Справа № 420/19323/22
28 лютого 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 за результатом якого позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Військову частину НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 (вісімнадцять) повних календарних роки служби;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити розрахунок одноразової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення 18 за (вісімнадцять) повних календарних роки служби.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Наказом від 02 грудня 2022 року № 575-ОС Позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення за підпунктом «г» ((через такі сімейні обставини або інші поважні причини якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідними медичними висновками медико- соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з 02 грудня 2022 року i направлений на військовий облік до Болградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Одеської області. Однак Відповідачем на думку позивача протиправно відмовлено у виплаті одноразової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 (вісімнадцять) повних календарних роки служби у день звільнення тобто 02 грудня 2022 року, так як відповідно до вищезазначеного наказу остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 02 грудня 2022 року.
Ухвалою суду від 02.01.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , інспектор прикордонної служби 1 категорії групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б).
Наказом від 02 грудня 2022 року № 575-ОС Позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення за підпунктом «Г» ((через такі сімейні обставини або інші поважні причини якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідними медичними висновками медико- соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з 02 грудня 2022 року i направлений на військовий облік до Болградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Одеської області.
09 грудня 2022 року позивач звернулася до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з заявою щодо нарахування та виплати одноразової допомоги при звільненні.
Однак, 14.12.2022 року Відповідачем було надіслано відповідь, якою було відмовлено у зв'язку з тим, що при звільненні за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідними медичними висновками медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з 02 грудня 2022 року.), військовослужбовець не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.
Позивач вважає що даною відповіддю порушені її законні інтереси та за захистом своїх прав звернулась до суду.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» № 393 від 17.07.1992 р. (в подальшому - Порядок № 393) установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.
Згідно з положеннями пункту 1-2 глави 9 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 558 від 25.06.2018 р. (в подальшому - Інструкція № 558), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини та інші поважні причини, визначені Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги, а саме: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».
Відтак в ч.2 ст.15 Закону № 211-ХІІ відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року по справі №806/2104/17, від 24.11.2020 року по справі №822/3008/17 та від 21.04.2021 року по справі 380/2427/20.
Під час розгляду справи встановлено, що позивач звільнений з військової служби на підставі підпункту п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту). Загальна вислуга років позивача на час звільнення становить 23 років 11 місяці 24 днів, з них календарна 18 років 09 місяць 23 днів; пільгова 05 роки 02 місяці 01 днів.
За вказаних обставин суд констатує, що відповідно до правил ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач як такий, що має вислугу більше 10 років, набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Суд зазначає, що спірним питання в межах даних правовідносин є саме відмова відповідача у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, яка передбачена ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
До того ж, дія це активна поведінка, під час якої приймаються певні рішення, вчиняються певні активні дії, які змінюють існуюче (статичне) положення, а бездіяльність це пасивна поведінка, тобто невиконання будь-яких активних дій в конкретних умовах.
З огляду на те, що як зазначила позивач та вбачається з матеріалів справи, її звільнено з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини. Згідно з нормою абзацу 2 п.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за умови, зокрема, звільнення з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів
Таким чином суді дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Військову частину НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 (вісімнадцять) повних календарних роки служби та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити розрахунок одноразової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення 18 за (вісімнадцять) повних календарних роки служби.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд робить висновок про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», підстави для вирішення питання щодо стягнення витрат у вигляді стягнення судового збору відсутні.
Доказів щодо понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не місять.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військову частину НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 (вісімнадцять) повних календарних роки служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити розрахунок одноразової допомоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення 18 за (вісімнадцять) повних календарних роки служби.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко