ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
12 серпня 2010 року 12:25 № 2а-6280/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Голод В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
до Приватного підприємства "Анкор технолоджис"
про стягнення податкового боргу в розмірі 1 448 605,60грн.
Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва звернулася до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Анкор технолоджис" податкової заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 1 446 539,60 грн. та податку на прибуток підприємства в розмірі 2 066,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, податковий борг перед Державним бюджетом України виник у зв'язку з порушенням відповідачем норм податкового законодавства України з податку на додану вартість та податок прибуток підприємства.
У відповідності до п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу України” податкові органи подають позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках, коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, письмових заперечень чи пояснень суду по суті спору не надав.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих позивачем, пояснень представників позивача, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив:
Приватне підприємство "Анкор технолоджис" зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 16.10.2008 р., код ЄДРПОУ 36185049.
Відповідно до поданих Приватним підприємством "Анкор технолоджис" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва податкових декларацій (уточнюючих розрахунків) з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, відповідачем було визначено до сплати наступні суми податкового зобов'язання: з податку на додану вартість за березень 2009 р. -164,00 грн., з податку на додану вартість за квітень 2009 р. -150,00 грн., з податку з податку на додану вартість за травень 2009 р. -146,00 грн., з податку з податку на додану вартість за червень 2009 р. -317,00 грн., з податку на додану вартість за жовтень 2009 р. -1 065 647,00 грн., з податку на додану вартість за листопад 2009 р. -297 427,00 грн., з податку на додану вартість за грудень 2009 р. -82 668,00 грн. на загальну суму 1 446 519,00 грн.; з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 року -749,00 грн., з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2009 року -767,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року -550,00 грн. на загальну суму 2 066,00 грн.
Крім цього, уточнюючими розрахунками з податку на додану вартість від 23.06.2009 р. № 269701 та від 24.06.2009 р. № 269704, відповідач самостійно визначив штрафні санкції у зв'язку з виправленням помилки у розмірі 7,00 грн. та 8,00 грн. на загальну суму - 15,00 грн.
Таким чином, сума самостійно визначеного податкового зобов'язання платника податків -відповідача, з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства становить 1 448 600,00 грн. Доказів сплати зазначеної суми податкового зобов'язання відповідачем суду не надано.
Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення (далі - Закон).
Судом встановлено, що відповідач не використав надане йому п.п. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 зазначеним вище Законом правом адміністративного оскарження рішення податкових органів.
Згідно пп.5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації. Граничний строк подання податкової декларації визначений пп. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 зазначеного Закону України.
Згідно з п.1.2 ст. 1 Закону податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. У відповідності до п.5.1 ст. 5 Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до абз. 1 п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, сплатити штраф у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Так, позивачем була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати з податку на додану вартість до бюджету, в результаті якої були виявлені порушення норм податкового законодавства з податку на додану вартість, а саме: п.п.7.7.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо несвоєчасності сплати податку на додану вартість у розмірі 56,00 грн. по уточнюючих документах та п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на строк - 1 день, про що було складено акт від 18.03.2009 р. № 502/15-08.
На підставі зазначеного акту перевірки, враховуючи положення п.п. 17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", позивачем було винесене податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 18.03.2009 р. № 0005081508/0 про сплату штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 5,60 грн. (10 % узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість -56,00 грн., сплаченої з затримкою).
Відповідно до п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 зазначеного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Перша - надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання та містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (п.п. “а” п.п. 6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону). Друга - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки (п.п. “б” п.п. 6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону). У разі коли податковий орган чи пошта не може вручити платнику податків податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, податковий орган розміщує податкові вимоги на дошці податкових оголошень. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення (п.п. 6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону).
На виконання зазначених законодавчих вимог позивачем були винесені дві податкові вимоги: перша на суму 169,60 грн. від 08.05.2009 р. № 1/4219, друга на суму 2 313,60 грн. від 27.08.2009 р. № 2/7825, які були отримані відповідачем, але сплачені не були.
Отже, загальна сума податкової заборгованості відповідача перед Держаним бюджетом України становить 1 448 605,60 грн. (1 446 539,60 грн. - з податку на додану вартість; 2 066,00 грн. -з податку на прибуток підприємства). Доказів сплати відповідачем зазначеної суми податкового боргу суду не надано.
В той же час, позивач просить стягнути з відповідача податковий борг з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, що є помилковим, оскільки відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” здійснюється звернення стягнення на активи платника податків в рахунок погашення податкового зобов'язання. Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.
У зв'язку з цим згідно зі ст. 8 зазначеного Закону, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення. Податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.
Суд звертає увагу на те, що згідно п.п. 10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Так, стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.
Позивачем з огляду на приписи п.1.7 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не вказано на які саме активи відповідача має бути звернуто стягнення, крім того, викладено позовну вимогу без дотримання правил, викладених у п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу" та п.3.1.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Крім цього, позивачем не було прийняте рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу та не надано доказів проведення заходів з розшуку таких активів та його результатів.
Таким чином, судом встановлено, що позивач не виконав вимог вищезазначених статей, спрямованих на погашення податкового боргу відповідача, разом з тим, матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача непогашеного податкового боргу.
Суд вважає, що позивачем невірно обраний спосіб реалізації наданої йому компетенції, однак це не звільняє платника податків (зборів) від обов'язку своєчасно вносити їх до відповідного бюджету.
За викладених обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, а позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач по справі, як суб'єкт владних повноважень, частково виконав покладений на нього обов'язку щодо доказування, а саме обґрунтував наявність у відповідача непогашеного податкового боргу.
Також суд звертає увагу, що позивачем одночасно з позовними вимогами була заявлена вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на відповідних, зазначених позивачем рахунках відповідача.
Відповідно до ст.ст. 117 та 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено умови, порядок, суб'єктів та способи забезпечення адміністративного позову.
З аналізу вищезазначених статей вбачається, що позивач не є особою, наділеною правом заявляти клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справах, де відповідачем є фізична чи юридична особи, що не є суб'єктами владних повноважень. До того ж, позивач просив вжити заходів забезпечення позову у спосіб, не передбачений цим Кодексом. З огляду на це суд вважає, що клопотання про забезпечення позову є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Одночасно, суд звертає увагу, що обмеження, про які просив позивач з метою забезпечення збереження активів, могли бути ним реалізовані під час застосування ним процедури, встановленої статтями 3, 8 та 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Разом з тим, передбаченої цим Законом процедури позивач не дотримався, у зв'язку з чим судом було постановлено окрему ухвалу.
Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити частково.
Звернути стягнення на активи приватного підприємства "Анкор технолоджис" (ЄДРПОУ 36185049, юридична адреса: м. Київ, вул. Кіквідзе, 12-А) з метою погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2 066,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 1 446 539, 60 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій