31 січня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 03 листопада 2022 року у кримінальному провадженні № 120 221 111 500 008 37 від 29 липня 2022 року стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, працюючого на посаді електрогазозварника 5 розряду аварійно-відновлювальної дільниці з ремонту теплових мереж КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО", зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 , -
Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 03.11.2022 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 29.09.2022 між прокурором Вишгородської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 та підозрюваним ОСОБА_6 , за участі захисника ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні, внесеному 29.07.2022 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 120 221 111 500 008 37 за ч. 2 ст. 286-1 КК України.
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, та призначено узгоджене сторонами покарання у виді 4-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він впродовж іспитового строку 2 роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього, відповідно до ст. 76 КК України, обов?язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Скасовано накладений ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 01.08.2022 арешт на: мотоцикл марки "Мінськ ММВ 33112", д/н НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_11 , користувачем - ОСОБА_12 та на велосипед марки "Ardis Fold", власником якого є ОСОБА_8 .
У провадженні стягнуто процесуальні витрати та вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку суду, ОСОБА_6 порушив правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяло потерпілій тяжке тілесне ушкодження, за наступних обставин.
Так, 28.07.2022, приблизно о 20 год., водій ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи в порушення вимог п.п. 2.3 "г", 2.9 "б" Правил дорожнього руху України, які регламентують:
- п. 2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
п.п. "г" під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів;
- п. 2.9 Водієві забороняється:
п.п. "а" керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин,
керував технічно справним мотоциклом марки "Мінськ ММВ 33112", реєстраційний номер НОМЕР_1 , без мотошолому та здійснював рух по проїжджій частині вул. Калина у напрямку вул. Центральної в с. Абрамівка Вишгородського району Київської області.
Так, проїжджаючи ділянку проїжджої частини вул. Калина поблизу будинку № 15 в с. Абрамівка Вишгородського району Київської області, водій ОСОБА_6 , діючи необережно, а саме, проявляючи злочинну самовпевненість, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, який регламентує, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, маючи об'єктивну можливість виявити небезпеку для руху, яку йому становила малолітня ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка здійснювала рух на велосипеді марки "ArdisFold" в зустрічному напрямку та зупинилась на проїжджій частині вулиці, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, на що у нього не було перешкод технічного характеру і при русі в зазначеному напрямку, під час гальмування, перекинувся та здійснив наїзд мотоциклом марки "Мінськ ММВ 33112", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на ОСОБА_13 , яка перебувала в статичному положенні на проїжджій частині вулиці поблизу домоволодіння № 15 вул. Калина.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної події малолітній ОСОБА_13 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи, спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламковий перелому діафізу правої великогомілкової кістки; уламкового перелому правої малогомілкової кістки в проксимальній третині; забійної рани (по переднє-латеральній поверхні середньої третини правої гомілки); забійної рани (по переднє-медіальній поверхні лівої гомілки в верхній третині; саден (під лівим оком, епігастральна ділянка), які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, просить вирок Вишгородського районного суду Київської області від 03.11.2022 стосовно ОСОБА_6 скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального кодексу, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 зазначає, що суд, ухвалюючи вирок, хоч на підставі угоди про визнання винуватості, хоч за загальним порядком, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України не мав права за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняти ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням та встановлювати іспитовий строк, бо з обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_6 порушив Правила дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що призвело до заподіяння потерпілій ОСОБА_13 тяжких тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим дії останнього стороною обвинувачення і були кваліфіковані за ч. 2 ст. 286-1 КК України.
А тому, на переконання апелянта, прокурор під час укладання угоди при визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_6 , не мав права узгоджувати звільнення останнього від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 2 роки, тобто укладена у зазначеному кримінальному провадженні угода не відповідає вимогам чинного кримінального процесуального законодавства, між тим, суд першої інстанції не перевірив зазначену угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам кримінального та кримінального процесуального законів, внаслідок чого дійшов до невірного переконання про можливість її затвердження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства та, в свою чергу, призвело до застосування в оскаржуваному вироку закону про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню, чим неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.
Заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 зазначає, що неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме порушення вимог ст. 75 КК України, звільнення від кримінальної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, призвело до визначення судом покарання ОСОБА_6 , яке за своїм розміром - є явно несправедливим через м'якість.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги в повному обсязі, пояснення законного представника потерпілої, який поклався на розсуд суду, пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційних вимог прокурора, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_6 , перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України в межах апеляційних вимог, підтриманих стороною обвинувачення в суді апеляційної інстанції, з урахуванням позицій сторін у провадженні.
На підставі норми ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зокрема, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Як указано у вироку суду, згідно обвинувального акта, ОСОБА_6 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяло потерпілій ОСОБА_13 тяжке тілесне ушкодження, за наступних обставин.
28.07.2022, приблизно о 20 год., водій ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи в порушення вимог п.п. 2.3 "г", 2.9 "б" Правил дорожнього руху України, які регламентують:
- п. 2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
п.п. "г" під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів;
- п. 2.9 Водієві забороняється:
п.п. "а" керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин,
керував технічно справним мотоциклом марки "Мінськ ММВ 33112", реєстраційний номер НОМЕР_1 , без мотошолому та здійснював рух по проїжджій частині вул. Калина у напрямку вул. Центральної в с. Абрамівка Вишгородського району Київської області.
Проїжджаючи ділянку проїжджої частини вул. Калина поблизу будинку № 15 в с. Абрамівка Вишгородського району Київської області, водій ОСОБА_6 , діючи необережно, а саме, проявляючи злочинну самовпевненість, в порушення вимог
- п. 12.3 Правил дорожнього руху України, який регламентує, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди,
маючи об'єктивну можливість виявити небезпеку для руху, яку йому становила малолітня ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка здійснювала рух на велосипеді марки "ArdisFold" в зустрічному напрямку та зупинилась на проїжджій частині вулиці, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, на що у нього не було перешкод технічного характеру і при русі в зазначеному напрямку, під час гальмування, перекинувся та здійснив наїзд мотоциклом марки "Мінськ ММВ 33112", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на ОСОБА_13 , яка перебувала в статичному положенні на проїжджій частині вулиці поблизу домоволодіння № 15 вул. Калина.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної події малолітній ОСОБА_13 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи, спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламковий перелому діафізу правої великогомілкової кістки; уламкового перелому правої малогомілкової кістки в проксимальній третині; забійної рани (по переднє-латеральній поверхні середньої третини правої гомілки); забійної рани (по переднє-медіальній поверхні лівої гомілки в верхній третині; саден (під лівим оком, епігастральна ділянка), які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286-1 КК України (а.п. 7-11, 13-16), які відносяться до категорії тяжких злочинів на підставі ст. 12 КК України, учинених з необережності.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 468, ч. 4 ст. 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо тяжких злочинів може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, що надали письмову згоду прокурору на укладання угоди.
Положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України визначено, що суд перевіряє угоду на відповідність його вимогам цього Кодексу та/або закону.
Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону чи умови угоди не відповідають інтересам суспільства, за нормою п.п. 1 і 2 ч. 7 ст. 474 КПК України.
У свою чергу, обставинами, що враховуються прокурором при укладанні угоди про визнання винуватості за ст. 470 КПК України є:
1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;
2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри);
3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;
4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Попри цьому, в угоді про визнання винуватості від 29.09.2022 прокурор послалася тільки на те, що підозрюваний ОСОБА_6 під час досудового розслідування повністю визнав свою вину у зазначеному діянні і зобов?язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні (а.п. 1-4).
Крім того, сама угода не відповідає нормі ч. 1 ст. 472 КПК України щодо її змісту, яка має містити, зокрема, формулювання підозри та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в ній вказано, що сторони, враховуючи обставини, що пом?якшують покарання підозрюваного, а також відсутність обставин, які обтяжують його покарання, погоджуються на призначення ОСОБА_14 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком визначеним судом, з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 5 років (а.п. 3).
Тобто, в угоді поставлено питання про призначення покарання іншій особі - ОСОБА_14 та ще і за ч. 2 ст. 286 КК України, а не за ч. 2 ст. 286-1 КК України, за якою ОСОБА_6 пред?явлена підозра.
Згідно ч. 2 ст. 475 КПК України, вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків, які, у свою чергу визначені ст. 374 КПК України, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 3 ст. 475 КПК України, зокрема щодо того, що мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
Між тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону в повній мірі не дотримався.
Так, вироком Вишгородського районного суду Київської області від 03.11.2022 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 29.09.2022 між прокурором Вишгородської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 та підозрюваним ОСОБА_6 , за участі захисника ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні, внесеному 29.07.2022 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 120 221 111 500 008 37 за ч. 2 ст. 286-1 КК України.
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, та призначено узгоджене сторонами покарання у виді 4-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років, хоча в угоді вказана особа - ОСОБА_14 і матеріальний закон - ч. 2 ст. 286 КК України.
Як далі випливає зі змісту вироку, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він впродовж іспитового строку 2 роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього, відповідно до ст. 76 КК України, обов?язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Скасовано накладений ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 01.08.2022 арешт на: мотоцикл марки "Мінськ ММВ 33112", д/н НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_11 , користувачем - ОСОБА_12 та на велосипед марки "Ardis Fold", власником якого є ОСОБА_8 .
У провадженні стягнуто процесуальні витрати та вирішена доля речових доказів.
Між тим, як в угоді, так і у вироку не зазначені правила якої частини ст. 75 КК України застосовуються до ОСОБА_6 , тоді як дійсно за нормою ч. 2 цього матеріального закону суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5-ти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У цьому разі, суд повинен був мотивувати відповідність умов угоди інтересам суспільства чи вимогам матеріального закону, коли за приписами ч. 1 ст. 75 КК України суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5-ти років може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, крім, зокрема, випадку засудження за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, в чому пред?явлена підозра ОСОБА_6 - за ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Зміни до ч. 1 ст. 75 КК України були внесені на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху" від 16.02.2021 № 1231-IX, що набрав чинності 17.03.2021 одночасно з доповненням Кримінального кодексу України ст. 286-1 КК України щодо відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп?яніння.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За викладеним колегія суддів вважає, що обґрунтування судом рішення про відповідність умов угоди інтересам суспільства - є обов?язковим, тим паче у кримінальному провадженні за ст. 286-1 КК України, з огляду і на наступне.
Так, під суспільним інтересом у кримінальному провадженні слід розуміти певну вигоду як для суспільства в цілому і для конкретної людини, зокрема.
Суспільний інтерес - це те, що спонукає діяти так, а не інакше заради блага всього суспільства і для блага окремої людини, це те, що є рушійною силою кримінального провадження, визначає його динаміку.
Характер і тяжкість обвинувачення прокурор повинен враховувати у співвідношенні з суспільним інтересом до розслідуваного кримінального провадження. Зокрема, не повинна укладатися угода про визнання винуватості, якщо особою вчинене кримінальне правопорушення, яке набуло значного суспільного резонансу, засудження особи за таке правопорушення у подальшому буде виконувати превентивну функцію.
Держава в особі правоохоронних органів заінтересована у викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, зменшення рівня злочинності, у зв?язку з чим прокурор завжди повинен враховувати можливість прискорити досудове розслідування та судовий розгляд у разі визнання обвинуваченим своєї вини.
Також, однією з ознак суспільного інтересу - є прискорений розгляд кримінального провадження, зменшення навантаження на суд, прокурорів та адвокатів
Водночас, з матеріалів провадження не видно, що з ж було взято до уваги прокурором при укладення з ОСОБА_6 угоди про визнання винуватості та судом, що затвердив угоду у провадженні:
- коли у провадженні протягом 29.07.2022-29.09.2022 учинялися процесуальні дії, проводилися експертні дослідження на підставі процесуальних рішень, було перекваліфіковано кримінальне правопорушення та інше;
- що саме вказує на сприяння швидкому судовому провадженню;
- як укладання вказаної угоди буде стимулювати інших підозрюваних чи обвинувачених укладати угоди про визнання винуватості з метою сприяння у проведенні кримінального провадження та отримання для себе більш м'якого покарання чи звільнення від його відбування за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп?яніння тощо;
- як виконання обвинуваченим умов угоди, надасть можливість викрити більшу кількість кримінальних правопорушень за вказаною нормою матеріального закону, відповідальність за яке посилена, чи забезпечить притягнення обвинуваченого та інших осіб до відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченого та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень;
- як зазначене впливатиме на усвідомлення іншими особами караності протиправних діянь, сприятиме формуванню у суспільства правосвідомості та свідчитиме про невідворотність покарання і як це забезпечить у повній мірі мету кримінального провадження, передбачену у розумінні ст. 2 КПК України, згідно з якою завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи вирок на підставі угоди про визнання винуватості, не перевірив угоду на її відповідність вимогам закону, а звільняючи ОСОБА_6 від відбування призначеного за ч. 2 ст. 286-1 КК України покарання з випробуванням за приписами ст. 75 КК України, ніяким чином не вказав та не мотивував, які ж саме приписи цієї норми матеріального закону він до нього застосовує, що може тягти за собою подвійне тлумачення застосування ст. 75 КК України та підстави/або їх відсутність звільнення особи від відбування призначеного покарання з випробуванням - тобто допустив такі істотні порушення вимог як кримінального процесуального, так і кримінального закону, які перешкодили ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, що тягне за собою скасування вироку суду з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції на підставі ст.ст. 412, 415 КПК України.
У свою чергу, як указує норма ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, - а тому доводи апеляційної скарги прокурора, який, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення та вказує, зокрема, на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м?якість, таким чином допустивши протиріччя одночасно вважаючи щодо неможливості застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України за приписами ч. 1 вказаного закону, що не вказує на м?якість призначеного ОСОБА_6 покарання, підлягають дослідженню під час нового розгляду у суді першої інстанції.
За викладеним, апеляційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 03 листопада 2022 року у кримінальному провадженні № 120 221 111 500 008 37 від 29 липня 2022 року стосовно ОСОБА_6 - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3