Справа № 420/14903/22
28 лютого 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 30.01.2020 по 10.08.2020, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 - 2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 років без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 року по 10.08.2020 року, грошової компенсації за невикористані календарні днi додаткової відпустки, як учаснику бойових дій з 2019 - 2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на вiдповiдний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 14.08.2000 по 10.08.2020 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та 10.08.2020 року позивача було звільнено з військової служби.
Позивач зазначив, що в період проходження служби нарахування грошового забезпечення здійснювалося відповідачем у заниженому розмірі, а саме: в період з 30.01.2020 року по 10.08.2020 року позивачу виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (станом на 01.01.2020).
Також позивач зазначив, що 29.01.2020 року Шостим апеляційним адміністративним судом у справі № 826/6453/18 було ухвалено постанову, якою п. 6 постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року було визнано протиправним та скасовано, що стало підставою для відновлення попередньої редакції п. 4 постанови КМУ № 704, яка діяла на час прийняття зазначеної постанови, а отже, з 30.01.2020 року відповідні зміни, які були внесені до постанов КМУ, втратили чинність.
Ухвалою суду від 24.10.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 262 КАС України.
Копію ухвали надіслано сторонам на їхні електронні адреси, що підтверджено відповідними звітами про доставку від 26.10.2022 року.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_4 від 01.08.2019 року (а.с.10).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 10.08.2020 року №167 (по стройовій частині) позивача було виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпеченні (а.с.7).
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати відомості про виплачене грошове забезпечення починаючи з 01.12.2015 року та листом від 27.10.2020 відповідач повідомив, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 10.08.2020 року №167 усі види виплат, які вказані в наказі, були здійснені в повному обсязі (а.с.4-5).
Разом з цим листом відповідач надав довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 10.08.2020 року, з якої вбачається, що розмір посадового окладу починаючи з липня 2019 року до дня звільнення не змінювався (а.с.6).
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За правилами частини першої ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин другої-третьої ст. 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно з ч.4 цієї статті грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018, та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою №704 зокрема затверджено:
- тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1;
- схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
У первинній редакції пункт 4 Постанови № 704 мав наступний зміст:
- 4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема пунктом 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України визначено:
- 3.У постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб:
1) пункт 4 викласти в такій редакції:
4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.;
2) у пункті 10 цифри і слова 1 січня 2019 року замінити цифрами і словами 1 березня 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
В мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначено:
-колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору та порушено норми матеріального права, що призвели до помилкового вирішення справи в частині позовних вимог, а тому, рішення суду першої інстанції в цій частині необхідно скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб, за виключенням змін, що вносяться до пункту 2 частини третьої вказаних змін, а саме: щодо набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб з 01.03.2018, які залишити в силі.
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, з 29.01.2020 року дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови КМ України № 103 втратив чинність та була відновлена дія п. 4 постанови КМ України № 704 у первинній редакції.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Водночас, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774), який набрав чинності 01.01.2017, визначено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Таким чином, оскільки норма п. 3 розд. ІІ Закону України № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п. 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Тому, застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що п.4 постанови № 704 з 29.01.2020 року має застосовуватись у наступній редакції: «Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».
Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2 102 гривні, в той час коли Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1 762 грн.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».
З викладеного вбачається, що у період з 30.01.2020 - 10.08.2020 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Разом з тим, пунктом 11 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року (далі - наказ №260) визначено, що у разі змін розмірів (норм) щомісячних основних або додаткових видів грошового забезпечення під час проходження військової служби (у тому числі під час відряджень, відпусток, навчання, звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, перебування на лікуванні в лікарняних закладах та розпорядженні тощо) здійснюється перерахунок грошового забезпечення з дня, з якого відбулися відповідні зміни.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що після набрання законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 відповідач повинен був перерахувати розмір грошового забезпечення позивача та виплачувати його у новому розмірі.
В свою чергу, з довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 10.08.2020 року вбачається, що розмір посадового окладу починаючи з липня 2019 року до дня звільнення не змінювався (а.с.6).
Таким чином, суд доходить висновку, що всупереч встановленим нормам, відповідач продовжив виплачувати позивачу посадовий оклад у попередньому розмірі, що свідчить про протиправність дій відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 30.01.2020 по 10.08.2020 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 року по 10.08.2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на вiдповiдний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням ранiше виплачених сум - є правомірними та належать задоволенню.
Крім того, п.5-6 Розділу ХХХІ наказу №260 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
З довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 10.08.2020 року вбачається, що грошова компенсація за невикористані календарнi днi додаткової відпустки була виплачена у розмірі 16123,29 грн. (а.с.6).
Як вже зазначав суд, відповідач незважаючи на набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 продовжив виплачувати позивачу грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу, визначеного у попередньому розмірі, що фактично є заниженням розміру грошового забезпечення позивача, а тому, суд доходить висновку, що розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки здійснювався відповідачем виходячи з посадового окладу, визначеного у попередньому розмірі.
З урахуванням попередніх висновків суду, суд вважає такі дії відповідача протиправними, а позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарнi днi додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 - 2020 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані календарнi днi додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 - 2020 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на вiдповiдний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум - є правомірними та підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні за 26 років без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошової допомоги при звільненні за 26 років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на вiдповiдний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає таке.
Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби регулюється розділом ХХХІІ наказу №260.
Пунктом 5 цього розділу передбачено, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються, зокрема, звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
З довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 10.08.2020 року вбачається, що одноразова грошова допомога у разі звільнення була виплачена у розмірі 224574,35 грн. (а.с.6).
Враховуючи те, що відповідачем з 30.01.2020 року до дня звільнення грошове забезпечення виплачувалося позивачу не в повному обсязі, суд доходить висновку, що вказана грошова допомога при звільненні також розрахована та виплачена не в повному обсязі.
Таким чином, позовні вимоги в цій частини також є обґрунтованими та належать задоволенню.
З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує, відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не надав доказів понесених судових витрат, підстави для їх розподілу відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 10.08.2020, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 - 2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року;
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 року по 10.08.2020 року, грошової компенсації за невикористані календарні днi додаткової відпустки, як учаснику бойових дій з 2019 - 2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на вiдповiдний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя О.О. Хурса