Київський апеляційний суд
21 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Державної установи "Білоцерківська виправна колонія (№ 35)" матеріали судового провадження щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України,
що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , судимого:
1) вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 16.12.2019 за ч.1 ст.185 КК України на 1 місяць арешту,
2) вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 13.07.2020 за ч.3 ст.186 КК України на підставі ч.4 ст.70 КК України
на 4 роки позбавлення волі,
засудженого вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 2 вересня 2020 року за ч.3 ст.185 КК України на підставі ч.4 ст.70 КК України на 4 роки позбавлення волі,
за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2022 року,
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.11.2022 у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовлено.
Не погоджуючись з цим рішенням, засуджений подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що він просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
ОСОБА_7 зазначає про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, який зазначив в ухвалі, що під час відбування покарання в ДУ "Селидівська виправна колонія (№ 82)" він не був працевлаштований, фактичним обставинам справи. Відбуваючи покарання в цій установі, він працював і отримав 3 заохочення у виді подяки за добросовісне відношення до дисципліни та праці. А тому вважає, що відсутність даних про нарахування йому заробітної плати не спростовує ці обставини з огляду на заохочення. Також вказує, що суд не врахував, що він має двох неповнолітніх дітей, страждає на цукровий діабет, а після евакуації до ДУ "Білоцерківська виправна колонія (№ 35)" стан здоров'я погіршився і він був направлений до медичного закладу, де проходив курс лікування та обстеження, у зв'язку з чим він не зміг працевлаштуватись.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи засудженого, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою і вмотивованою; провівши судові дебати, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Як встановив суд, вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02.09.2020 ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного цим вироком, більш суворим, призначеним вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13.07.2020, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
16.06.2022 до суду надійшла заява (клопотання) засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_6 хоча і відбув певну частину покарання, однак не характеризується як особа, яка сумлінною поведінкою та ставленням до праці довела своє виправлення.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується і доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Згідно з ч.1 і ч.2 ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Відповідно до положень ст.81 КК України до засудженого, що відбуває покарання у виді позбавлення волі і сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялась умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Отже, зі змісту вказаної норми випливає, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою звільнення засудженого від подальшого відбування покарання за наявності таких обов'язкових умов, як відбування покарання у виді позбавлення волі, доведення засудженим свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці, фактичне відбуття встановленої законом частини призначеного покарання в залежності від класифікації кримінального правопорушення за ступенем тяжкості, формою вини, застосування положень ст.81 КК України в минулому, тощо.
Під сумлінною поведінкою засудженого слід розуміти зразкове дотримання вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, відсутність порушень дисципліни, товариське ставлення до інших засуджених, а під сумлінним ставленням до праці - участь у суспільно корисній роботі, добросовісне виконання трудових обов'язків, використання форм і методів отримання доходів, які допустимі з точки зору не лише індивідуальних, а й суспільних інтересів (сплата податків, обов'язкових платежів тощо), підвищення кількісних і якісних показників у роботі, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, додержання правил охорони праці та техніки безпеки.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 з 13.09.2019 утримувався в ДУ "Маріупольський слідчий ізолятор", з 26.02.2021 відбував покарання в ДУ "Селидівська виправна колонія (№ 82)", у квітні 2022 року був евакуйований до ДУ "Білоцерківська виправна колонія (№ 35)" і з 15.04.2022 відбуває покарання в цій установі.
Утримуючись в ДУ "Маріупольський слідчий ізолятор", характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. В ДУ "Селидівська виправна колонія (№ 82)" стягнень не мав, 3 рази заохочувався за активну участь у благоустрої відділення та зразкову поведінку. За час перебування в установі не працював і перебував на повному державному забезпеченні.
За період відбування покарання в ДУ "Білоцерківська виправна колонія (№ 35)" ОСОБА_6 характеризується посередньо, стягнень та заохочень не має, на підприємстві установи не працевлаштований, бажання працювати не виявив. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Підтримує дружні стосунки із засудженими як позитивної, так і негативної спрямованості, намагається дотримуватись правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення до персоналу установи з метою поблажливого ставлення до себе. Намагається виконувати передбачені законом вимоги персоналу. Роботи із самообслуговування та благоустрою установи виконує під контролем, ініціативи не проявляє. Не приймає участь в організації виховних заходів, у реалізації програм диференційованого виховного впливу на засуджених, які проводяться в установі. На профілактичному обліку не перебуває, вину у скоєному злочині визнав.
Крім того, відповідно до протоколу № 21 від 25.05.2022 комісією установи ОСОБА_8 відмовлено в умовно-достроковому звільненні від покарання у зв'язку з тим, що він має недостатній ступінь виправлення.
Звертає колегія суддів увагу і на те, що до ОСОБА_6 7 разів ухвалювалися вироки і 2 рази застосовувалося умовно-дострокове звільнення, що не стримало його від вчинення злочинів у подальшому.
Такі дані про особу засудженого, на переконання колегії суддів, не доводять позитивну динаміку змін в його особистості і не дають підстав вважати, що ОСОБА_6 своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а відтак, і підстав для застосування до нього положень ст.81 КК України.
Доводи засудженого про те, що його працевлаштування в ДУ "Селидівська виправна колонія (№ 82)" підтверджується заохоченнями за добросовісне відношення до дисципліни та праці, не спростовують протилежні висновки суду, які ґрунтуються на інформації вказаної установи про те, що заробітна плата йому не нараховувалася і він перебував на повному державному забезпеченні, і достовірність цієї інформації не викликає жодних сумнівів. До того ж, подяки ОСОБА_6 оголошувались за активну участь у благоустрої відділення та зразкову поведінку.
При цьому відомості про стан здоров'я ОСОБА_6 та наявність у нього утриманців не мають ніякого значення, зважаючи на те, що для розгляду клопотання про умовно-дострокове звільнення вирішальними чинниками є відбуття засудженим певної частини покарання, призначеного вироком суду, сумлінна поведінка і ставлення до праці, які в сукупності повинні довести його виправлення,
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2022 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 2 вересня 2020 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3