ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
16 липня 2010 року 14:11 № 2а-15699/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:
позивача: ОСОБА_1;
відповідача: Піскуна І.О.;
третьої особи: Онашко Є.М.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до
третя особаДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва
Головне управління Державного казначейства України у місті Києві
простягнення суми податку
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
28 липня 2009 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) ОСОБА_1 (далі по тексту -позивач, ОСОБА_1) звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просить: 1) стягнути з ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в повному обсязі надмірно сплачений податок з доходів фізичних осіб внаслідок застосування права на податковий кредит в розмірі 444 гривні 00 копійок; 2) стягнути з ДПІ у Голосіївському районі м. Києва штраф за несвоєчасне повернення в розмірі 100% - 444 гривні 00 копійок.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 серпня 2009 року у справі №2-а-1931/2009р. відкрито провадження в адміністративній справі.
21 вересня 2009 року позивач змінив позовні вимоги, а саме просить: 1) стягнути з ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в повному обсязі надмірно сплачений податок з доходів фізичних осіб внаслідок застосування права на податковий кредит в розмірі 444 гривні 00 копійок (за 2007 рік) та 667 гривень 50 копійок (за 2008 рік); 2) стягнути з ДПІ у Голосіївському районі м. Києва штраф за несвоєчасне повернення в розмірі 100% - 444 гривні 00 копійок (за 2007 рік) та 667 гривень 50 копійок (за 2008 рік).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2009 року передано справу №2-а-1931/2009р. на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва за правилами предметної підсудності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2009 року прийнято до провадження вказану справу за №2а-15699/09/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05 лютого 2010 року.
В судовому засіданні 05 лютого 2010 року оголошувалась перерва до 23 березня 2010 року. 23 березня 2010 року судом оголошено перерву до 13 травня 2010 року. В судовому засіданні 13 травня оголошувалася перерва до 25 червня 2010 року. 25 червня 2010 року судом оголошено перерву до 16 липня 2010 року.
05 липня 2010 року позивач подав до суду зміни позовних вимог, згідно яких просить: 1) зобов'язати відповідача, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, підготувати та надати до Відділення державного казначейства у Голосіївському районі м. Києва висновок для повернення в повному обсязі надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб внаслідок застосування права на податковий кредит в розмірі 444,00 гривні (за 2007 рік) та 667,50 гривень (за 2008 рік) з рахунку, на який зараховується цей податок; 2) стягнути з відповідача, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, штраф за несвоєчасне повернення в розмірі 100% - 444, 00 гривні (за 2007 рік) та 667, 50 гривень (за 2008 рік) з бюджетного рахунку, призначеного для її утримання.
В судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав, представники відповідача та третьої особи проти задоволення адміністративного позову заперечили.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача представників відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Громадянка ОСОБА_1, з метою отримання податкового кредиту на суму коштів, сплачених за навчання доньки, подала в 2008 році до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) (далі по тексту - декларація) за 2007 рік, та в 2009 році декларацію за 2008 рік.
З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав з Мистецьким коледжем художнього моделювання та дизайну договір від 29 червня 2007 року №2056/07 про навчання доньки ОСОБА_4 на денній формі. За умовами цього договору, плата за навчання складає 950,00 гривень за місяць.
На підтвердження оплати навчання за вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень 2008 року позивач надав відповідні квитанції до прибуткових касових ордерів, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Всього за 2007 рік позивач сплатив 3 800,00 гривень, за 2008 рік -4 750,00 гривень.
В декларації за 2007 рік позивачем визначено до повернення суму податку з доходів фізичних осіб, яка має бути повернута в зв'язку з використанням податкового кредиту за навчання доньки за 2007 рік, у розмірі 444,00 гривні. При розрахунку даної суми позивач виходив з наступного: розмір заробітної плати в 2007 році становив 38 128,45 гривень, з яких 2 276,49 гривень -сума обов'язкових платежів, таким чином сума загальний оподатковуваний дохід склав 35 851,96 гривню, а сума нарахованого та сплаченого податку до бюджету 5 377,79 гривень (35 851,96 х 15%); сума податкового кредиту, яким позивач мав право скористатися в 2007 році становить 2 960,00 гривень: (сума прожиткового мінімуму на працездатну особу в розрахунку на місяць, помножена на 1,4 та округлена до найближчих 10 гривень -525 гривень х 1,4 = 735, округлена до 740 гривень, та помножена на 4 місяці навчання); таким чином, сума яка підлягає поверненню дорівнює: 5 377, 79 гривень -((38 128, 45 гривень -2 276, 49 гривень) -2 960,00 гривень) х 15% = 444,00 гривні.
В декларації за 2008 рік позивачем визначено до повернення суму податку з доходів фізичних осіб, яка має бути повернута в зв'язку з використанням податкового кредиту за навчання доньки за 2008 рік, у розмірі 667,50 гривень. Розраховуючи таку суму, позивач виходив з наступного: розмір заробітної плати в 2007 році становив 56 109,57 гривень, з яких 3 368,89 гривень -сума обов'язкових платежів, таким чином сума загального оподатковуваного доходу склала 52 740, 68 гривень, а сума нарахованого та сплаченого податку до бюджету 7 911,10 гривень (52 740,68 х 15%); сума податкового кредиту, яким позивач мав право скористатися в 2008 році становить 4 450,00 гривень: (сума прожиткового мінімуму на працездатну особу в розрахунку на місяць, помножена на 1,4 та округлена до найближчих 10 гривень -633,00 гривень х 1,4 = 886,20 гривень, округлена до 890,00 гривень, та помножена на 5 місяців навчання); таким чином, сума яка підлягає поверненню дорівнює: 7 911,10 гривень -( (56 109,57 гривень -3 368,89 гривень) -4 450,00 гривень) х 15% = 667,50 гривні.
Листом від 29 жовтня 2008 року №1486/с/17-112 відповідач повідомив ОСОБА_1, що при проведенні розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, застосовується сума нарахованої заробітної плати без виключення сум внесків до соціальних фондів та податкової соціальної пільги, та сума податку з доходів фізичних осіб, яка була фактично перерахована в бюджет. За таких підстав, на думку відповідача, позивач за наслідками 2007 року має право на повернення податку у розмірі 102, 52 гривні.
Аналогічна позиція доведена до позивача й стосовно розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту за 2008 рік, у листі від 27 травня 2009 року №427/с/17-112. При цьому, на думку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, позивач за наслідками 2008 року права на повернення податку з доходів фізичних осіб не має.
Зазначені обставини визнаються сторонами і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Згідно з частиною третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позицією ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо порядку розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з використанням ним права на податковий кредит, керуючись наступним.
Порядок нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб, в тому числі, застосування податкового кредиту, встановлено Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Відповідно до пункту 1.16 статті 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.
У відповідності до пункту 4.1, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
За вимогами підпункту 3.5 статті 3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
Згідно з підпунктом 3.1.2 пункту 3.2 статті 3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, об'єктом оподаткування резидента є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року.
З системного аналізу норм Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” суд приходить до наступних висновків:
- на суму податкового кредиту дозволяється зменшувати суму зального річного оподатковуваного доходу платника податку;
- до складу зального річного оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати;
- в силу Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- об'єктом оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід.
Таким чином, при отриманні платником податку річного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати, на суму податкового кредиту дозволено зменшувати суму такої заробітної плати з попереднім її зменшенням на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до підпунктів 5.1.1 та 5.1.2 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року.
Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.
До складу податкового кредиту, згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.
Підпункт 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” передбачає, що платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року, а саме суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.
Як встановлено судом, в деклараціях за 2007 та 2008 роки позивачем задекларовані доходи у вигляді заробітної плати та включено до податкового кредиту суму коштів, сплачених ним на користь Мистецького коледжу художнього моделювання та дизайну закладів для компенсації вартості навчання члена його сім'ї першого ступеня споріднення, тобто доньки ОСОБА_4
За 2007 рік ОСОБА_1 сплатила навчання доньки за 4 місяці, а саме за вересень, жовтень, листопад та грудень. За 2008 рік сплачено за навчання за 5 місяців, а саме за січень, лютий, березень, квітень та травень.
При цьому позивачем не перевищено суму, визначену у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.
Так, відповідно до статті 62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” на 2007 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на один місяць для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 525,00 гривень.
Сума податкового кредиту, яким позивач мав право скористатися в 2007 році визначається наступним чином: 525,00 гривень х 1,4 = 735,00, округлена до 740,00 гривень, помножена на 4 місяці навчання, та становить 2960,00 гривень.
Статтею 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на один місяць для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 633,00 гривні.
Таким чином, сума податкового кредиту, яким позивач мав право скористатися в 2008 році визначається так: 633,00 гривень х 1,4 = 886,20, округлена до 890,00 гривень, помножена на 5 місяців навчання, та становить 4 450,00 гривень.
Загальний оподатковуваний дохід ОСОБА_1 за 2007 рік у вигляді заробітної плати у розмірі 38 128,45 гривень зменшується на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування -2 276,49 гривень та на суму дозволеного податкового кредиту -2 960,00 гривень.
Загальний оподатковуваний дохід ОСОБА_1 за 2008 рік у вигляді заробітної плати 56 109,57 гривень зменшується на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - 3 368,89 гривень та на суму дозволеного податкового кредиту -4 450,00 гривень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач, використовуючи своє право на податковий кредит та розраховуючи суму податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню за наслідками 2007 та 2008 років, правомірно зменшував свій річний оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягають поверненню позивачу за 2007 та 2008 роки у розмірі 444,00 гривні та 667,50 гривень, відповідно, визначені ним у відповідності до пункту 1.16 статті 1, підпунктом 3.1.2, підпункту 3.5 статті 3 та статті 5 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
В свою чергу, висновки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про те, що при проведенні розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню платнику податку в зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, застосовується сума нарахованої заробітної плати без виключення сум внесків до соціальних фондів, суд знаходить такими, що суперечать вказаним нормам Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Таким чином, судом встановлено факт заниження з боку відповідача суми податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню ОСОБА_1 внаслідок застосування нею права на податковий кредит за 2007 та 2008 роки.
Відповідно до пункту 18.8 статті 18 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.
Підпункт “а” підпункту 20.4.1 пункту 20.4 статті 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, визначає податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує його розмір.
За неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, згідно з підпунктом 20.4.2 пункту 20.4 статті 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, на користь платника податку сплачуються такі штрафи:
якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 10 відсотків від такої суми;
якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 50 відсотків від такої суми;
якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 100 відсотків від такої суми.
Нарахування таких штрафів самостійно здійснюється органом Державного казначейства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено Окружним адміністративним судом міста Києва та не заперечується відповідачем, позивач в деклараціях за 2007, 2008 роки не зазначав банківських рахунок, на який необхідно перерахувати суму надміру сплаченого податку, тому вказана сума має надсилатися поштовим переказом на адресу, визначену у декларації.
Станом на день розгляду даного спору в суді ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не надіслала поштовим переказом на адресу, визначену у декларації позивачем (м. Київ, вул. А. Ушакова, 38а), суму коштів, яка підлягає поверненню, ні за 2007, ні за 2008 рік.
Окружний адміністративний суд міста Києва також звертає увагу на те, що перерахування відповідачем на рахунок Подільської філії Акціонерного комерційного банку “Київ” суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб, належної позивачу, є неправомірним, оскільки порядок повернення суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб є законодавчо визначеним та не передбачає зарахування таких сум податку на рахунки інші, ніж ті, що визначені в декларації самим платником податку.
Враховуючи заниження ДПІ у Голосіївському районі м. Києва суми податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню ОСОБА_1, та порушення порядку повернення таких сум податку, суд вважає, що на користь позивача підлягає сплаті штраф у розмірі 100 відсотків від такої суми надміру сплаченого податку, яка підлягає поверненню, а саме за 2007 рік -444,00 гривні, за 2008 рік - 667,50 гривень.
Відповідно до підпункту 20.4.3 пункту 20.4 статті 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів відповідно до підпункту 20.4.2 цього пункту здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів.
У разі коли штрафні (фінансові) санкції застосовуються внаслідок наявності причин, визначених підпунктом “а” підпункту 20.4.1 цього пункту, така сума стягується у безспірному порядку з бюджетного рахунку, призначеного для утримання відповідного податкового органу.
Стаття 42 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” встановлює, що до доходів загального фонду місцевих бюджетів у 2007 році належить, зокрема, податок з доходів фізичних осіб.
Аналогічна стаття 38 в Законі України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” також передбачає, що податок з доходів фізичних осіб у 2008 році належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів.
Відповідно до пункту 7 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03 лютого 2005 року №58/78/22, на який посилається позивач, орган державної податкової служби України на підставі даних особових рахунків платників готує висновки, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам. Згідно з зазначеними реєстрами орган державної податкової служби України, відповідний районний (міський) фінансовий орган та орган Державного казначейства України проводять приймання-передавання висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів).
Водночас, суд звертає увагу, що згідно з підпунктом “в” пункту 1 зазначеного Порядку, дія цього Порядку не розповсюджується на виконання судових рішень щодо повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів).
Механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів (далі - кошти бюджету) або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 року №609.
Відповідно до пункту 4 цього Порядку, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі: повернення за рішенням суду, зокрема, надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів, та стягнення за рішенням суду штрафів (відсотків), нарахованих на суми неповернутих (невідшкодованих) з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету.
Пункт 5 цього Порядку передбачає, що безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної чи фізичної особи на підставі судового рішення за рахунок сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів, внесених цією юридичною чи фізичною особою.
З огляду на викладене позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати висновок для повернення надмірно сплаченого податку не підлягають задоволенню.
Окружний адміністративний суд міста Києва також звертає увагу на те, що сума штрафу, застосована внаслідок наявності причин визначених підпунктом “а” підпункту 20.4.1 пункту 20.4 статті 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, стягується у безспірному порядку з бюджетного рахунку, призначеного для утримання відповідного податкового органу, а тому позовні вимоги про стягнення штрафу з відповідача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що ДПІ у Голосіївському районі міста Києва не доведена правомірність здійсненого нею розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню позивачу внаслідок застосування права на податковий кредит за 2007 та 2008 роки, не доведена правомірність зарахування таких сум податку на рахунок філії Акціонерного комерційного банку “Київ” та правомірність не повернення позивачу належних йому сум надміру сплаченого податку, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з рахунку місцевого бюджету, на який зараховується податок з доходів фізичних осіб, на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 111,50 гривень (одна тисяча сто одинадцять гривень п'ятдесят копійок), в тому числі за 2007 рік у розмірі 444,00 гривні (чотириста сорок чотири гривні), за 2008 рік у розмірі 667,50 гривень (шістсот шістдесят сім гривень п'ятдесят копійок).
3. Стягнути з бюджетного рахунку, призначеного для утримання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва, на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) штраф за несвоєчасне повернення суми надмірно сплаченого податку у розмірі 1 111,50 гривень (одна тисяча сто одинадцять гривень п'ятдесят копійок), в тому числі за 2007 рік у розмірі 444,00 гривні (чотириста сорок чотири гривні), за 2008 рік у розмірі 667,50 гривень (шістсот шістдесят сім гривень п'ятдесят копійок).
4. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 3,40 гривні. (три гривні сорок копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.А. Кузьменко