справа № 357/5329/22 головуючий у суді І інстанції Ярмола О.Я.
провадження № 22-ц/824/928/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
13 лютого 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Жванко О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Литвином Олександром Івановичем, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2022 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,-
У липні 2022 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Литвин Олександр Іванович подав до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позов, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1 000 000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
У обґрунтування позовних вимог, зазначено, що 26.01.2022р. близько 06 год. 30 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Mercedes Vito» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись на 71 км+500м автодороги Київ-Одеса на території Білоцерківського району Київської області в напрямку м. Києва, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність та безпечність, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, не врахував дорожню обстановку, при виникненні небезпеки не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, в наслідок чого допустив зіткнення з металевим колесовідбійником. У результаті вказаного ДТП пасажир автомобіля «Mercedes Vito» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, зокрема відкриті переломи діафізів правої великої гомілкової кістки, лівої великої гомілкової кістки, правої малої гомілкової кістки, лівої малої гомілкової кістки, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які згідно з пунктами 2.1.2 та 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ №6 від 17 січня 1995 року, є небезпечним для життя. В результаті даної ДТП в позивача було пошкоджено обидві нижні кінцівки, одну з яких ампутовано, в наслідок чого ОСОБА_1 отримала інвалідність та змушена пройти довготривалий курс лікування та реабілітації. Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.06.2022 року, ОСОБА_2 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні по ч. 2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, на підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання з іспитовим строком на два роки.
Матеріальну шкоду яка була завдана позивачу, витрати на операції, лікування та ліки були оплачені відповідачем ОСОБА_2 , проте позивачу було заподіяну й моральну шкоду, оскільки їй було ампутовано одну кінцівку, ОСОБА_1 перебувала на довготривалому лікуванні, потребує стороннього догляду, фізичні болі не дають спокійно спати, думати, спілкуватися, у позивача присутні фантомні болі ампутованої кінцівки, не зможе працювати на своїй улюбленій роботі - вчителем, а також не зможе надавати допомогу своїм рідним, у тому числі своєму сину у догляді за онуками все це завдає позивачу нестерпні моральні страждання, які позивач оцінює в 1 000 000 грн., що і просить стягнути із відповідача.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн. (тридцять тисяч гривень). Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати по справі в сумі 992 грн. 40 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Литвина Олександра Івановича, подала апеляційну скаргу.
У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що апелянт наполягає на відшкодуванні моральної шкоди саме в тому розмірі, який зазначено в позовній заяві, обґрунтовуючи його отриманням тяжких тілесних ушкоджень, втратою нижньої кінцівки, перенесеними муками, фізичними та моральними стражданнями. Наголошує на порушенні нормальних життєвих зв'язків, які спричинили негативні зміни у житті позивачки, викликали переживання та спогади, потребу в уникненні аналогічних обставин, тривогу, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, порушення сну, емоційної напруги та відчуття образи, обурення, приниження власної гідності.
Апелянт звертає увагу апеляційного суду, що вона обґрунтовує такий розмір моральної шкоди в першу чергу незворотністю завданої їй шкоди. Тому позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Окрім того, апелянт вважає, що з наданих суду відповідачем доказів неможливо беззаперечно стверджувати, що відповідач відшкодував не лише матеріальну шкоду або що сторонами була в будь-який спосіб погоджена сума матеріальної і моральної шкоди, чи її розмежування.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року відкрито апеляційне в справі та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
05 січня 2023 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , направлений представником відповідача - адвокатом Гуравською Валентиною Юріївною, засобами поштового зв'язку 02 січня 2023 року. У вказаному відзиві відповідач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
На спростування доводів апеляційної скарги відповідач зазначав про те, що він визнав завдання позивачці моральної шкоди, жодним чином не заперечував. При цьому звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідачем в добровільному порядку було передано позивачці кошти (86 000 грн. та 5 800 дол. США). Вказує, що незважаючи на те, що сторона відповідача просила суд стягнути на користь позивачки в якості відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України 20 000 грн., а суд задовольнив позовну вимогу в розмірі 30 000 грн., сторона відповідача вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
У судовому засіданні представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити на підставі наведених в ній доводів.
Відповідач та його представник подали клопотання про розгляд справи у їх відсутність. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.06.2022 року по справі № 357/3215/22 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 286 КК України та призначено останньому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. На підставі ст.75 КК України звільнено відповідача від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладено обов'язки відповідно до ст.76 КК України. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення судової експертизи в сумі 1372,96 грн.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду набрав законної сили 04.07.2022 року.
З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2022 близько 06 год. 30 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Mercedes Vito» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись на 71 км+500м автодороги Київ-Одеса на. території Білоцерківського району Київської області в напрямку м. Києва, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність та безпечність, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, не врахував дорожню обстановку, при виникненні небезпеки не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, в наслідок чого допустив зіткнення з металевим колесовідбійником.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди, автомобіля «Mercedes Vito» н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , перебуваючи в автомобілі в якості пасажира отримала наступні тілесні ушкодження: відкриті переломи діафізів правої великої гомілкової кістки, лівої великої гомілкової кістки, правої малої гомілкової кістки, лівої малої гомілкової кістки, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які згідно з пунктами 2.1.2 та 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ №6 від 17 січня 1995 року, є небезпечним для життя.
Вироком суду встановлено, що сукупність допущених відповідачем ОСОБА_2 порушень вимог пунктів 1.5, 2.3 (б), 12.3 ПДР України, знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У судовому засіданні судом першої інстанції встановлено, що внаслідок отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди травм, позивач знаходилась на стаціонарному лікуванні у Білоцерківській міській лікарні № 2 із 26.01.2022 року по 14.03.2022 року, перенесла операцію 26.01.2022, ПХО травматичної ампутації лівої гомілки, оформлення культі на рівні с/з, ПХО відкритого перелому ДЕМ обох кісток правої гомілки. МОС АЗФ. ПХО рваних ран нижньої губи, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого, історія хвороби №850 (а.с. 7).
З виписки медичної карти хворого ОСОБА_1 вбачається, що вона перебувала на лікарняному з 22.03.2022 р. по 25.05.2022 р., отримувала лікування, рекомендовано: реабілітація, масаж, ЛФК, реампутація лівої ноги, підготовка до протезування, протезування, зняття пластини на правій нозі через рік, реабілітація, масаж (а.с.8).
Також судом першої інстанції було встановлено, що відповідач в добровільному порядку відшкодував позивачці кошти 86000 грн. та 5800 дол.США.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих суду письмових доказів, розписок, медичної документації неможливо безперечно стверджувати, що відповідач відшкодовував лише матеріальну шкоду, або, що сторонами була в будь-який спосіб погоджена сума матеріальної і моральної шкоди, чи її розмежування. Доказів, що передані відповідачем кошти було витрачено позивачем виключно на лікування, суду не надано. Визначаючи розмір відшкодування, суд вважав, що діями ОСОБА_2 позивачу була спричинена моральна шкода. Суд також враховуав, що відповідач відразу після ДТП відшкодовував ОСОБА_1 шкоду, щиро розкаявся, та визнав даний позов частково, вважаючи для себе прийнятним визначення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. При цьому, відповідач надав підтвердження свого матеріального становища, зазначив про неможливість керувати ТЗ через обмеження за вироком суду та підтвердив розмір свого пенсійного забезпечення.
Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з висновками суду першої інстанції в частині визначеного розміру відшкодування моральної шкоди з таких підстав.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Частинами першою - третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно зі статтею 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.
Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї.
А відтак, тлумачення вказаних норм свідчить, що:
1) за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі;
2) зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди;
3) у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;
4) завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи;
5) гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості;
6) по своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками».
Вказані висновки узгоджуються з позиціями, викладеними в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 466/8242/18 (провадження № 61-943св20) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) дійшла висновку, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц вказано, що моральна шкода - це страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточенням, до інших негативних наслідків морального характеру. Також вказана правова позиція містить висновок про те, як визначати розмір моральної шкоди: суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Мотивуючи рішення про зменшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілої, до 30 000 гривень, суд першої інстанції враховував не лише фізичні та моральні страждання потерпілої, а й матеріальне становище відповідача, його неможливість керувати ТЗ через обмеження за вироком суду та розмір його пенсійного забезпечення.
Однак, таке рішення суду першої інстанції прийнято без врахування зазначених вимог закону, належним чином не мотивоване та, зокрема, суперечить імперативній вказівці ч. 4 ст. 1193 ЦК України про те, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди задано вчиненням кримінального правопорушення.
Аналогічні висновки викладені у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 554/6821/17, яку апеляційний суд вважає за можливе застосувати у даній справі в частині висновків, які стосуються розгляду цивільного позову.
Окрім того, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції неправильно надано оцінку неможливості безперечно стверджувати, що відповідач відшкодовував лише матеріальну шкоду, або, що сторонами була в будь-який спосіб погоджена сума матеріальної і моральної шкоди, чи її розмежування. Оскільки вказаний факт жодним чином не підтверджує погодження та, відповідно, виплату відповідачем моральної шкоди позивачці в добровільному порядку.
Отже, колегія суддів враховує, що здоров'ю позивачки було заподіяно значну шкоду, вона зазначала фізичного болю та страждань, витратила багато часу і зусиль для відновлення попереднього стану, однак цього досягти не вдалось, перенесла сильний емоційний стрес через отриману травму, втратила кінцівку, отримала інвалідність 1 групи, втратила роботу та вимушено обмежила своїх рідних у достатньому піклуванні, назавжди порушено звичайний ритм її життя, значно погіршився її психологічний та фізичний стан, що додає моральних страждань і такі страждання не припинилися, а продовжують відбуватися, що підтверджується поданим у судовому засіданні суду апеляційної інстанції епікризом від 28.11.2022 року.
Вказаний новий доказ апеляційним судом взято до уваги з урахуванням наступних положень.
Так, відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, наприклад, якщо новий доказ з'явився після розгляду справи судом першої інстанції або раніше був недоступний заявнику. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні по суті спору.
Ураховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що з урахуванням виключного значення такого доказу для правильного вирішення справи слід прийняти до уваги виписний епікриз від 28.11.2022 року, оскільки обставини які в ньому вказані виникли вже після ухвалення судового рішення, однак знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з подіями та підставами даного позову.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди є необґрунтованим та таким, що підлягає зміні шляхом збільшення розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди з 30 000,00 грн. до 100 000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2022 року в частині стягнутого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення зміні шляхом збільшення розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів, крім іншого, приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Окрім того, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а апелянт звільнена від сплати судового збору, з ОСОБА_2 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 1 488 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Литвином Олександром Івановичем, - задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2022 року в частині стягнутого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення змінити, збільшивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди з 30 000 грн. 00 коп. до 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 1 488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова