справа № 752/25387/18 Головуючий у І інстанції - Хоменко В.С.
апеляційне провадження №22-ц/824/2345/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
09 лютого 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Гуля В.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєва В.А.,
за участю секретаря Линок В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Фінанс», приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Ляпін Дмитро Валентинович, третя особа: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович про визнання виконавчого напису такими, що не підлягає виконанню,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «ФК «Женева», треті особи: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк В.С., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Д.В., в якому просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений16.11.2018 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С., зареєстрований в реєстрі за № 191, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Женева» заборгованості за кредитним договором № 0556/07/01-А від 26.12.2007 року в розмірі 726 044,52 грн., а також 850,00 грн. плати за вчинення цього виконавчого напису, оскільки вважає зазначений напис вчиненим з численними порушеннями нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, а також з підстав неправомірності вимог стягувача.
Крім того, просила стягнути з ТОВ «ФК «Женева» на її користь в порядку ст. 1212 ЦК України грошові кошти в розмірі 641 833,55 грн. та з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпін Д.В. грошові кошти в розмірі 64 183,35 грн., безпідставно стягнуті з неї на підставі оскаржуваного виконавчого напису.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2022 року позов задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка Віктора Станіславовича, вчинений 16.11.2018 року, зареєстрований у реєстрі за № 191, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» заборгованості за кредитним договором № 0556/07/01-А від 26.12.2007 року в розмірі 726 044,52 грн., а також 850,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 641 833,55 грн. (шістсот сорок одна тисяча вісімсот тридцять три гривні 55 копійок).
Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Ляпіна Дмитра Валентиновича на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 64 183,35 грн. (шістдесят чотири тисячі сто вісімдесят три гривні 35 копійок).
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» подало апеляційну скаргу, в якій, вказує на невідповідність висновків суду матеріалам справи вказує, що рішення ухвалене з порушеннями норм матеріального та процесуального права, а отже підлягає скасуванню с ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що суд помилково прийшов до висновку про відсутність беспірної заборгованості, вказує, що кредитний договір не містить заборони, або будь-яких обмежень щодо заборони використання позасудового способу звернення стягнення. Вказують, що діяли в рамках правового поля в зв'язку з чим, позовні вимоги безпідставні та задоволенню не підлягають. Вказують, що в суді першої інстанції заявлялось клопотання про залучення товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Фінанс» як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», однак дане клопотання було судом проігноровано.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду залишенню без змін враховуючи наступне.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована окрім іншого відповідачем не надано доказів безспірності існуючої заборгованості, а отже у приватного нотаріуса не було правових підстав для посвідчення оскаржуваного позивачем виконавчого напису.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 26.12.2007 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0556/07/01-А, за умовами якого позивач отримала кредит у сумі 90 000,00 доларів США для придбання автомобіля Porsche Cayenne, 2007 року випуску, зі сплатою 12% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 26.12.2012 року (т. 1 а.с. 14-15).
25.05.2012 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 0556/07/01-А від 26.12.2007 року, в якому, зокрема, було змінено кінцевий термін повернення кредиту - по 25.12.2017 року (т. а.с. 16).
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.09.2014 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 0556/07/01-А від 26.12.2007 року станом на 12.08.2013 року в розмірі 277 140,49 грн., на виконання якого було видані виконавчі листи, котрі були пред'явлені стягувачем до примусового виконання.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.07.2018 року було замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 752/15478/13-ц, виданого Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 0556/07/01-А від 26.12.2007 року, з ПАТ «Банк Форум» на ТОВ «ФК «Женева».
16.11.2018 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. на підставі ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис за реєстровим № 191, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Женева»(стягувач) заборгованість, що виникла за кредитним договором № № 0556/07/01-А від 26.12.2007 року, який був укладений між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 (боржник).
У виконавчому написі зазначено, що строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 26.12.2007 року по 13.11.2018 року.
Сума заборгованості складає 26 019,62 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 13.11.2018 року становить 726 044,52 грн., в тому числі:
- заборгованість за тілом кредиту - 21 864,50 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 13.11.2018 року становить 610 101,22 грн.;
- заборгованість за процентами - 1 653,67 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 13.11.2018 року становить 46 143,50 грн.;
- нараховані відсотки - 2 501,45 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 13.11.2018 року становить 69 799,80 грн.
Сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису - 850,00 грн.
Загальна сума заборгованості 726 894,52 грн. (т. 1 а.с. 21).
На етапі апеляційного розгляду 26 січня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» подало клопотання про залучення до участі у справі правонаступника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Фінанс».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Ляпін Дмитро Валентинович, третя особа: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович про визнання виконавчого напису такими, що не підлягає виконанню - правонаступника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Фінанс».
Проаналізувавши вище викладене апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється статтями Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.
Згідно зі ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 18 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).
Аналогічні положення містяться у Порядку, зокрема, згідно з п.п. 1.1 - 1.2 п. 1 глави 16 розділу ІІ Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 п. 2 гл. 16 р. ІІ Порядку).
Підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що Нотаріус вчиняє виконавчі написи:
якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік).
Пунктом 2 Переліку встановлено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 року справа № 645/1979/15-ц.
Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 2 Переліку для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховний Суд від 30.01.2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14-ц та від 17.12.2020 року у справі № 278/2177/15-ц.
Проте,як встановлено матеріалами справи ТОВ «ФК «Женева» на заперечення доводів позивача не надано, та з матеріалів справи не вбачається, що при зверненні із заявою про вчинення виконавчого напису подало приватному нотаріусу виписку з рахунка боржника, з якої можливо було б встановити та перевірити факт перерахування кредитних коштів на відповідний рахунок, рух коштів по рахунку та користування ними, нарахування заборгованості, здійснення позичальником платежів на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам та комісії та відповідний залишок заборгованості за кредитом, що є обов'язковою умовою для одержання виконавчого напису за кредитним договором, саме після обов'язкової перевірки яких нотаріус міг зробити висновок про безспірність боргу у боржника. Виписка, подана нотаріусу, що містить на а.с. 169 т. 4 вищевказаним вимога не відповідає, з останньої неможливо встановити факт перерахування кредитних коштів на відповідний рахунок, рух коштів по рахунку та користування ними, нарахування заборгованості, здійснення позичальником платежів на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам та комісії та відповідний залишок заборгованості за кредитом.
При цьому це власне є неналежним доказом, оскільки вона не відповідає п 5.6, п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України.
Крім того, оскільки уся заборгованість за кредитом була стягнута рішенням суду, то після зміни умов кредитного договору, яке полягає у достроковому стягненні, проценти нараховані безпідставно.
ТОВ «ФК «Женева», доводячи наявність заборгованості позивача, вказує про законність її нарахування, однак, суду не надано доказів, на яких умовах здійснено нарахування заборгованості, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, не надано доказів обізнаності позичальника про наявність заборгованості та її розміру.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження відповідача про безспірність заборгованості боржника за оскарженим виконавчим написом є необґрунтованими та відсутності підстав вважати, що нотаріус при вчиненні спірного напису переконався належним чином у наявності підстав для звернення до нього банку та безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом.
Вищезазначені обставини свідчать про те, що вимоги ТОВ «ФК «Женева» не є безспірними, а тому висновки суду першої інстанції, що у приватного нотаріуса Кондратюка В.С. не було правових підстав для посвідчення оскаржуваного позивачем виконавчого напису є обґрунтовані та законні, а отже, вимоги ТОВ «ФК «Женева» не є безспірними, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року до зазначеного Переліку внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та п. 2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Отже, на момент вчинення приватним нотаріусом Кондратюком В.С. оспорюваного виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована.
Матеріали справи не містять доказів нотаріального посвідчення укладеного між сторонами кредитного договору, серед документів, наданих відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній, а отже кредитний договір № 0556/07/01-А від 26.12.2007 року не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису. Вказана правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2020 року N 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19).
Враховуючи викладене, вбачається, що нотаріус не мав повноважень на вчинення виконавчого напису в силу відсутності у нього останніх.
До того ж, перед вчиненням виконавчого напису, стягувач зобов'язаний був на адресу боржника надіслати письмове повідомлення про порушення зобов'язання.
Матеріали справи не мітять даних про те, що таке повідомлення було надіслано боржнику, так і було отримане останньою. Докази в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надано, витребувані матеріали, надані третьою особою, також не містять відомостей з даного приводу.
Також, є вірним твердження позивача про те, що нотаріус при видачі виконавчого напису також не враховував пропуск банком трирічного строку на подання заяви про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права.
Як вже зазначалось, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Можливість поновлення нотаріусом строку на пред'явлення стягувачем грошової вимоги до боржника не передбачена а ні Законом України «Про нотаріат», а ні Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Згідно п. 3.4 гл. 16 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, тобто з дня, коли стягувач (кредитор) дізнався або повинен був дізнатися про те, що його право на належне виконання зобов'язання боржником порушено.
Строк, пропущений стягувачем навіть з поважних причин, не може бути поновлений нотаріусом. Пропуск стягувачем строку давності не позбавляє його права на звернення до суду з відповідним позовом.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як встановлено судом, відповідно до умов укладеного 26.12.2007 року між банком та ОСОБА_1 , позичальник здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту в сумі не менше 1 500,00 доларів США.
Оскільки відповідно до умов договору погашення кредиту, процентів та інших платежів повинно здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів обчислюється з моменту (місяця) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не пересвідчився у тому, що з дня виникнення права вимоги по вказаному кредитному договору минуло не більше трьох років. Період стягнення у виконавчому написі зазначено з 26.12.2007 року по 13.11.2018 року, тоді як кредитний договір між укладався у 2007 році строком до 25.12.2017 року.
Отже, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про те, що у даному випадку оспорюваний виконавчий напис не міг бути вчинений, оскільки заявлені вимоги за строк, що перевищує три роки з дня виникнення права вимоги, чим порушені норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що є самостійною правовою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, перебування на примусовому виконанні рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19.09.2014 року у справі № 752/15478/13-ц не перериває строк позовної давності, адже, хоча строк, визначений у ст. 88 Закону України «Про нотаріат», відноситься до строків захисту цивільних прав, однак це не свідчить про розповсюдження на нього правил ст. 264 ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності.
Позовну давність слід відрізняти від інших видів строків захисту цивільних прав. Так, не є позовною давністю строк для вчинення виконавчих написів та деякі інші строки. До вказаних строків правила глави 19 ЦК України про зупинення, переривання, поновлення позовної давності не застосовуються, і виконавчий напис нотаріуса, вчинений поза межами трирічного строку, передбаченого ст. 88 Закону України «Про нотаріат», перериватися чи поновлюватися не може, оскільки він є присічним (постанова КЦС ВС від 17.03.2021 року у справі №361/1488/19).
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов'язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження своїх заперечень. Своїми правами, визначеними ст. ст. 43, 84 ЦПК України відповідач також не скористався, клопотань про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України не заявляв.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, що вимоги позивача в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з ТОВ «ФК «Женева» на користь позивача в порядку ст. 1212 ЦК України грошові кошти в розмірі 641 833,55 грн. та з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпін Д.В. грошові кошти в розмірі 64 183,35 грн., безпідставно стягнутих з ОСОБА_1 на підставі оскаржуваного виконавчого напису, то апеляційний суд зазначає наступне.
Як встановлено в ході розгляду справи, на підставі виконавчого листа № 752/15478/13-ц, виданого Голосіївським районним судом м. Києва, та виконавчого напису № 191 від 16.11.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумах 277 140,49 грн. (ВП № 57205210, відкрите 13.09.2018 року) та 726 849,52 грн. (ВП № 57737193, відкрите 21.11.2018 року) відповідно, у провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д.В. перебуває зведене виконавче провадження № 57775861 (об'єднано 23.11.2018 року). У межах зведеного виконавчого провадження було здійснено часткове стягнення грошових коштів, а саме: 23.11.2018 року за платіжним дорученням № 67 - 2 317,86 грн., 23.11.2018 року за платіжним дорученням № 59 - 668 453,50 грн., 23.11.2018 року за платіжним дорученням № 69 - 305 353,54 грн. Загальна сума стягнутих коштів - 976 124,90 грн.
Відповідно до Розпорядження № 57205210 від 26.11.2018 року стягнуті грошові кошти були розподілені наступним чином: 894,44 грн. - як витрати виконавчого провадження; 244 676,87 грн. - на користь ТОВ «ФК «Женева»; 24 467,69 грн. - як винагорода приватного виконавця.
Відповідно до Розпорядження № 57737193 від 26.11.2018 року стягнуті грошові кошти були розподілені наступним чином: 69,00 грн. - як витрати виконавчого провадження; 641 833,55 грн. - на користь ТОВ «ФК «Женева»; 64 183,35 грн. - як винагорода приватного виконавця. Станом на 27.11.2018 року заборгованість боржника за ВП № 57737193 складає 85 060,97 грн. (т. 1 а.с. 22).
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв'язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала.
При цьому, відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).
За таких обставин, враховуючи, що виконавчий напис за реєстровим номером № 191 від 16.11.2018 року визнаний таким, що не підлягає виконанню, а отже, відпала підстава, на якій відповідачі набули кошти від позивача внаслідок вчинення виконавчих дій, пов'язаних з виконанням виконавчого напису нотаріуса, у зв'язку з чим суд першої інстанції вірно вважав за можливе застосувати до вказаних відносин положення законодавства щодо повернення безпідставно набутого майна.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 28.01.2020 року в справі № 910/16664/18, від 06.03.2019 року в справі № 910/1531/18.
У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині в повному обсязі.
Вище викладене спростовує доводи апеляційної скарги, а отже апеляційний суд їх відхиляє як необґрунтовані.
Враховуючи викладене судом першої інстанції вірно прийшов до висновку про задоволення позову, оскільки на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована окрім іншого відповідачем не надано доказів безспірності існуючої заборгованості, а отже у приватного нотаріуса не було правових підстав для посвідчення оскаржуваного позивачем виконавчого напису.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» залишити без задоволення
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий В.В. Гуль
Судді Ю.О. Матвієнко
В.А. Шебуєва