Справа № 420/1508/23
28 лютого 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Заводська, 19, м. Біляївка, Одеська область, 67600) про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 22.12.2022 року №70350656 про закінчення виконавчого провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про закінчення виконавчого провадження від 22.12.2022 року №70350656 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі №420/19445/21 боржником не виконано.
Позивач, посилаючись, на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 18.06.2019 по справі №826/14580/16, від 27.09.2019 у справі №750/9782/16-а, від 07.08.2019 по справі №378/1033/17, від 04.09.2019 у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 по справі №461/6978/19, від 25.11.2020 у справі №554/10283/18, від 13.12.2021 по справі №520/6495/20, від 08.12.2022 у справі №457/359/21 вказує, що вчинені державним виконавцем виконавчі дії (накладення штрафів, внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення.
Таким чином оскаржувана постанова винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. За вказаних обставин, позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що порушує його права. Позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 31.01.2023 року позов залишений без руху, надано строку для усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 20.02.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст.268-273 КАС України щодо розгляду термінових справ.
Відповідач в установлений в ухвалі суду від 20.02.2023 року відзив до суду не надав.
Справа розглянута у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ) та є учасником бойових дій згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 24.02.2016 року.
Позивач не погоджуючись з розмірами виплаченої йому індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 09.01.2019 року, звернувся до суду з позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі №420/19445/21, яке набрало законної сили 14.01.2022, визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо застосування серпня 2015 та січня 2016 як місяців, за якими починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базових місяців) при розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно; зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 з урахуваннях раніше здійснених виплат; зобов'язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 09.01.2019 включно, із урахуванням вимог абзаців 4, 5,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078.
22.04.2022 Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/19445/21 про зобов'язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 з урахуваннях раніше здійснених виплат (а.с.31-32), на підставі якого Біляївським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження №70350656.
22.12.2022 державним виконавцем Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гончарук С.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до ч.3 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника та припинено чинність арешту майна боржника.
Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України
«Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII), статтею 1 якого визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (п.1 ч.3, ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII).
Статтею 39 Закону №1404-VIII закріплено підстави закінчення виконавчого провадження, однією з яких є надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 ст.63 цього Закону (п.11 ч.1 ст.39).
Частинами 1-3 статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином закінченню виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII передує послідовне виконання наступних виконавчих дій: накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин); накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин); звернення до правоохоронних органів з повідомленням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Отже спірним у даному випадку є повнота заходів, вжитих державним виконавцем задля примусового виконання рішення суду на користь позивача, а також правомірності постанови про закінчення виконавчого провадження.
Верховний Суд в постанові від 18.06.2019 року у справі №826/14580/16 сформував правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Верховний Суд дійшов висновку, що направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п.1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (п.10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (п.22).
Отже, розглядаючи позов про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
По справі №826/14580/16 Верховний Суд дійшов висновку щодо безпідставності висновків судів попередніх інстанцій про те, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що за наслідками прийняття постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 07.08.2019 року у справі №378/1033/17, від 04.09.2019 року у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 року у справі №461/6978/19, від 25.11.2020 року у справі №554/10283/18, від 13.12.2021 року у справі №520/6495/2020, від 08.12.2022 року у справі 457/359/21.
На підставі ч.5 ст.242 КАС України суд враховує до спірних правовідносин висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В межах спірних правовідносин через невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без його участі, виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження і, відповідно, більше не вживав заходів примусового виконання.
Матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем законодавчих приписів, передбачених ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII.
Таким чином суд дійшов висновку про неправомірність прийнятої постанови про закінчення виконавчого провадження та вона підлягає скасуванню.
Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 262, 241-246, 287 КАС України, суд, -
Адміністративного позов ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Заводська, 19, м. Біляївка, Одеська область, 67600, код ЄДРПОУ 38723891) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про закінчення виконавчого провадження №70350656 від 22.12.2022 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Е.В. Катаєва