Справа № 420/19371/22
28 лютого 2023 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасування рішення відповідача щодо відмови позивачу в зарахуванні періоду роботи з 02.12.1997 року по 04.04.2002 року до пільгового стажу за списком №1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування »; зобов'язання відповідача зарахувати позивачу періоди роботи з 02.12.1997 року по 04.04.2002 року до пільгового стажу за списком №1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » та перерахувати, виплатити пенсію починаючи з 05.12.2022; визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 05.12.2022 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст.40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2019, 2020, 2021 роки.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він з 20.10.2010 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 яку обчислено як працюючий особі при страховому стажі 51 рік 2 місяці, в тому числі 10 років за списком №1, середньомісячній заробітній платі 18583,21 грн. визначеній за період з 01.08.1992 року по 31.07.1997 та з 01.07.2000 року по 30.11.2010 року за даними персоніфікованого обліку.
Листом позивача від 09.12.2022 року на його заяву було повідомлено, що період роботи з 02.12.1997 року по 04.04.2002 року не враховано до його пільгового стажу за списком №1 оскільки відсутні дані про проведення та результати проведення атестації робочих місць, а також відповідач під час перерахунку пенсії йому як працюючому пенсіонеру при розрахунку застосував середній заробіток за 2014-2016 роки, та відмовив у застосуванні середньої заробітної плати за 2019-2021 роки, що є протиправним.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
18.01.2023 року відповідачем надано до суду відзив згідно якого останній не погоджується з позовними вимогами, та вважає їх безпідставними з огляду на те, що позивачем не надавався документ про проведення атестації робочого місця на якому він працював в період 1997-2002 роки, тому відсутні законі підстави для зарахування пільгового стажу за списком №1 при призначенні пенсії. Також з змісту положень законодавства Закону №1058-IV вбачається, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, застосовуються при здійсненні первинного призначення пенсії, а в разі здійснення перерахунку пенсії залишається таким, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. З урахуванням того, що пенсія позивачу призначена 20.12.2010 року та в подальшому перерахована з урахуванням норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії», а саме із застосуванням середнього показника за 2014-2016 роки, підстав для зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, із застосуванням показника середньої заробітної плати в України з якої сплачені страхові внески за три календарні роки що передують року за перерахунку пенсії за віком, тобто за 2019-2021 року немає.
Ухвалою суду від 02.01.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 20.10.2010 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 у розмірі 9787,71 грн., яку обчислено як працюючий особі при страховому стажі 51 рік 2 місяці, в тому числі 10 років за списком №1 з розрахунку середньомісячній заробітній платі 18583, 21грн. коефіцієнту стажу 0, 51167, доплати за понаднормативний стаж 279, 24 грн.(а.с.6).
05 грудня 2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії за віком, так як продовжував працювати протягом 2019-2021 років після призначення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки з урахуванням раніше виплачених сум, та просив зарахувати до пільгового стажу за списком №1 період роботи з 02.12.1997 року по 04.04.2002 року (а.с.14).
09.12.2022 року відповідачем надана відповідь №20123-18135/М-02/8-1500/22 в якій зазначено, що до пільгового стажу за списком №1 не враховано період роботи з 02.12.1997 по 04.04.2002 року оскільки не надані документи про атестацію робочого місця, та що для проведення розрахунку заробітної плати із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки законних підстав не має (а.с.а.с.15,16),
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058).
Згідно з ч. 1, абз.1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, зокрема, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 56 Закону №1788-XII, зокрема, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з ст.62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993р. основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно з п. 24 Порядку № 637 для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Частиною 1 ст.114 Закону №1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до абз.абз. 1, 6 п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
В абз. 1 пункту п. 4.7 Порядку № 22-1 встановлено, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Також, в абз. 2 п. 4.7 Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Щодо вимог визнати протиправним та скасування рішення відповідача щодо відмови позивачу в зарахуванні періоду роботи з 02.12.1997 року по 04.04.2002 року до пільгового стажу за списком №1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування »; зобов'язання відповідача зарахувати позивачу періоди роботи з 02.12.1997 року по 04.04.2002 року до пільгового стажу за списком №1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » та перерахувати, виплатити пенсію починаючи з 05.12.2022 року, суд зазначає наступне.
Так судом встановлено, що позивач звернувся із заявою про врахування до пільгового стажу за списком №1 періоду його роботи з 02.12.1997 по 04.04.2002 роки.
Проте відповідач листом 09.12.2022 року повідомив, що для призначення пенсії на пільгових умовах не надані документи про результатами атестації робочих місць.
Суд зазначає, що рішення Пенсійного фонду є актом індивідуальної дії.
Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.
Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.
У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Суд зазначає, що відповідачем замість прийняття рішення надана відповідь оформлена листом, яка не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Суд також звертає увагу сторін на те, що відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановлено судом в провадженні Суворовського районного суду м.Одеси перебувала цивільна справа №2-о-183/10р за позовом ОСОБА_1 до зацікавленої особи ВАТ «Єлакс», Управління Пенсійного фонду Суворовського району м.Одеси та по якій 02.11.2010 року прийнято рішення, яким заява ОСОБА_1 задоволена та судом встановлений факт про підтвердження трудового стажу роботи з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1 в період праці на ВАТ «Єлакс» з 24.08.1987 року по 01.12.1997 рік.
Вказане судове рішення набрало законної сили, та відомостей щодо його скасування матеріали справи не містять.
Вказаним рішенням Суворовського районного суду від 02.11.2010 року встановлено, що заявник, з 24.08.1987 року прийнятий на роботу до Одеського лакофарбового заводу майстром цеху емалі планово попереджувального ремонту, а звільнений 04.04.2002 року за власним бажанням, відповідно до ст.38 КЗоТ України, відповідно до наказу 36-к від 03.04.2002 року;
Відповідно до довідки від 22.01.2003 року №12/4-003 заявник працював повний робочий день в «лакокрасочном производстве » з 24.08.1987 року по 01.12.1997 рік майстром ППР, що передбачено списком № 1, розділом № 8, пунктом № 1, шифр професії 108А010.
Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрала законної сили не доказуються при розгляді іншої справи у якій беруть участь ті самі особи або особа стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з довідки від 22.02.2010 року № 15 (яка наявна в матеріалах справи) заявник працював на ОАО «Плакс» в м.Одесі, з 24.08.1987 року по 04.04.2002 року.
03.04.1995 року позивач був переведений в цьому ж цеху механіком (запис №10 копії трудової книжки ОСОБА_1 ) та згідно запису №11 був звільнений 04.04.2002 року за власним бажанням з цієї посади.
Виходячи з того, що судовим рішенням встановлено, що позивач працював повний робочий день в « лакокрасочном производстве » з 24.08.1987 року по 01.12.1997р. та механіком він був призначений в цей цех з 03.04.1995 року та працював в ньому до свого звільнення у 2002 році, та вказана посада (механік) передбачено списком № 1, розділом № 8, пунктом № 1, шифр професії 108А010 суд доходить висновку, що весь цей період роботи за відсутності іншої інформації підлягає зарахуванню до пільговий стажу за списком №1 при призначенні пенсії.
Відповідно до частини 1-2 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З аналізу вищенаведеного можливо зробити висновок, що для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, необхідним є:
1) наявність страхового стажу не менше 30 років, з них 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
2) віднесення професії до списку робіт і професій, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162.
Згідно з п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Вище судом було зазначено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 зазначені послідовно усі періоди роботи з 30.10.1987 року (дня прийняття до Одеського лакофарбового заводу) до дня звільнення - 04.04.2002 року: а саме:
24.08.1987 року прийнятий на посаду майстром ППР цеху емалі ;
30.10.1990 року Одеський лакофарбовий завод перейменований в Виробничо-торгівельну фірму «Єлакс».
15.01.1995 року Орендне підприємство ПТФ «Єлакс» перетворено на ВАТ ПТФ «Єлакс».
03.04.1995 року переведений в тому самому цеху механіком;
04.04.2002 року звільнений за ст.38 КЗпП за власним бажанням.
Позивачем надана відповідачу уточнююча довідка №12/4-003 складена ВАТ ВТФ «Єлакс» з посиланням на посаду, характер виконуваної роботи, про те, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на лакофарбовому виробництві з 24.08.1987 року по 01.12.1997 року (10 років 3 місяця) майстром ППР, майстром по ремонту обладнання, механіком цеху емалей на кондесмолах з застосуванням органічних розчинників, що передбачене списком №1 розділ 8 пункт 1 шрифт професії 108А010 (копія знаходиться в матеріалах справи).
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок № 383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Матеріали справи не містять інформації що після 1997 року на робочому місці де працював позивач змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці затвердженим Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність правових норм дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За таких обставин, суд висновує, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було після 1997 року проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, суд вважає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.
Враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову відповідача оформлену листом від 09.12.2022 року щодо зарахування до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 02.12.1997 року по 04.04.2002 року та зобов'язати відповідача зарахувати позивачу періоди роботи з 02.12.1997 року по 04.04.2002 року до пільгового стажу за списком №1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та перерахувати, виплатити пенсію починаючи з 05.12.2022.
Щодо вимог визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 05.12.2022 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст.40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2019, 2020, 2021 роки, то в цій частині позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
17.09.2021 року в зв'язку із набуттям додатково 24 місяці страхового стажу, позивач звернувся до територіального органу пенсійного фонду із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії згідно ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 01.10.2021 року відповідачем проведений перерахунок пенсії позивача в зв'язку з зміною стажу та призначений розмір пенсії 8649,63грн. довічно.
Пенсію перераховано за нормами ч. 4 ст. 42 Закону №1058 при страховому стажі 51 роки 2 місяці, середньомісячній заробітній платі 16358,97грн. (коефіцієнт стажу 0,51167), доплата понаднормативний стаж - 279,24грн.
Також за результатами масового перерахунку пенсій (індексація заробітку) з 01.03.2022 року, розмір пенсії позивача складає 9787,71 грн., де: основний розмір пенсії -9508.47 грн. та доплата за понаднормативний стаж -279,24 грн.
Як вбачається з матеріалів перерахунку пенсії в 2021 року страховий стаж позивача враховано по 30.06.2021 року (дата звільнення з роботи).
Відповідно до абз.2 ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Проте 05.12.2022 року позивач подав заяву до відповідача з проханням перераховувати та виплачувати пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки.
Як встановлено судом під час перерахунку пенсії в 2021 році відповідач застосував середню заробітну плату в Україні з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії та в подальшому перерахована з урахуванням норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а саме з застосуванням середнього показника за 2014, 2015, 2016 роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Аналіз частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV свідчить, що цією нормою встановлено можливість перерахунку пенсії застрахованій особі, яка продовжувала працювати, з урахуванням додатково набутого нею страхового стажу.
Такий перерахунок, на вибір пенсіонера, може здійснюватись або лише з урахуванням додатково набутого страхового стажу за умови перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої ця пенсія була обчислена, або з урахуванням як зазначеного стажу, так і заробітної плати, яку пенсіонер отримував уже після призначення пенсії.
За змістом частини другої статті 40 та частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV передбачений у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії (Зп = Зс х (Ск : К)) показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (Зс), який використовується при призначенні пенсії, є величиною незмінною і не підлягає коригуванню при перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення.
З огляду на викладене під час здійснення такого перерахунку у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії можуть змінюватися лише показники суми коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць (Ск) та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати застрахованої особи (К).
Тобто, перерахунок пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону №1058-ІV здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, та розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 цього Закону. При такому перерахунку зазначений показник середньої заробітної плати залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
Захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
За таких обставин, позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає так як вимога позивача щодо застосування при перерахунку пенсії в зв'язку з набуття додаткового страхового стажу розміру середньої заробітної плати за 2019,2020,2021роки не відповідає положенням Закону України.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Враховуючи те, що відповідач надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про відсутність порушення прав позивача.
Позивачем до позову додано квитанцію №5057-2034-8972-2476 від 26.12.2022 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1984,80 грн.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачений судовий збір у сумі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області викладену у листі від 09.12.2022р. ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи з 02.12.1997 року по 04.04.2002 року до пільгового стажу за списком №1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 02.12.1997 року по 04.04.2002 року до пільгового стажу за списком №1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » та перерахувати, виплатити пенсію починаючи з 05.12.2022.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. сплачені за квитанцією №5057-2034-8972-2476 від 26.12.2022 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст.293,295 КАС України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя Іванов Е.А.