Справа № 420/18063/22
28 лютого 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44104027) до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Миколаївській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету в рахунок погашення податкового боргу в сумі 82 775,18 грн., а саме: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2019 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 відповідно до приписів Податкового кодексу України є платником податків. ГУ ДПС у Миколаївській області пред'являється до стягнення податковий борг Відповідача у сумі 82 775,18 грн.
У зв'язку з несплатою боржником заборгованості податковим органом відповідно до ст. 59 ПК України виставлено податкову вимогу від 18 травня 2021 року №0029863-1306-1407, яка була направлена Відповідачу.
У зв'язку з тим, що на теперішній час податковий борг залишається непогашеним, податковий орган звернувся до суду з даним позовом.
19.12.2022 року судом було направлено запит щодо доступу до персональних даних на адресу Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області для підтвердження місця реєстрації відповідача.
27.12.2022 року до суду надійшла відповідь з Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13.03.1974 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що збігається з даними реєстрації відповідача, зазначеними у позові.
Ухвалою судді від 28.12.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Копія ухвали про відкриття провадження від 28.12.2022 року була направлена відповідачу на його поштову адресу та вручена йому 21.01.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
09.02.2023 року до суду засобами електронної пошти надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач зазначає, що заявлені позивачем вимоги не мають належного обґрунтування, а спірне податкове- повідомлення рішення, яке є предметом розгляду у даній справі, не містять обов'язкової інформації.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач повідомив, що Кінбурська коса, на якій розміщено об'єкт нерухомого майна належний Відповідачу перебуває в окупації, оточенні (блокуванні), відповідно віднесений до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Так, згідно із підпунктом 38.6 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, що розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції Об'єднаних сил (ООС).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» №2142 від 24.03.2022 року визначено, що не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та за об'єкти житлової нерухомості, що стали непридатною для проживання у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Крім того, відповідач відмітив, що позивачем не надано доказів, що підтверджують право власності на нерухоме майно стосовно якого було здійснено розрахунок податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно відмінне від земельного податку за Відповідачем та даних щодо нормативного обґрунтування суми сформованої заборгованості. Податковий борг визначений Позивачем у позовній заяві не містить жодної інформації щодо детального розрахунку нарахованих за спірними податковим-повідомленням рішенням сум, наведені лише цифрові дані щодо нарахування цих сум, без зазначення жодних інших даних, які бралися у розрахунках, не надано жодного рішення органу місцевого самоврядування щодо визначення ставок податку для відповідного періоду, а надання Позивачем відповідних доказів мають суттєве значення для повного та всебічного з'ясування обставин у справі.
Таким чином, на переконання відповідача, згідно приписів ПКУ нерухоме майно належне Відповідачу входить до переліку об'єктів нерухомості звільнених від сплати податку на нерухоме майно, зазначена позивачем сума заборгованості є необґрунтованою, а правові підстави для винесення повідомлень-рішень відсутні.
16.02.2023 року до суду цей же відзив надійшов засобами поштового зв'язку.
Інших заяв по суті станом на момент розгляду справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , є платником податків.
Відповідно довідки про розрахунки з бюджетом та інтегрованих карток платника (ІКП), податкова заборгованість ФО-ПП ОСОБА_1 перед бюджетом становить 82 775,18 грн., а саме заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Як вбачається з матеріалів справи, дана заборгованість позивача виникла в результаті винесення податкового повідомлення-рішення №0013850-5105-1554 від 10.03.2020 року, яким до ОСОБА_1 застосована сума податкового зобов'язання у розмірі 82 775,18 грн. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Відповідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення податкове повідомлення-рішення №0013850-5105-1554 від 10.03.2020 року вручене позивачу 10.04.2020 року.
У добровільному порядку заборгованість Відповідачем погашена не була, у зв'язку із чим Позивач звернувся до суду.
Згідно п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Статтею 16 ПК України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно положень статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки регулюється ст.266 Кодексу.
Згідно з пп.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до пп. 266.3.2, п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Обчислення суми податку з об'єкта об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (пп.266.7.1 п.266.7 ст. 266 ПК України).
Відповідно до пп. 266.10.1 п.266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно із п. п. 14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
За визначеннями п.п. 14.1.157. п.14.1 ст.14 податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Як було встановлено судом, Головним управлінням ДПС в Миколаївській області було складено податкове повідомлення-рішення №0013850-5105-1554 від 10.03.2020 року, яким до ОСОБА_1 застосована сума податкового зобов'язання у розмірі 82 775,18 грн. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Доказів оскарження та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення до суду не надано.
Отже, з огляду на те, що в судовому та адміністративному порядку у встановлені чинним законодавством терміни податкове повідомлення-рішення не оскаржено, а відтак зазначена у ньому сума податкового зобов'язання є узгодженою і підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.п. 87.9. ст. 89 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, орган державної Податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Так, у зв'язку з несплатою Відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу №0029863-1306-1407 від 18 травня 2021 року, яку було направлено рекомендованим листом на адресу позивача.
Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№57508 05057367) вищевказана податкова вимога була вручена позивачу 27.05.2021 року.
Згідно п. 59.5. ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Судом встановлено, що загальна сума заборгованості, яка обліковується за Відповідачем по узгодженим грошовим зобов'язанням, станом на момент розгляду справи складає 82 775,18 грн.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. п. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 та пп. 95.3 ст. 95 ПУ України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Таким чином, Позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо протиправності та безпідставності податкового-повідомлення рішення, в результаті якого у позивача утворилась заборгованість перед бюджетом, адже питання правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0013850-5105-1554 від 10.03.2020 року не є предметом розгляду даної справи.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи те, що судом не встановлено обставин які б звільняли Відповідача від сплати податкового боргу, а також відсутність доказів повної сплати суми боргу на час розгляду справи, на підставі положень ст. 67 Конституції України суд дійшов висновку, що адміністративний позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 229, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Головного управління ДПС в Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44104027) до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету в рахунок погашення податкового боргу суму заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2019 рік, у розмірі 82 775 (вісімдесят дві тисячі сімсот сімдесят п'ять) грн. 18 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук