1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 16 лютого 2023 року апеляційну скаргу прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 січня 2023 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Усурійськ Приморського краю, рф, громадянин України, з вищою освітою, неодружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, -
за участю: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. наступної доби, строком до 13 березня 2023 року, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 січня 2023 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У випадку застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави визначити підозрюваному розмір застави від 80 до 300 неоподаткованих мінімумів доходів для працездатних осіб.
Прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з невідповідністю висновків суду викладених у судовому рішенні фактичним обставинам провадження.
Зокрема, зазначає, що приймаючи рішення про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя всупереч вимогам ст. 178 КПК України, проігнорував вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання до 10-ти років позбавлення волі, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у інкримінованому злочині, відсутність міцних соціальних зв'язків.
На даний час орган досудового розслідування вважає що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик того, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що останній вчинив кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до десяти років. Також, підозрюваний офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв'язків, які могли б могли стати стримуючим фактором щодо переховування. Тому, з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання підозрюваний може ухилятись від органів розслідування, прокуратури та суду.
Ризик того, що підозрюваний ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі і тяжке корисливе, підтверджується тим, що останній не має стабільного заробітку, статків, майна або інших джерел доходів.
Наявність ризику можливого вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення обґрунтовується характером інкримінованого їй кримінального правопорушення - злочин є умисним.
На підставі викладеного, прокурор вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою відносно ОСОБА_6 не зможе забезпечити запобігання встановленим ризикам та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього законодавством процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити, доводи підозрюваного та його захисника щодо необхідності залишення ухвали слідчого судді без змін, а апеляційної скарги - без задоволення, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 11 січня 2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12023100100000083, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.
11 січня 2023 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.
13 січня 2023 року старший слідчий слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначивши заставу у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 січня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого, застосовано відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив про наявність обґрунтованої підозри, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, однак прийшов до висновку, що прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою для запобігання ризикам.
Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80). У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31).
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого статтею 183 КПК України.
Частиною 5 статті 132 КПК України визначено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри у даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу.
Так, оцінюючи доводи та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати останнього у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Крім того, з матеріалів судового провадження вбачається, що органами досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які оцінено слідчим суддею в межах КПК України, наданих на даній стадії кримінального провадження.
Разом з тим, як уважає колегія суддів, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки слідчим і прокурором не доведено те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти встановленим ризикам, не спростовують такий висновок слідчого судді і доводи викладенні в апеляційній скарзі прокурора, у зв'язку з чим відносно підозрюваного цілком можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, і саме такий запобіжний захід, у даному випадку буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, та запобігання встановленим ризикам.
Крім того, Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз'яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод суду належало з'ясувати чи тримання підозрюваного під вартою до судового розгляду справи є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу, що, як вважає колегія суддів, було правильно зроблено слідчим суддею.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, з матеріалів судового провадженні не вбачається.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 181, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , характеризуючих даних про його особу в їх сукупності, застосував запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, навіть з урахуванням усіх доводів викладених в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 січня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, строком до 13 березня 2023 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 761/1291/23 Справа №11-сс/824/1155/2023 Категорія: ст. 181 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1