ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
04.08.10. 15:00 № 2а-1819/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Кочана В.М. Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Голод В.С. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2
до Служби безпеки України Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Позивачі, кожен окремо, звернувся до суду з позовом про стягнення грошової компенсації за недоотримане продовольче забезпечення з урахуванням індексу інфляції. ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача 87 137,59 грн., а ОСОБА_2 -70 207,91 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами порушено право позивачів на отримання продовольчого забезпечення, що гарантоване державою.
Ухвалами суду від 17.02.2010 було відкрито провадження по справах, а також об'єднано справи для спільного розгляду ухвалою від 31.03.2010.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що грошова компенсація за продовольче забезпечення не передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426, а підстави для виплати грошової компенсації у 2005 та у 2006 роках відсутні.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
ОСОБА_1 проходив військову службу з листопада 1976 по листопад 2006 року, звільнений зі служби за станом здоров'я , перебуває на військовому обліку в Головному управлінні СБ України у м. Києві та Київській області.
ОСОБА_2 проходив військову службу в період з серпня 1980 року по грудень 2005 року, звільнений зі служби за станом здоров'я, перебуває на військовому обліку в Управлінні Служби безпеки України у м. Києві.
Позивачі вважають, що відповідачі, починаючи з лютого 2000 року і станом на час звільнення їх зі служби порушують право позивачів на отримання продовольчих пайків, передбаченого ст.16 Закону України «Про Збройні сили України», ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також порушують вимоги статей 22, 43, 48 Конституції України.
Згідно зі ст.1 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України»(перевір. Ред..05.10.2000) держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і осіб, звільнених у запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансової, речової, продовольчої та інших видів забезпечення.
Згідно з ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 № 316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ»було визначено порядок здійснення продовольчого забезпечення та грошового відшкодування замість нього.
Згідно з п. 1 зазначеної постанови було передбачено затвердити та ввести у дію з 1 березня 1996 р. норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил, Прикордонних військ, Національної гвардії, Служби безпеки, Цивільної оборони, Управління державної охорони, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ, а також норми годування штатних тварин військових частин і установ, а також органів внутрішніх справ згідно з додатком № 1.
Згідно з п. 2 цієї ж постанови 2 було встановлено, що з 01.03.1996 розмір грошової компенсації за продовольчі пайки, яку одержують військовослужбовці Збройних Сил та інших військових формувань, а також військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ визначається у встановленому порядку згідно з додатком № 2.
29.03.2002 з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації» Постанова Кабінету Міністрів України № 316 втратила чинність.
Законом України від 17.02.2000 “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців), а також дію абзацу першого частини першої статті 14 зазначеного Закону в частині забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей безоплатного проїзду у відпустку. На день звернення позивачів до суду зазначена норма не втратила свою юридичну силу та є чинною.
Зважаючи на це, чинним законодавством не передбачено виплати грошової компенсації за не отримане позивачами продовольче забезпечення.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно з п.15 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України публічною службою є, зокрема, військова служба.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі обов'язок щодо доказування виконали у повному обсязі та спростували доводи позивачів.
Разом з тим в іншій частині позовних вимог цих позивачів та стосовно позовних вимог ОСОБА_3 відповідач обґрунтовано спростував їх позовні вимоги.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Головуючий Суддя Р.О. Арсірій
Судді В.М. Кочан Ю.Т. Шрамко