справа № 752/14279/21 Головуючий у І інстанції -Машкевич К.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/12218/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
22 грудня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Гуля В.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
за участю секретаря Линок В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про визнання недійсним пункту договору та стягнення коштів,-
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та посилається на те, що 21 грудня 2011 року між ним та ТОВ'АВТО ПРОСТО» була укладена угода №379062 про надання послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля. На виконання вказаної угоди ним було сплачено 107 412, 88 грн. 13 лютого 2012 року була укладена аналогічна угода № 380861, на виконання якої ним було сплачено 116 134, 28 грн.
У зв'язку з антитерористичною операцією на території Луганської області та безпосередньо м.Луганська його фінансові можливості суттєво змінилися, в зв'язку з чим він не міг продовжувати сплачувати кошти за укладеними угодами. 17 жовтня 2014 року ним була подана заява про розірвання угоди №379062 від 21 грудня 2011 року та повернення внесених ним коштів.
У відповідь на адвокатський запит від 19 листопада 2018 року його було повідомлено, що обидві укладені ним з відповідачем угоди розірвані, і були додані копії листів про їх розірвання.
На аналогічний запит від 07 грудня 2018 року відповідач повідомив, що здійснить повернення коштів у відповідності до п.13.4, 13.5 ст.13 Додатку 2 Угоди від 21 грудня 2011 року, та п.13.4.3 ст.13 Угоди від 13лютого 2012 року. Однак до цього кошти йому не повернуті. Відповідно до укладених угод відповідач виступає виконавцем послуг, а він є їх споживачем.Вважає п.13.4 ст.13 Угод недійсними в частині черговості повернення коштів. виходячи з наступного.
Так, відповідач із Фонду для повернення коштів поверає чисті внески, дотримуючись пріоритетів.
Згідно з п.13.4.1 в першу чергу повертаються кошти Учаснику, який розірвав Угоду внаслідок настання наступних непередбачуваних обставин, що виникли під час дії угоди: отримання ним інвалідності або смерті свого подружжя, або набуття Учасником статусу безробітного, засвідченого Державним центром зайнятості, який надав необхідні підтверджуючі документи та на момент виникнення однієї із цих обставин належним чином виконував зобов'язання за угодою.
Учасник має надати відповідні документи протягом 30 календарних днів з моменту виникнення таких обставин. Статус безробітного розглядається як приіритет для повернення коштів за умови, що на момент підписання угоди Учасник мав офіційну роботу відповідно до записів у трудовій книжці і статус безробітного надано не пізніше, ніж через 4 місяці після звільнення з останнього місця роботи.
В наступну чергу повертаються чисті внески учасникам, які розірвали угоди, не посилаючись на обставини, викладені в попередньому пункті. При цьому пріоритет надається учаснику, який першим подав заяву про розірвання угоди, а в разі одночасної подачі, Учаснику, номер якого є меншим.
У пункті 13.4.3 Угоди передбачено, що після повернення коштів у порядку п.13.4.1, 13.4.2, повертаються чисті внески тим Учасникам, з якими ТОВ «АВТО ПРОСТО» розірвало угоду. Повернення сплачених коштів після вирахуваня відступного таким Учасникам відбувається в розмірі, який розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці, коли товариство повідомило Учасника про розірвання угоди.
Тобто, угоди визначають залежність виникнення обов'язку у виконавця щодо повернення коштів споживачу від настання його черги, що дає підстави стверджувати, що вказані положення угоди про повернення коштів можна кваліфікувати як умовний правочин, оскільки виникнення такого обов'язку пов'язане з настанням обставин, визначених ст.13, тобто відкладана обставина.
Відповідно до ст.18 Закону України « Про захист прав споживачів» виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
З урахуванням цього, вважає умову п.13.4 ст.13 несправедливою умовою Угоди. Враховуючи викладене, просить задовольнити позов:
- визнати недійсними умови п.13.4 ст.13 Угоди №379062 від 21 грудня 2011 року в частині черговості та пріоритетів поверенння коштів Учаснику системи після розірвання угоди та стягнути 107 412, 88 грн. коштів за вказаною угодою;
- визнати недійсними умови п.13.4 ст.13 Угоди №380861 від 13 лютого 2012 року в частині черговості та пріоритетів поверенння коштів Учаснику системи після розірвання угоди та стягнути 116 134, 28 грн. коштів за вказаною угодою;
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що розірвання договорів з його ініціативи не впливає на можливість визнання недійсним деяких їх положень в силу ст.63 ЦК України.
Вказує, що угоди визначають залежність виникнення обов'язкуу виконавця, щодо поверення коштів споживачу від настання його черги. Це дає підстави стверджувати, що положення Угоди про повернення грошових коштів можна кваліфікувати як умовний правочин, оскільки виконання такого обов'язку пов'язане з настанням обставин, визначених статтею 13 Угоди (відкладальна обставина )
Вказує на те, що п.13.4 ст.13 укладених Угод в частині черговості та пріоритетності повернення коштів є несправедливою на підставі п.4 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів»
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що при укладені Угод сторони діяли добросовісно і дійшли домовленості відносно всіх його умов, у тому числі про юридичну сутність договору, строк його дії, коло обов'язків і прав кожної з сторін. Волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, позивач погоджувався з усіма їх умовами, про що свідчить його підпис у них. Крім того, позивач приступив до виконання умов договорів, не оспорював їх, тобто погодився з умовами договору.Суд також врахував,що між сторонами були укладені договори більше 10 років тому.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
Судом встановлено, що 21 грудня 2011 року між ним сторонами була укладена угода №379062 про надання послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля.
Відповідно до додатку № 1 до угоди № 379062 позивачем мав бути придбаний автомобіль ТАТА LPT613 за ціною 179 600,00 грн.
На виконання вказаної угодиним позивачем було сплачено 107 412, 88 грн.
13 лютого 2012 року була укладена аналогічна угода № 380861, на виконання якої позивачем було сплачено 116 134, 28 грн.
Відповідно до додатку № 1 до угоди № 380861 передбачено автомобіль - Chery М11 за ціною 104 720,00 грн.
На виконання умов угоди № 379062 позивача було включено до групи № 1163 та присвоєно порядковий номер 38 у групі, а по угоді № 380861 було включно до групи № 1164 та присвоєно порядковий номер 156 у групі.
Угода № 380861 була розірвана на підставі п. 14.4 ст. 14 додатку № 2 до вказаної Угоди у зв'язку з припиненням виконання зобов'язання позивачем на підставі поданої позивачем заяви у жовтні 2014 року Угода № 379062 була розірвана, про що останній був повідомлений листом від 12.12.2014 року та повідомлено про порядок повернення коштів, визначений угодою.
Після розірвання договору з ініціативи позивача він же звернуся до суду з позовом та просив визнати не дійсним частину Угоди мотивуючи це тим, що вона є несправедливою.
Враховуючи викладене апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч.3,5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтями 10 обох Угод позивач підтвердив, що підписання угоди та додатків до неї є свідченням ознайомлення, розуміння сторонами згоди з усіма визначеннями, умовами та змістом угоди та додатків до неї.
Учасник заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника АВТО ПРОСТО, уважно прочитав та зрозумів Угоду та всі Додатки до неї, що засвідчує своїм підписом.
Звертаючись до суду позивач не заперечував підписання ним вказаних угод та сплату коштів на виконання їх умов.
Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч.ч.2, 4 ст.653 ЦК України правовими наслідками розірвання договору є припинення зобов'язання та відсутність права сторін вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 14 додатку №2 до кожної з угод передбачено право позивача, як учасника, розірвати договір.
Так, за змістом даної статті учасник, який ще не отримав автомобіль, має право розірвати угоду за власним бажанням, про що має повідомити АВТО ПРОСТО у письмовій формі.
Поверненню підлягають тільки чисті внески. сплачені за угодою, з урахуванням положень, викладених у цій статті.
Відповідно до ст.907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, установлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Відповідач зазначив, що на підставі поданої позивачем заяви у жовтні 2014 року Угода № 379062 була розірвана, про що останній був повідомлений листом від 12.12.2014 року та повідомлено про порядок повернення коштів, визначений угодою.
Угода № 380861 була розірвана на підставі п. 14.4 ст. 14 додатку № 2 до вказаної Угоди у зв'язку з припиненням виконання зобов'язання позивачем .
Тобто, на момент звернення позивача до суду обидві укладені з ним угоди були розірвані.
Згідно п. 13. ст. 13 Додатку № 2 до Угоди сума чистих внесків, що підлягає поверненню, розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці, коли такий Учасник повідомив АВТО ПРОСТО про розірвання Угоди за вирахуванням відступного за відмову від Угоди в розмірі 2 цілих чистих внесків.
Відповідно до ч.1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Стаття 13 укладених між сторонами угод передбачає повернення позивачу, як учаснику, коштів у разі розірвання договору.
Відповідно до позицї Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1584цс17, з якою погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 380/63/16-ц, порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін.
Судом встановлено та не спростовано позивачем, укладені ним з відповідачем угоди були розірвані.
Порядок повернення коштів врегульовано статтею 13 додаткової угоди №2 до кожної угоди, які підписані позивачем.
Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, позивач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.18 Закону України « Пр захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
З точки зору даної норми закону для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності; умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів'є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (п.11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (п. 13).
Згідно з ч.4 ст. 18 Закону перелік несправедливих умов у договорі з споживачем не є вичерпним.
Про це ж зазначено в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.
Аналіз укладених сторонами угод свідчить про те, що при укладенні Угод сторони діяли добросовісно і дійшли домовленості відносно всіх його умов, у тому числі про юридичну сутність договору, строк його дії, коло обов'язків і прав кожної з сторін.
Волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, позивач погоджувався з усіма їх умовами, про що свідчить його підпис у них.
Крім того, позивач приступив до виконання умов договорів, не оспорював їх, тобто погодився з умовами договору.
Угоди між сторонами були укладені більше 10 років тому.
Вище викладене спростовує доводи апеляційної скарги, а тому апеляційний суд видхиляє їх як необґрунтовані.
Враховуючи вищезазначене суд першої інстанції прийшов до вірних висновків виходив з того, що при укладені Угод сторони діяли добросовісно і дійшли домовленості відносно всіх його умов, у тому числі про юридичну сутність договору, строк його дії, коло обов'язків і прав кожної з сторін.Волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, позивач погоджувався з усіма їх умовами, про що свідчить його підпис у них. Крім того, позивач приступив до виконання умов договорів, не оспорював їх, тобто погодився з умовами договору.Суд також врахував,що між сторонами були укладені договори більше 10 років тому.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий В.В. Гуль
Судді Ю.О. Матвієнко
Я.С. Мельник