Справа № 420/9844/22
28 лютого 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.08.2019 року по 18.01.2022 року включно, зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні за період з 29.08.2019 по 18.01.2022 включно із розрахунку середньоденного заробітку ОСОБА_1 - 545,91 грн.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.
Позов обґрунтований позивачем тим, що відповідач тільки 18.01.2022 року остаточно розрахувався з позивачем, але середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні не виплатив. Несвоєчасний розрахунок при звільненні доводить, що відповідач не виконав своїх зобов'язань та порушив його законне право щодо отримання остаточного розрахунку в строки, визначені законодавством, у зв'язку із чим відповідач має виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 29.08.2019 по 18.01.2022 включно із розрахунку середньоденного заробітку ОСОБА_1 - 545,91 грн.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що враховуючи те, що наказ начальника Південного територіального управління Національної гвардії України (по стройовій частині) №192 від 28.08.2019 року про виключення позивача зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення без проведення з ним усіх необхідних розрахунків (грошової компенсації за неотримане речове майно) позивачем при розгляді цієї справи та взагалі не оскаржується та не оскаржувалося раніше, а також те, що з рапортом (заявою) з приводу не виключення його зі списків особового складу частини позивач не звертався, таким чином позивач погодився на проведення з ним розрахунку (в тому числі і на виплачену раніше індексацію грошового забезпечення) при виключенні зі списків особового складу Південного територіального управління НГУ, що в свою чергу, виключає неправомірність дій відповідача. Також, відповідач зазначає, що сума середнього заробітку позивача, визначена ним у 545,91 грн. є помилковою, оскільки на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду (справа 429/12978/20) позивачу було вже виплачено середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні (грошової компенсації за невикористані дні соціальної відпустки, як учаснику бойових дій), у сумі 31109,95 грн., тобто сума середнього заробітку має бути зменшена.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача, заперечення відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до витягу з наказу начальника Південного територіального управління Національної гвардії України від 28.08.2019 року № 192, припинено контракт про проходження військової служби та виключено зі списків особового складу старшину ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запис, з 28 серпня 2019 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду справі №420/15510/21 від 30.11.2021 року визнано протиправними дії Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 09.02.2016 по 01.12.2016, з 01.01.2017 по 28.02.2018 без урахування базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, зобов'язано Південне Одеське територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в періодах з 09.02.2016 по 01.12.2016, з 01.01.2017 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплаченої суми.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/15510/21 від 30.11.2021 року на картковий рахунок позивача 18.01.2022 року перераховані грошові кошти в розмірі 71481,27 грн. (аркуш справи 23).
25 січня 2022 року позивач звернувся до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) із заявою щодо виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення з 29.08.2019 року (наступний день після звільнення) по день фактичного розрахунку - 18.01.2022 року (аркуші справи 24-25).
Проте відповіді на вищезазначену заяву позивач не отримав, у зв'язку із чим звернувся до сулу із цим позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19, 43 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно із статтею 117 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022 року) в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України (в чинній редакції) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
В постанові від 26 лютого 2020 року по справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Верховний Суд в постанові від 13 травня 2020 року по справі № 810/451/17 вказав, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Таким чином, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить висновку про можливість застосування норм ст.ст. 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.
При цьому, аналогічна правова позиція щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців викладена в постановах Верховного Суду від 31 травня 2018 року по справі № 823/1023/16, від 30 січня 2019 року по справі № 807/3664/14, від 26 червня 2019 року по справі № 826/15235/16.
З матеріалів справи вбачається, що у день звільнення позивача з військової служби, йому не була виплачена в повному обсязі індексація грошового забезпечення, при цьому, такий розрахунок в повній мірі був здійснений 18.01.2022 року.
Таким чином, враховуючи, що непроведення з вини відповідача розрахунку з позивачем у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш ніж за шість місяців, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати коштів на підставі ст.117 КЗпП України.
Тому дії відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні з позивачем за період з 29.08.2019 року по 29.02.2020 року (шість місяців з дати звільнення) є протиправними.
Так, згідно ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
Відповідно до п. 1 Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Згідно п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Відповідно до п. 7 розділу І Порядку № 260 середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Таким чином, Порядок № 260 є спеціальним у спірних правовідносинах в частині особливостей обчислення грошового забезпечення військовослужбовців.
Отже, застосуванню підлягають відповідні алгоритми, передбачені Порядком № 100, залежно від кожного окремого випадку з обов'язковим врахуванням спеціального правового регулювання порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначеного Порядком № 260.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач провів остаточний розрахунок з позивачем 18.01.2022 року, виплативши на виконання рішення суду індексацію грошового забезпечення позивачу в сумі 71481,27 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/12978/20 від 29.01.2021 року встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 545,91 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Затримка розрахунку при звільненні становить 873 календарних днів (період з 29.08.2019 року по 17.01.2022 року).
Суд зазначає, що з 19.07.2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022 р. (надалі - Закон № 2352-ІХ), яким викладено в новій редакції норму ст.117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
З урахуванням дати проведення остаточного розрахунку з позивачем (18.01.2022 року), до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма ст.117 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX. А відтак, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні починаючи з 29.08.2019 року, проте не більш як за шість місяців, що становить 185 календарні дні (з 29.08.2019 року по 29.02.2020 року).
Таким чином середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного ст.117 КЗпП України шестимісячного терміну становить 100993,35 грн. (545,91 грн. х 185 календарних днів).
При цьому, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Такий висновок суду відповідає правовим позиціям викладеним у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 по справі № 480/3105/19, у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц): - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його - ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.
Істотність частки складової заробітної плати (71481,27 грн.) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку (100993,35 грн.) складає 0,70% ((71481,27 грн. / 100993,35 грн.) х 100 %).
Таким чином, із врахуванням принципу справедливості та співмірності, пропорційності, суд вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь з урахуванням істотної частки 0,70% суми 70695,34 грн. ((100993,35 грн. х 0,70%) : 100%).
Отже, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 70695,34 грн.
При цьому суд вважає, що належним та ефективним способом поновлення порушених прав позивача є саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, а не зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні як просить позивач, оскільки судом визначено суму середнього заробітку з урахуванням співмірності розміру недоплаченої суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком позивача.
Також, суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача вже після його звільнення зі служби суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
Аналогічна правова позиція зазначена в п. 39-41 постанови Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні за період з 29.08.2019 року по 29.02.2020 року у розмірі 70695,34 грн., з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.08.2019 року по 29.02.2020 року та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні за період з 29.08.2019 року по 29.02.2020 року у розмірі 70695,34 грн., з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів, а в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса) (вул. Люстдорфська дорога, буд.7, м. Одеса, 65059, код ЄДРПОУ 25575799) про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.08.2019 року по 18.01.2022 року включно, зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні за період з 29.08.2019 по 18.01.2022 включно із розрахунку середньоденного заробітку ОСОБА_1 - 545,91 грн. - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.08.2019 року по 29.02.2020 року.
Стягнути з Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 25575799) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні за період з 29.08.2019 року по 29.02.2020 року у розмірі 70695,34 грн., з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
В задоволенні іншої частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.І. Свида