Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/101/23
Провадження № 2/711/650/23
28 лютого 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Булгакової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання - Дубини В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на його користь моральну шкоду в розмірі 80 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 07.11.2015 по 14.06.2021 він проходив службу в ГУНП в Черкаській області на посаді старшого оперуповноваженого з особливих доручень 3-го відділу управління ГУНП в Черкаській області. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 у справі № 580/2098/22 зобов'язано ГУНП в Черкаській області виплатити йому грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період вересень 2019 - червень 2021 в сумі 2483,90 грн., нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 до 31.10.2017 у сумі 2718,85 грн., а також одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2022 апеляційну скаргу ГУНП в Черкаській області залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 без змін. Загальна сума заборгованості за рішенням суду становить 34003,09 грн., остаточний розрахунок відповідачем проведений 22.12.2022. Позивач стверджує, що невиплата відповідачем належних йому грошових сум протягом понад шести років та необхідність вжиття додаткових зусиль для відновлення своїх правзавдало йому моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 80000,00 грн.Моральна шкода полягає у стражданні та приниженні, яких він зазнав внаслідок протиправних дій відповідача. Розмір моральної шкоди позивач обгрунтовує тим, що завдана шкода викликала у нього негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов'язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров'я. Вказує, що йому притаманне особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, тому нехтування відповідачем його правом на гідну заробітну плату сприймалося ним як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача було порушено стан його душевної рівноваги, для відновлення якого доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв'язку з чим, він був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати. Також були порушені нормальні життєві зв'язки з партнерами та друзями. Зазначає, що ним було витрачено багато часу на захист своїх порушених прав у суді, що виснажувало його та викликало психічне напруження. Вважає, що розрахунок моральної шкоди має здійснюватись за кожен місяць порушеного права виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, яка станом на 01.01.2023 становить 6700,00 грн. Так, з червня 2016 по грудень 2022 минуло 78 місяців, тому розмір моральної шкоди становить 522600,00 грн, але враховуючи принцип співмірності позивач просив стягнути 80000,00 грн.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Булгаковій Г.В.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.01.2023 відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
25.01.2023 від представника Головного управління Національної поліції в Черкаській області Колєснік Н.І.надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що ГУНП в Черкаській області не є належним відповідачем у даній справі, оскільки вимоги про стягнення коштів з Державного бюджету України мають пред'являтися до Державної казначейської служби України. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів спричинення йому моральної шкоди, протиправності дій чи бездіяльності відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між ними, а також не доведено, що внаслідок дій чи бездіяльності саме ГУНП в Черкаській області йому було завдано моральну шкоду.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, 12.01.2023 через систему «Електронний суд» надіслав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив проводити розгляд справи без його участі.
Представник Головного управління Національної поліції в Черкаській області Колєснік Н.І. в судове засідання не з'явилася, до початку розгляду справи через систему «Електронний суд» надіслала заяву, в якій підтримала відзив на позовну заяву та просила провести розгляд справи без її участі.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
За змістом статей 12, 81, 89 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Судом встановлено, що відповідно до витягу із наказу начальника ГУНП в Черкаській області № 174о/с від 14.06.2021, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 у справі № 580/2098/22 визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період вересень 2019 року - червень 2021 року в сумі 2483,90 грн., ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 до 31.10.2017 у сумі 2718,85 грн. та ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей із врахуванням пільгової вислуги років у загальній кількості 04 роки 11 місяців 10 днів. Зобов'язано ГУНП в Черкаській області виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період вересень 2019 року червень 2021 року в сумі 2483,90 грн. з відрахуванням обов'язкових податків і зборів, нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 до 31.10.2017 у сумі 2718,85 грн. з відрахуванням обов'язкових податків і зборів та нарахувати та виплатити з відрахуванням обов'язкових податків і зборів одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із врахуванням пільгової вислуги років у загальній кількості 04 роки 11 місяців 10 днів. У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі № 580/2098/22, апеляційну скаргу ГУНП в Черкаській області залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 без змін.
Позивач стверджує, що протиправними діями відповідача щодо не нарахування та не виплати йому грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з вересня 2019 року по червень 2021 року йому було завдано моральну шкоду, яка виразилася стражданнях та приниженні, яких він зазнав у зв'язку із протиправними діями відповідача, а також необхідністю вжиття додаткових зусиль для відновлення своїх прав.
Положеннями статті 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до положень якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Разом з тим згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв'язок та є вина зазначеної особи. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007).
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.
За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, що доведено преюдиційним судовим рішенням в адміністративній справі і згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України не підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25.04.2012 у справі № 6-23цс12 та Верховним Судом у постанові від 19.12.2018 у справі № 640/14909/16ц.
На підставі викладених норм права, враховуючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що невиплата позивачу, як працівнику, грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з вересня 2019 року по червень 2021 року, ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги, призвело до моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя та поновлення порушеного права.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Так, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення порушеного права, а також принципи розумності та справедливості та вважає справедливим визначити суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн. Жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували більший розмір моральної шкоди, позивачем до суду не надано.
Доводи позивача щодо того, що розмір відшкодування завданої моральної шкоди має визначатися виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць порушення прав, суд не приймає до уваги, оскільки нормами законодавства не передбачено зв'язку між величиною мінімальної заробітної плати та розміром відшкодування особі її моральних страждань, які виникли з вини іншого учасника правовідносин.
Щодо доводів відповідача про те, що даний позов пред'явлений позивачем не до того відповідача, оскільки ГУНП в Черкаській області не уособлює собою державу Україна, а рахунки, відкриті виключно для забезпечення діяльності ГУНП в Черкаській області не уособлюють собою державний бюджет України, тому, на думку відповідача, належним відповідачем у даній справі є Державна казначейська служба України, то вони спростовується тим, що даний спір виник з трудових правовідносин між працівником та роботодавцем, яким в даному випадку є саме ГУНП в Черкаській області, тому, відповідно, і моральну шкоду, завдану працівнику внаслідок порушення його трудових прав, має відшкодувати саме роботодавець.
Таким чином, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме слід стягнути з ГУ НП в Черкаській області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн.
Крім того, на підставі статті 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, із відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 26,84 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 3, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263-266, 273, 354 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області (ЄДРПОУ 40108667, місцезнаходження: вул. Смілянська, 57, м. Черкаси) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області (ЄДРПОУ 40108667, місцезнаходження: вул. Смілянська, 57, м. Черкаси) на користь держави судовий збір в розмірі 26,84 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: Г. В. Булгакова