Справа №760/8194/21 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/862/2023
Категорія: ст. 303 КПК України
13 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
заявника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність керівника головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі ГПД НАБУ) ОСОБА_7 , що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР).
Таке рішення слідчий суддя мотивував відсутністю достатніх підстав для виконання НАБУ вимог ст. 214 КПК України за заявою ОСОБА_6 про вчинення низки кримінальних правопорушень суддею Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_8 внаслідок прийняття процесуальних рішень у конкретній справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить поновити строк оскарження ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року, скасувати цю ухвалу та постановити нову, якою зобов'язати Святошинський районний суд м. Києва розглянути його скаргу за вих.№4323/01 від 02 квітня 2021 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ в порядку, визначеному ст.ст. 306-307 КПК України.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає, що 26 березня 2021 року через приймальну НАБУ подав на ім?я керівника ГПД НАБУ ОСОБА_7 заяву за вих. №4297/26 про вчинення суддею ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, в якій указав усі елементи та ознаки вчинених злочинів та самостійно кваліфікував їх за ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 111, ст. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України. Тому вважає, що були всі необхідні дані для внесення ОСОБА_7 відповідних відомостей до ЄРДР, оскільки законодавець не вимагає від заявника дотримуватися правил підслідності, як і зберігає відповідне право за ГПД НАБУ на зміну підслідності кримінального провадження. Однак, в порушення вимог ч. 1 ст. 2 КК України, п. 1 та п. 4 ст. 214 КПК України, Розділу 2 Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30 червня 2020 року, в порядку, визначеному п. 5 ст. 214 КПК України, станом на 02 квітня 2021 року його не повідомлено керівником ГПД НАБУ ОСОБА_7 або уповноваженим детективом про внесення до ЄРДР відомостей заяви за вих. №4297/26 від 26 березня 2021 року, що свідчить про вчинену бездіяльність. 02 квітня 2021 року він подав до Солом'янського районного суду м. Києва скаргу на бездіяльність керівника ГПД НАБУ ОСОБА_7 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР, підсудність розгляду якої Київським апеляційним судом була визначена Святошинському районному суду м. Києва, проте слідчий суддя цього суду відмовив у задоволенні скарги.
За позицією ОСОБА_6 підставами для скасування ухвали є істотні порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки слідчий суддя: не викликав у судове засідання суб'єкта оскарження - керівника ГПД НАБУ ОСОБА_7 , а викликав представника НАБУ, про призначення якого у справі не було доказів і бездіяльність якого він не оскаржував; не викликав його як скаржника; долучив до провадження письмові заперечення на скаргу від представника управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який не підтвердив своїх повноважень та бездіяльність якого не оскаржувалася; не витребував і не дослідив матеріали його звернення, отже не в повній мірі з'ясував усі обставини кримінального провадження; вдався до протиправного розгляду заяви про вчинене кримінальне правопорушення та вирішував ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування; не надав значення тому, що представник НАБУ змінив підслідність заяви, не виконавши вимог ч. 7 ст. 214 КПК України; приймав рішення виключно не з підстав, наявних у провадженні належних та допустимих доказів, а керувався лише власними припущеннями, що є неприпустимим, тощо.
Як вважає заявник, виходячи з положень ст.ст. 214, 303, 306 КПК України, у випадку розгляду скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, слідчі судді зобов'язані перевірити виконання органом досудового розслідування вимог ст. 214 КПК України при отриманні заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, не вдаючись на даному етапі в оцінку відповідності повідомлення про злочин всім критеріям підслідності, визначеним п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, обґрунтованості заяви чи повідомлення. Тим більше, що вирішення пов'язаних з цим питань правової кваліфікації та доведення наявності всіх елементів складу кримінального правопорушення не може покладатися на заявника. Заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, що підлягає передачі іншому органу досудового розслідування за підслідністю або за місцем проведення досудового розслідування, спочатку мають бути внесені до ЄРДР за місцем первісного подання у встановлений законом строк і лише після цього може бути вирішене питання про їх направлення за підслідністю.
Що стосується клопотання про поновлення строку оскарження ухвали слідчого судді, то ОСОБА_6 обґрунтовує його тим, що слідчий суддя постановив ухвалу без його участі, а копію цього судового рішення він отримав 05 листопада 2022 року на електронну пошту, тобто з цього часу ознайомився з мотивами прийнятого рішення і зміг підготувати апеляційну скаргу, подавши її до Київського апеляційного суду 09 листопада 2011 року.
Прокурор, який належним чином був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибув, клопотання про відкладення розгляду не подав, тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України його неприбуття не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З матеріалів справи слідує, що апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 29 вересня 2022 року ОСОБА_6 подав 09 листопада 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом строку оскарження.
Враховуючи, що участі у розгляді скарги ОСОБА_6 не брав і копію ухвали отримав на свою електронну адресу 04 листопада 2022 року, що підтверджується наданими роздруківками вхідних листів на електронну адресу заявника, а виготовлення обґрунтованої апеляційної скарги потребує ознайомлення зі змістом оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження ОСОБА_6 пропущений із поважних причин, тому підлягає поновленню.
Що стосується апеляційних вимог ОСОБА_6 , то колегія суддів враховує наступне.
Як убачається з матеріалів судового провадження, 26 березня 2021 року ОСОБА_6 подав на ім'я керівника ГПД НАБУ ОСОБА_7 заяву за вих. №4297/26 про вчинене кримінальне правопорушення, в якій, серед іншого, просив зареєструвати цю заяву про вчинені кримінальні правопорушення суддею ОСОБА_8 за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 111, ст. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України.
Не отримавши інформації щодо внесення відомостей до ЄРДР, 02 квітня 2021 року ОСОБА_6 подав скаргу слідчому судді Солом'янського районного суду м. Києва, в якій просив зобов'язати керівника ГПД НАБУ ОСОБА_7 внести до ЄРДР відомості за заявою вих. №4297/26 від 26 березня 2021 року про вчинені ОСОБА_8 кримінальні правопорушення, зазначивши в ухвалі вказані ним в заяві всі кваліфікаційні статті вчиненого злочину за ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 111, ст. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України; надати витяги з ЄРДР та пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого. Крім того, ОСОБА_6 порушував питання про направлення цієї справи до Київського апеляційного суду для зазначення підсудності.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року задоволено подання голови Солом'янського районного суду м. Києва та провадження за скаргою ОСОБА_6 направлено на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва.
За результатами судового розгляду скарги ОСОБА_6 , слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва відмовив у її задоволенні і з таким рішенням погоджується колегія суддів, оскільки визнає безпідставними доводи ОСОБА_6 про те, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам провадження та суперечать вимогам кримінального процесуального закону.
Так, положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до ЄРДР.
Пунктом 4 ч. 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до ЄРДР має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
На підставі п. 2 Розділу ІІ Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, закон передбачає необхідність попереднього вивчення слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Що стосується професійної діяльності судді та прийнятих судових рішень, то відповідно до положень статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
На забезпеченні відповідних гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України, який, зокрема у рішенні по справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч. ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 зазначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
За висновками Пленуму Верховного Суду України у постанові №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим законом порядком у справі не допускається.
Крім того, згідно з п.п. 66-68 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Лише держава може домагатися цивільної відповідальності судді, подавши скаргу до суду у разі, коли цей суддя повинен був присудити компенсацію. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 57 Висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень, сутність окремих судових рішень контролюється насамперед шляхом процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та шляхом звернення до Європейського суду з прав людини.
Таким чином, можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права не може бути безумовною підставою для притягнення судді до кримінальної відповідальності та кваліфікуватись як кримінальне правопорушення.
Як слідує з матеріалів провадження, в заяві від 26 березня 2021 року ОСОБА_6 стверджував про скоєння суддею Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 111, ст. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України.
Однак, на думку колегії суддів, заява ОСОБА_6 не містить об'єктивних даних про вчинення вказаним суддею таких кримінальних правопорушень (службове підроблення, приховування злочину, державна зрада, перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій), оскільки за своїм змістом і суттю ця заява є висловленням незгоди із процесуальними рішеннями судді у конкретній судовій справі, а також діями судді, вчиненими при здійсненні правосуддя, отже не є повідомленням про злочин, що в свою чергу, на переконання колегії суддів, дозволяє зробити висновок про відсутність правової підстави для виникнення обов'язку вчинити певні дії за такою заявою щодо початку досудового розслідування кримінального провадження відповідно до положень ст. 214 КПК України.
Водночас колегія суддів зауважує, що процесуальна поведінка заявника свідчить про те, що, звертаючись з подібними заявами, він використовує правоохоронну та судову системи держави для виконання невластивих їм функцій і намагається оскаржити судове рішення у спосіб, який не передбачений законом, пов'язуючи при цьому особисту незгоду з конкретним судовим рішенням із вчиненням суддею низки злочинів, у тому числі проти основ національної безпеки України, що в свою чергу за наведених заявником обставин вочевидь не узгоджується з диспозицією, зокрема ст. 111 КК України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає безпідставними апеляційні доводи про те, що в заяві наведені достатні дані з посиланням на конкретні обставини, які доводять наявність в діях судді низки кримінальних правопорушень. При цьому зауважує, що всупереч твердженням заявника, слідчий суддя не вирішував питання, які можуть бути предметом судового розгляду у кримінальному провадженні або віднесені до компетенції слідчого, прокурора під час досудового розслідування, тобто не давав оцінку обґрунтованості заяви та не досліджував докази, а лише вивчив її зміст на предмет наявності відомостей саме про кримінальне правопорушення, які в свою чергу і підлягають внесенню до ЄРДР. До того ж будь-яка заява про вчинене кримінальне правопорушення виключно з огляду на її назву не набуває статусу цього документа і її подання на ім'я керівника ГПД НАБУ ОСОБА_7 не тягне за собою процесуальні наслідки у виді внесення відомостей до ЄРДР, у тому числі саме вказаною посадовою особою.
З цих же підстав твердження ОСОБА_6 , що відомості про кримінальне правопорушення мали бути внесені до ЄРДР і вже після цього кримінальне провадження передається до іншого органу досудового розслідування відповідно до територіальної та предметної підслідності, не заслуговують на увагу.
Доводи ОСОБА_6 щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час підготовки до розгляду та безпосередньо розгляду слідчим суддею скарги на бездіяльність органу досудового розслідування є безпідставними, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Як убачається з матеріалів провадження, заявник та НАБУ були повідомлені про розгляд скарги ОСОБА_6 слідчим суддею, клопотань про відкладення розгляду до суду не надходило, а тому слідчий суддя розглянув скаргу по суті вимог ОСОБА_6 без участі сторін, що не суперечить вимогам КПК України.
При цьому у слідчого судді не було необхідності витребувати матеріали звернення ОСОБА_6 від керівника ГПД НАБУ, враховуючи те, що в його розпорядженні була копія заяви про вчинення кримінальних правопорушень.
Інші доводи заявника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а посилання ОСОБА_6 на узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не заслуговує на увагу з огляду на те, що за змістом до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус судді» враховуються іншими судами при застосуванні норм права викладені у постановах Верховного Суду висновки щодо застосування таких норм права.
Оскільки висновки слідчого судді в ухвалі про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 ґрунтуються на вимогах закону та підтверджуються матеріалами судового провадження, тобто ухвала від 29 вересня 2022 року є законною, обґрунтованою та вмотивованою, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Поновити ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність керівника головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 , що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ _________________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4