільно-правовому договору, що суперечить пункту 5 статті 24 КЗпП України, яка передбачає обов'язкове укладання трудового договору в письмовій формі з неповнолітнім.
В період з 01 грудня 2019 року по 05 грудня 2019 року під час інспекційного відвідування з ним не було укладено жодного договору.
12. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що спір стосовно правомірності укладених договорів (трудового, цивільного) повинен вирішуватися у судовому порядку за позовом особи, чиї права порушено.
Колегія суддів КАС ВС не погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Кожна особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці.
І якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.
Колегія суддів КАС ВС зазначає, що юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо.
Правову позицію аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі №520/526/19.
13. Частинами першою, другою статті 26 КЗпП України передбачено, що при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про зайнятість населення» для створення умов щодо здобуття студентами вищих, учнями професійно-технічних навчальних закладів у вільний від навчання час досвіду практичної роботи за обраною спеціальністю та сприяння їх працевлаштуванню після завершення навчання їм надано можливість проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта.
Студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.
Метою стажування є удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткової компетенції та досвіду з виконання професійних завдань та обов'язків.
Стажування здійснюється на умовах, визначених договором між стажистом і роботодавцем.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що стажування можуть проходити особи, які потребують практичного досвіду, закріплення теоретичних знань на практиці та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні.
Аналогічні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №540/635/19 та від 30 жовтня 2018 року у справі №804/330/17.
14. Колегія суддів звертає увагу на те, що визначальним для вирішення спору у цій справі є правильне встановлення змісту та сутності правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ «Дрива», а саме, чи носять такі правовідносини цивільно-правовий характер та регулюються Цивільним кодексом України, чи мають ознаки трудових і повинні врегульовуватися за правилами КЗпП України.
Тобто, необхідно встановити характер виконуваної роботи, чи носила вона системний, постійний характер та пов'язана із самим процесом праці, що є характерним для трудових відносин, чи спрямована на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини.
Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій наведених вище обставин не врахували, оцінки наданим під час інспекційного відвідування договорам на предмет правомірності їх укладення не надали та не проаналізували їх змісту.
15. Висновок судів попередніх інстанцій про те, що постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 квітня 2020 року, що ухвалена у справі №308/2594/20 про притягнення до адміністративної відповідальності керівника ТОВ «Дрива» має преюдиційне значення для вирішення даної справи колегія суддів вважає помилковим, з огляду на таке.
Згідно з висновком Верховного Суду , викладеним у постанові від 10 січня 2019 року у справі №804/6947/15, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Такий правовий підхід закріплений у новій редакції КАС України, яка діє з 15 грудня 2017 року, відповідно до частини сьомої статті 78 якого правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Як вбачається зі змісту постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 квітня 2020 року у справі №308/2594/20, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 закрито на підставі статті 247 пункту 1 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обставини встановлені вказаним судовим рішенням є тотожними обставинам, які досліджені у даній справі.
Разом з тим, в постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області не надавалась оцінка доказам, які мають значення для правильного вирішення даної справи, зокрема, не оглядався диск з відео-фіксацією інспекційного відвідування, а також не аналізувались договори стажування та цивільно-правовий договір, а тому суди під час розгляду цієї справи повинні самостійно кваліфікувати поведінку позивача і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
16. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об'єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
17. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій не дотримано норми процесуального права, оскільки не встановлені всі обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення та прийняття у ній законного та обґрунтованого рішення.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Разом з тим, без дослідження і з'ясування наведених вище обставин не можна ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Згідно частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області - задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Стрелець Т.Г.
Судді Бучик А.Ю.
Мороз Л.Л.