1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 14 лютого 2023 року, з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО, де перебуває підозрюваний ОСОБА_5 , апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 11 січня 2023 року, відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Яремівщина Лохвицького району Полтавської області, громадянин України, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий, останній раз 26 квітня 2017 року Святошинським районним судом міста Києва за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09 березня 2023 року, визначено заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214720 гривень та покладено обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Клопотання сторони захисту в порядку ст. 206 КПК України залишено без задоволення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного у їх сукупності та прийшов до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 11 січня 2023 року в частині призначення підозрюваному ОСОБА_5 застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник вважає, що ухвала слідчого судді незаконна та необґрунтована в частині визначення розміру застави з огляду на наступне.
Зазначає, що слідчий суддя визначив підозрюваному найбільший розмір застави, передбачений за вчинення тяжкого злочину.
Вважає, що такий розмір застави суперечить майновому стану підозрюваного та є непомірним для нього.
Зауважує, що з матеріалів справи, зокрема з протоколу допиту ОСОБА_5 від 09 січня 2023 року, вбачається, що останній є безробітним та проживає зі своєю тіткою за адресою АДРЕСА_2 , має середню освіту.
На переконання захисника, слідчим суддею при визначенні застави не було враховано фінансовий стан підозрюваного та його спроможність сплатити необхідну суму, що призвело до покладення на нього непомірного тягаря, всупереч вимогам ч. 4 ст. 187 КПК України.
Вважає, що ОСОБА_5 доцільно визначити заставу в розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, зважаючи на те, що він є безробітним та не має майна, яке можна було реалізувати чи заставити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав, викладених у ній, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Голосіївським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 09 січня 2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12023100010000048, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
09 січня 2023 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України і наступного дня повідомлено про підозру у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаному з проникненням до іншого приміщення, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
11 січня 2023 року слідчий слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 11 січня 2023 року клопотання слідчого задоволено.
Таке рішення слідчого судді колегія судді вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ст. 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності усі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також дані про його особу, в їх сукупності.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як уважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_5 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які оцінено слідчим суддею в межах КПК України наданих на даній стадії кримінального провадження.
За таких обставин, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені слідчим і прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами провадження.
Крім того, всупереч доводам захисника, слідчий суддя правильно визначив розмір застави підозрюваному, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, врахувавши при цьому існуючі ризики та дані про особу підозрюваного у їх сукупності, визначив заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що належним чином забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив усі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України, а зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить змінити ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не виявлено і не вбачаються такі зі змісту апеляційної скарги.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , та даних про його особу в їх сукупності, застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 11 січня 2023 року, якою задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09 березня 2023 року, визначено заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_5 ,- без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 752/503/23 Справа №11-сс/824/1123/2023 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_9 Доповідач: ОСОБА_1