Справа № 600/3902/22-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький Василь Костянтинович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
28 лютого 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
в листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не проведення перерахунку та виплати з 01 грудня 2019 року ОСОБА_1 , пенсії, із обов'язковим урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та розміру індексації грошового забезпечення станом на 19 листопада 2019 року, зазначених в уточненiй оновленій довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 04.11.2021 № 22/6- 6439, без обмеження виплати пенсії максимальним розміром, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а також виплати пенсії із врахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок та виплату з 01 грудня 2019 року ОСОБА_1 пенсії, із обов'язковим урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постiйний характер), премії та розмiру індексації грошового забезпечення станом на 19 листопада 2019 року, зазначених в уточненiй оновленій довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 04.11.2021 № 22/6-6439, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України згідно з рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі № 600/738/21-а, у вiдповiдностi до вимог статей 43 та 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, виходячи із 83% вiдповiдних сум грошового забезпечення, без обмеження виплати пенсiї максимальним розміром.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби" у розмірі 83% від сум грошового забезпечення. З 01.12.2019 року пенсія позивачу перераховано у розмірі меншому на 13%, тобто з 83% на 70%. Зазначені дії позивач вважає протиправними та такими, що порушують норми чинного законодавства, оскільки відповідач порушив його право на отримання пенсії у розмірі, встановленому законом.
Зазначав, що застосування відповідачем обмеження граничного розміру пенсії на підставі Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" є неправомірним в силу незворотності дії нормативно-правових актів у часі.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Зазначає, що вимога позивача щодо здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 83% є безпідставною, оскільки згідно закону України від 27.03.2014 року № 1166-VII Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні внесено зміни до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, відповідно до яких максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно о цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. На думку відповідача в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, а розмір пенсії, який отримує позивач станом на час розгляду даної справи не дає підстав для його перерахунку згідно позивних вимог, оскільки відсутні законні підстави для виплати пенсії в більшому, ніж обмеженому розмірі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачу призначено пенсію відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 83 % відповідних сум грошового забезпечення.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року у справі №600/1739/22-а, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру основних та додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у довідці про розмір грошового забезпечення Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 04.11.2021 року № 22/6-6439, із врахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року у справі № 600/1739/22-а, у серпні 2022 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01.12.2019 в розмірі 70% грошового забезпечення, а також з урахуванням ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розмір пенсії на виконання судового рішення до виплати відповідачем обчислено у максимальному розмірі.
Зокрема, розмір пенсії на виконання судового рішення до виплати відповідачем обчислено у максимальному розмірі, а саме: з 01.12.2019 у розмірі 16380,00 грн; з 01.07.2020 у розмірі 17120,00 грн; з 01.12.2020 у розмірі 17690,00 грн; з 01.07.2021 у розмірі 18540,00 грн; з 01.12.2021 у розмірі 19340,00 грн; з 01.07.2022 у розмірі 20270,00 грн.
Не погоджуючись з проведеним перерахунком в частині зменшення розміру суми грошового забезпечення та обмеження максимального розміру пенсії, позивач звернувся до відповідача.
За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом від 11.08.2022 на адресу позивача направлено відповідь, в якому зазначено, що судове рішення виконано у повному обсязі, а розмір пенсії обчислений відповідно до вимог чинного законодавства України.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку основного розміру пенсії виходячи з 70% розміру грошового забезпечення із застосування обмеження максимальним розміром такої пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість на наявність підстав для задоволення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 року (далі - Закон № 2262-XII) пенсії за вислугу років призначалися в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Як встановлено судом, позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 83 % відповідних сум грошового забезпечення.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VII від 27.03.2014 року, який набув чинності 01.04.2014 року, внесено зміни до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 року.
Згідно з ч. 1 ст. 63 Закону №2262-ХІІ, чинного на час проведення перерахунку пенсії позивача перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Відповідно до ч. 4-5 ст. 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Разом з тим, на час здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача, діяла вже інша редакція Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 року, а саме редакція Закону №2262-XII від 11.10.2017 року, згідно якої максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до ст. 13 Закону № 2262-XII, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Таким чином, відповідач з врахування положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 року в редакції Закону від 11.10.2017 року перерахував з 01.12.2019 року позивачу пенсію виходячи із розрахунку вже 70% грошового забезпечення, тобто зменшив розмір пенсії з 83% грошового забезпечення.
Проте, суд вважає такі дії відповідача протиправними та зазначає, що зміни, що відбулись в законодавстві, стосуються саме призначення, а не перерахунку пенсії.
У даному ж випадку повинен здійснюватися саме перерахунок пенсії, і тому розмір пенсії повинен розраховуватись відповідно до законодавства чинного на момент її призначення, тобто в розмірі 83% від суми грошового забезпечення позивача.
Отже, розмір пенсії визначається у відсотках, що встановлені на момент призначення пенсії, а не на момент здійснення перерахунку.
У рішенні №3-рп/2001 від 05.04.2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст. ст. 6 та 7 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Колегія суддів зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача. Отже, застосувавши відсоток - 70 при визначенні розміру пенсії після проведення перерахунку, відповідач порушив право позивача, оскільки при призначенні пенсії первісно встановлено для її обрахунку розмір 83 відсотків від суми грошового забезпечення позивача.
Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
Враховуючи зазначені обставини у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в рішенні від 04.02.2019 року у справі №240/5401/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/58/18).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, в ході розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність дій щодо зменшення проценту пенсійного забезпечення з 83% на 70% від суми грошового забезпечення.
Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в частині виплати пенсії із врахуванням раніше виплачених сум без обмеження максимальним розміром в 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011 із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016 визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно пункту 2 резолютивної частини Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ст. 1-1 Закону № 2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII (у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Колегія суддів звертає увагу, що частина 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
За таких обставин, внесені Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №1774 від 06.12.2016 до частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
ОТже, буквальне розуміння змін внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №1774-VIII від 06.12.2016 з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Отже, внесені Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №1774 від 06.12.2016 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, що викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.10.2018 у справі №127/4267/17, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, які в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Судовим розглядом по суті встановлено, що обмежуючи позивачеві розмір пенсійних виплат, відповідач діяв не на підставі Конституції та законів України, тому суд приходить до висновку про протиправність обмеження розміру пенсії позивача із застосуванням ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії позивача виходячи з розрахунку 83% відповідних сум грошового забезпечення (з урахуванням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року у справі № 600/1739/22-а, без обмежень максимальним розміром такої пенсії, із врахуванням раніше виплачених сум.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.