Справа № 2-320 /2010 р .
27 серпня 2010 року
Срібнянський районний суд Чернігівської області в складі :
головуючого судді - Цигури Н . А .,
при секретарі - Близнюк О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с мт . Срібне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов » язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу , як дитині війни
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов » язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу , як дитині війни . У позовній заяві зазначає , що належить до соціальної категорії дітей війни , що підтверджується посвідченням . Відповідно до ст . 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » його пенсія повинна щомісячно підвищуватись , як дитині війни , на 30% від мінімальної пенсії за віком , але це підвищення відповідачем не виплачувалося . Просить бездіяльність управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області щодо не нарахування йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди : з 01.01.2009 р по 31.12. 2009 р . та з 01.01.2010 р . визнати протиправною та зобов » язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачу і забезпечити її виплату за періоди : з 01.01.2009 р по 31.12. 2009 р . та з 01.01.2010 р . по день ухвалення рішення в справі .
Позивач в судове засідання не з ' явився , у своїй заяві просить справу розглянути без його участі .
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Срібнянському районі , в судове засідання не з ' явився , але надав суду заяву про розгляд справи без участі представника . До суду подав заперечення , де зазначає , що позовних вимог не визнає , так як Управління Пенсійного фонду України в Срібнянському районі діяло в межах повноважень , наданих йому Законами України та підзаконними нормативно - правовими актами . В задоволенні позову просив відмовити .
Дослідивши матеріали справи , всебічно і повно з » ясувавши всі фактичні обставини , на яких ґрунтується позов , об » єктивно оцінивши докази , які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті , суд вважає , що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав .
Згідно ст . 1 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » дитиною війни є особа , яка є громадянином України та якій на час закінчення ( 2 вересня 1945 року ) Другої світової війни було менше 18 років .
Встановлено , що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до Закону України « Про соціальний захист дітей війни » є дитиною війни , що підтверджується копією посвідчення та не заперечується у запереченнях відповідачем .
Статтею 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » передбачена доплата дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії , в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком .
Ст . 46 Конституції України встановлено , що громадяни мають право на соціальний захист , що включає право на забезпечення їх у разі повної , часткової або тимчасової втрати працездатності , втрати годувальника , безробіття з незалежних від них обставин , і також у старості та в інших випадках , передбачених законом . Тобто щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян , які відповідно до спеціального закону є дітьми війни .
Частиною третью ст .22 Конституції України забороняється звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів .
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V « Про державний бюджет України на 2007 рік », зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » та статтею 111 установлено , що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги , яка виплачується замість пенсії , відповідно до статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » виплачується особам , які є інвалідами ( крім тих , на яких поширюється дія Закону України « Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту ») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки , встановленої для учасників війни .
Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6- рн /2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік » щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону .
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни ». Тобто з часу прийняття цього рішення у позивачів відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком .
За таких обставин право на таке підвищення у позивача відновилось з 09.07.2007 року .
Щодо підвищення допомоги дітям війни у 2008 році , суд виходить з наступного .
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України », було внесено зміни до ст . 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » завдяки чому вищезазначена стаття отримала нову редакцію , зокрема : дітям війни ( крім тих , на яких поширюється дія Закону України " Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту ") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії , виплачується підвищення у розмірі надбавки , встановленої для учасників війни .
Зміни , внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р . визнано такими , що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р . N 10- рп /2008.
Тобто , почала знову діяти попередня редакція ст . 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни », якою передбачено , що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії , підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком .
Законами України « Про Державний бюджет України на 2009 рік » та « Про Державний бюджет України на 2010 рік » , положення ст .6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » не зупинялось та відсутні положення щодо обмежень у виплаті державної соціальної підтримки дітям війни , а отже допомога в 2009 році та 2010 році мала нараховуватись у визначених Законом України « Про соціальний захист дітей війни » розмірах .
Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено , що Закони , інші правові акти або їх окремі положення , що визнані неконституційними , втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність .
Реалізація особою права , що пов » язане з отриманням бюджетних коштів , яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актів національного законодавства , не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань , тобто відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов ' язань , встановлених статтею 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни ».
Окрім того , встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України , частиною 2 ст . 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин , які регулюються Законом про Державний бюджет України , є вичерпним , а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов » язків , пільг , компенсацій і гарантій , передбачених іншими законами України , та не може будь - яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин .
Враховуючи , що право на отримання щомісячної доплати до пенсії за віком , передбаченої Законом України « Про соціальний захист дітей війни » , не залежить від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету , а має безумовний характер , вимоги позивача про нарахування недоплаченої пенсії як дитині війни підлягають задоволенню за періоди : з 01.01.2009 р по 31.12. 2009 р . та з 01.01.2010 р . по 27.08.2010 р . . Крім цього , суд виходить з наступного . Зі статті 6 вищезазначеного Закону вбачається , що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком .
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами , передбаченими частиною першою статті 28 Закону України « Про загальнообов ' язкове державне пенсійне страхування ». Іншого нормативно - правового акту , який би визначав цей розмір , немає .
З огляду на викладене , суд вважає , що положення частини третьої статті 28 Закону України « Про загальнообов ' язкове державне пенсійне страхування », з якої випливає , що мінімальний розмір пенсії за віком , встановлений абзацом першим частини першої цієї статті , застосовується виключно для визначення розмірів пенсій , призначених згідно з цим Законом , розповсюджується також і на ці спірні правовідносини , які виникли між позивачем та відповідачем , оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком , як це встановлено статтею 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни ».
З матеріалів справи не вбачається , що відповідач , як суб ' єкт владних повноважень , проводив підвищення до пенсії позивачу , як дитині війни відповідно до ст . 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » за періоди : з 01.01.2009 р по 31.12. 2009 р . та з 01.01.2010 р . по 27.08.2010 р .
Отже , суд приходить до висновку про визнання бездіяльності управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі в Чернігівській області щодо не нарахування позивачу щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди : з 01.01.2009 р по 31.12. 2009 р . та з 01.01.2010 р . по 27.08.2010 р . протиправною та зобов » язання управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її розміру , як дитині війни , на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком , встановленої Законом України « Про соціальний захист дітей війни » за періоди з 01.01.2009 р по 31.12. 2009 р . та з 01.01.2010 р . по 27.08.2010 р . ( за виключенням виплаченого підвищення пенсії ) .
Керуючись ст . ст . 22, 152 Конституції України , ст . ст . 1, 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни , ст . ст . 214-215 ЦПК України ,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов » язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу , як дитині війни , задовольнити повністю .
Бездіяльність управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області щодо не нарахування ОСОБА_1 за періоди : з 01.01.2009 р по 31.12 2009 р . та з 01.01.2010 р . по 27.08.2010 р . підвищення до пенсії , передбаченого ст . 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » , визнати протиправною .
Зобов » язати управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із підвищенням її розміру , як дитині війни , на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком , встановленої Законом України « Про соціальний захист дітей війни » за періоди : з 01.01.2009 р по 31.12. 2009 р . та з 01.01.2010 р . по 27.08.2010 р . ( за виключенням виплаченого підвищення пенсії ) .
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області на користь ОСОБА_1 37 гривень витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .
Суддя