справа № 357/5426/21 Головуючий у І інстанції -Ярмола О.Я.
апеляційне провадження №22-ц/824/2194/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
19 січня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Гуля В.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
за участю секретаря Линок В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: відділ державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 про визнання дій державного виконавця неправомірними та зняття арешту з карткового рахунку,-
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області зі cскарго. на бездіяльність старшого державного виконавця відділ ДВС у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Пігулевської K.M., подана представником Шипіциним О.В., яка мотивована тим, що 26.04.2022 року було відкрите виконавче провадження №68884240 на підставі виконавчого листа, виданого13.04.2022року на виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.01.2022 року у справі № 357/5426/21 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 1/2 частки транспортного засобу Nissan Qashgai. в розмірі 244 600,00 грн., витрат на встановлення вартості автомобіля в сумі 500,00 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2446,00 грн. Постановою від 29.07.2022 року державним виконавцем було накладено арешт на кошти боржника, зокрема на грошові кошти які знаходяться на картковому рахунку боржника, відкритому в АТ «Райффайзен Банк», на який ОСОБА_5 зараховується заробітна плата з ТОВ «Фірма «Гіпрон», де він офіційно працевлаштований.
10.08.2022 року скаржник звернувся з клопотанням до державного виконавця, в якому повідомив що він є найманим працівником в ТОВ «Фірма «Гіпрон», отримання заробітної плати є єдиним джерелом його доходів, вважає, що постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на рахунок, на який здійснюється нарахування заробітної плати винесена передчасно, без з'ясування усіх обставин справи. Однак, 22.08.2022 року боржник отримав відповідь старшого державного виконавця Пігулевської K.M., якою було відмовлено у знятті арешту з рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Райффайзен Банк», оскільки вказаний банківський рахунок не має спеціального призначення для зарахування лише заробітної плати.
Скаржник вважав накладений арешт на вказаний рахунок, куди нараховується заробітна плата, неправомірним, таким, що порушує його права на оплату праці, а тому просить суд визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця відділу ДВС у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Пігулевської K.M. щодо не скасування арешту з рахунку ОСОБА_4 , на який здійснюється нарахування заробітне': плати; зобов'язати уповноважену особу відділу ДВС зняти арешт, накладений на рахунок UA183229040000000262092163087 у виконавчому провадженні №6888420; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу ДВС у м.Біла Церква Білоцерківського району Київської обласг. ЦМУ МЮ (м.Київ) на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2022 року відмовлено в задоволенні скарги.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ч.1,2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Вказує, що відповідно до ст..59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника не тільки має спеціальний режим використання а й те, що звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення оскаржуваної ухвали без змін.
Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того скаржником не доведено та не надано доказів, що рахунок НОМЕР_2 має спеціальний режим використання та йому нараховується на нього виключно заробітна плата. Окрім того, у випадку зняття арешту з рахунку коштів боржника ОСОБА_4 , на якому містить достатня сума для виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.01.2022 року у справі № 357/5426/21, то існує загроза його не виконання в подальшому. При цьому суд звертає увагу, що боржник ні в який спосіб не виконує рішення добровільно, а державний виконавець в силу змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження"» від 15.03.2022 року № 2129-ІХ, не може направити виконавчий лист роботодавцю та звернути стягнення на заробітну плату боржника на період припинення або скасування воєнного стану на території України .
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.04.2022 року старшим державним виконавцем Відділу ДВС у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Пігулевською K.M. було відкрите виконавче провадження № 68884240 на підставі виконавчого листа, виданого 13.04.2022 року на виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.01.2022 року у справі № 357/5426/21 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 1/2 частки транспортного засобу Nissan Qashgai. в розмірі 244 600,00 грн., витрат на встановлення вартості автомобіля в сумі 500,00 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2446,00 грн. (а.с.6).
Встановлено, що 29.07.2022 року старшим державним виконавцем Відділу ДВС у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Пігулевською K.M. було винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_5 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 272 469,60 грн.(а.с.7).
Згідно довідки за вих. №8/08 від 08.08.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 працює начальником сторожової охорони в ТОВ «Фірма «Гіпрон» з 05.06.2020 року та його посадовий оклад, на час видачі довідки, становить 10610,00 грн. (а.с.17).
Встановлено, що 10.08.2022 року ОСОБА_3 звернувся до державного виконавця з клопотанням про зняття арешту з рахунку НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк» на ім'я ОСОБА_4 , який використовується виключно для отримання заробітної плати, просив звернути стягнення на заробітну плату, яку отримує в ТОВ «Фірма «Гіпрон», де він офіційно працевлаштований (а.с.8-10).
З відповіді №70449 від 18.08.2022 року старшого державного виконавця Пігулевської K.M. вбачається, що державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника на підставі п. 7 ч. З ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» та направлена до банків учасників АСВП для виконання шляхом накладення КЕП. Розглянувши документи, подані боржником, державним виконавцем встановлено, що банківський рахунок, на який накладено арешт не має спеціального призначення для зарахування лише заробітної плати, зарахування коштів на вказаний банківський рахунок можливо будь-якого контрагента. Одночасно, державний виконавець зазначила, що на підставі норм Закону України «Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження"» тимчасово, на період припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату. (а.с. 19-20).
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Наведені норми права визначають, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку
боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно того, що накладено арешт на рахунок який є виключно для зарахування заробітної платні та не можливість накладення арешту на такий рахунок то апеляційний суд їх відхиляє як необґрунтовані враховуючи наступне.
Із довідки про рух коштів на рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк» вбачається, що на вказаний рахунок здійснюється, як нарахування заробітної плати, так і здійснюються інші зарахування.
А тому рахунок НОМЕР_2 , на кошти якого виконавцем був накладений арешт, є рахунком боржника, який використовується для зарахування, зберігання грошей та здійснення різноманітних розрахунково-касових операцій боржника.
Скаржником не надано підтвердження роботодавця, що виключно заробітна плата зараховується саме на вказаний вище рахунок, а надана довідка про рух коштів на рахунку , починаючи з серпня 2021 року не може бути безперечним доказом в підтвердження спеціального режиму використання рахунку.
АТ «Райффайзен Банк», на яке правилами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Окрім іншого апеляційний суд зазначає, що постанова державного виконавця Пігулевської K.M. містить застереження про непоширення її дії на спеціальні рахунки, арешт яких заборонено законом. Таким чином, після отримання такої постанови саме банк зобов'язаний був відповідно до вимог частини третьої статті 52 зазначеного Закону повідомити виконавця про цільове визначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на такому рахунку.
Такі висновки узгоджуються з висновками викладеними в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.02.2021 року по справі №2010/2-1565/11.
Враховуючи викладене скаржником не доведено та не надано доказів, що рахунок НОМЕР_2 має спеціальний режим використання та йому нараховується на нього виключно заробітна плата.
Окрім того, у випадку зняття арешту з рахунку коштів боржника ОСОБА_4 , на якому містить достатня сума для виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.01.2022 року у справі № 357/5426/21, то існує загроза його не виконання в подальшому.
При цьому встановлено, що боржник ні в який спосіб не виконує рішення добровільно, а державний виконавець в силу змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження"» від 15.03.2022 року № 2129-ІХ, не може направити виконавчий лист роботодавцю та звернути стягнення на заробітну плату боржника на період припинення або скасування воєнного стану на території України .
Отже, оскаржувана ухвала постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий В.В. Гуль
Судді Ю.О. Матвієнко
Я.С. Мельник