Справа № 560/7726/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
27 лютого 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
у липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУ ПФУ в Хмельницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (ГУ ПФУ в Чернівецькій області) в якому просив:
-визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області при призначенні пенсії щодо незарахування з 01.10.2021 до страхового стажу позивача період його роботи з 01.01.2004 по 15.11.2006 на підприємстві Дальенергозбут ВАТ Дальенерго м. Усурійськ, Приморський край, російська федерація;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 15 липня 2022 року №222030015821, щодо незарахування з 01.10.2021 до страхового стажу позивача період його роботи з 01.01.2004 по 15.11.2006 на підприємстві Дальенергозбут ВАТ Дальенерго м. Усурійськ, Приморський край, російська федерація;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати з 01.10.2021 до страхового стажу позивача період його роботи з 01.01.2004 по 15.11.2006 на підприємстві Дальенергозбут ВАТ Дальенерго м. Усурійськ, Приморський край, російська федерація.
09 листопада 2022 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 01.10.2021 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону №1058-IV.
06.07.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою щодо врахування до страхового стажу та заробітної плати періодів роботи в російській федерації.
Листом ГУ ПФУ в Хмельницькій області №2200-0202-8/44996 від 13.07.2022 повідомлено позивача, про те, що зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав та врахування заробітної плати за періоди роботи з 01.01.2004 на території держав СНД здійснюється при підтвердженні сплати страхових внесків (зборів) до відповідного фонду держави СНД, на території якої проводилась трудова діяльність. Для зарахування до страхового стажу періодів роботи в російській федерації з 01.01.2004 необхідно надати довідки про заробітну плату, підтверджені первинними документами, а також інформацію про сплату страхових внесків (зборів) до відповідного фонду російській федерації.
08.07.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою щодо перерахунку пенсії «зміна надбавки».
Рішенням ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 15.07.2022 №222030015821 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки провівши аналіз документів, які додано до звернення, до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди роботи за 2004-2005 роки. В рішенні вказано, що зарахування до страхового стажу періодів роботи та врахування заробітної плати з 01.01.2004 здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів російської федерації.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно зі ст. 5 вказаного Закону відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон №1058-IV) страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV).
Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у ст. 11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Відповідно до ст. 41 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:
1)суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;
2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.
Статтею 113 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 2 ст. 10 Закону України "Про зайнятість населення").
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 7 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (Угода від 14.01.1993) встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно з абз. 2, 3 статті 6 Угоди від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Тобто, вказані положення Угоди від 14.01.1993 розповсюджуються також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних і з їх перерахунком. Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Російської Федерації або на підприємстві зареєстрованому на території Російської Федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в Російській Федерації. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.
За таких обставин, обчислення стажу роботи позивача з 01.01.2004 по 15.11.2006 здійснюється згідно з законодавством Російської Федерації, на території якої у спірний період відбувалась трудова діяльність позивача.
Крім того, відповідно до абз. 3 ст. 3 Федерального Закону Російської Федерації від 17.12.2001 №173-ФЗ "Про трудові пенсії в Російській Федерації" (Закон РФ №173-ФЗ), який застосовувався до 01.01.2015, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в Російській Федерації, мають право на трудову пенсію нарівні з громадянами Російської Федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації.
Федеральним Законом "Про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації з питань встановлення тарифів страхових внесків в державні позабюджетні фонди" від 03.12.2011 №379-ФЗ (Закон №379-ФЗ) внесено зміни в статтю 7 Федерального Закону "Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації" №167-ФЗ від 15.11.2001, відповідно до яких, застрахованими особами є особи, на яких поширюється обов'язкове пенсійне страхування відповідно до цього закону.
При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до федерального закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством російської федерації (частина перша статті 13 федерального Закону російської федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в російській федерації»).
Згідно з ч. 2 ст. 13 федерального Закону російської федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в російській федерації» при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до федерального закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.
Так, в матеріалах справи міститься довідка №29 від 28.06.2022, видана ПАО "ДЭК" про заробітну плату ОСОБА_1 та виписка з особового рахунку застрахованої особи ОСОБА_1 , в тому числі і за період з 01.01.2004 по 15.11.2006.
Вказана довідка та містить інформацію про заробітну плату позивача за період з 01.11.2001 по 31.12.2005 на підприємстві Дальенергозбут ВАТ Дальенерго м. Усурійськ, Приморський край, російська федерація.
Також вказана довідка містить інформацію про те, що за виплатами у період з 01.11.2001 по 31.12.2005 сплачені страхові внески у Пенсійний фонд російської федерації за встановленим ставками.
Виписками з особового рахунку застрахованої особи ОСОБА_1 підтверджується нарахування сум платежів та сплати страхових внесків до відповідних фондів російської федерації за період з 01.01.2004 по 15.11.2006.
Вказані довідка та виписки з особового рахунку застрахованої особи також були надані відповідачам разом з заявою про перерахунок пенсії.
Також, в матеріалах справи наявна копія пенсійної справи ОСОБА_1 , яка надійшла з російської федерації, із якої встановлено нарахування сум платежів та сплати страхових внесків до відповідних фондів російської федерації за період з 01.01.2004 по 15.11.2006.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.