Постанова
Іменем України
04 вересня 2006 року
Справа № 2-4/9670-2006
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Градової О.Г.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 06.07.2006 у справі №2-4/9670-2006
за позовом Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь,95053)
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 260,22 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2006 року (суддя І.К. Бєлоглазова) у справі №2-4/9670-2006 позов Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 260,22 грн. задоволено.
Судом стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь Державної податкової інспекції у місті Сімферополі 260,22 грн. заборгованості.
Судом стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 у дохід державного бюджету України 102,00 грн. держмита.
Судом стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Судовий інфор маційний центр»118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення су дового процесу.
Не погодившись з рішенням суду, Суб'єкт підприємницької діяльності -ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, оскільки вищезгадане рішення є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та права, з підстав висловлених в апеляційній скарзі.
Заявник указує, що 26.04.2005 він звернувся до позивача із заявою на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2005 році. Зазначена заява була задоволена та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було одержано Свідоцтво на право сплати єдиного податку, розмір якого (відповідно до виду діяльності) було встановлено у сумі 180,00 грн. за місяць, яка у продовж практично усього звітного 2005 року відповідачем сплачувалась.
Але у зв'язку з об'єктивними обставинами, податок за грудень 2005 відповідачем сплачено не було у зв'язку із чим виникла заборгованість на яку відповідно до вимог чинного законодавства була нарахована пеня, разом сума заборгованості та пені становила 264,00 грн.
31.03.2006 сума єдиного податку за грудень 2005 року та штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку (пеня) були сплачені до державного бюджету (квитанція).
22.04.2006 року відповідачем було отримано лист від 19.04.2006 у якому було зазначено, що залишок несплаченої пені становить 7,59 грн. зазначений залишок виник у зв'язку із несвоєчасною сплатою єдиного податку від підприємницької діяльності з фізичних осіб.
Зазначений залишок пені у розмірі 7,59 грн. було сплачено 31.05.2006 (квитанція).
У червні 2006 відповідачем було отримано повідомлення №НОМЕР_1 від 31.05.2006 у якому зазначено що сума податкового боргу та пені становить 0,00 грн. Таким чином, станом на 01.06.2006 року тобто ще до розгляду справи судом та прийняття судом оскаржуваного рішення у відповідача ніякій заборгованості перед позивачем не було.
Заявник указує, що оскаржуване рішення було винесене за підсумками першого судового засідання на якому відповідач був відсутній у зв'язку із находженням у відрядженні за межами Автономної Республіки Крим, та не мав можливості усе наведене вище довести до суду першої інстанції, тобто фактично розглянувши справу у відсутність відповідача суд фактично лишив його можливості судового захисту своїх прав.
В судове засідання представники сторін не з'явились, про місце та час судового засідання були повідомлені належним чином. Сторони не скористувались своїм процесуальним правом у справі на участь свого представника в засіданні суду апеляційної інстанції. Судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність представників сторін, що не з'явились.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 статті 3 вищевказаного Кодексу справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають зі здійснення суб'єктами владних повноважень, віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.
Податкові органи є контролюючими органами виконавчої влади і не здійснюють управлінських функцій, що передбачено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21 грудня 2000 року (зі змінами та доповненнями).
Згідно з пунктом 1.12 статті 1 цього Закону контролюючий орган -державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків та зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.
При виконанні управлінських функцій не вирішується питання про притягнення до відповідальності шляхом застосування адміністративно-фінансових санкцій. Таке право надано тільки контролюючим органам.
Статтею 2 Господарського кодексу України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до статей 2, 17, 50 Кодексу адміністративного судочинства України за захистом прав та законних інтересів до адміністративних судів можуть звертатись будь-які фізичні та юридичні особи незалежно від виду діяльності, а Господарський процесуальний кодекс України встановлює порядок судового захисту прав суб'єктів господарювання (тобто юридичних та фізичних осіб, які здійснюють господарську діяльність).
Частина друга статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, передбачених у законодавстві; тобто передбачено інший порядок судового вирішення.
Таким чином, виходячи з системного аналізу діючого законодавства, та зважаючи на те, що Кодекс адміністративного судочинства України посилається на управлінські функції органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, а не функції цих же органів, які виконують функції контролю щодо суб'єктів господарювання стосовно їх господарської діяльності, справи між контролюючими органами та суб'єктами господарювання, що стосуються господарської діяльності підлягають розгляду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, а також проаналізувавши правильність застосування господарським судом при винесенні оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи та на підставі встановлених в них фактичних обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був зареєстрований виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як суб'єкт підприємницької діяльності (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_2).
Згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва»від 28.06.99р., відповідач здійснював підприєм ницьку діяльність на умовах сплати єдиного податку, оскільки 26.04.2005 СПД -фізична особа ОСОБА_1 надав до Державної податкової інспекції у м. Сім ферополі заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2005 році та одержала свідоцтво на право сплати єдиного податку.
Рішенням Сімферопольської міської ради від 29.10.2002 № 54 згідно з пунктом 2 Указу Президента України «Про спрощену систе му оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва»№ 746/99 від 28.06.1999 ( зі змінами та доповненнями), для такого виду діяльності встановлена ставка єдиного податку у сумі 180,00 грн. за місяць.
Відповідно частини 6 статті 2 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 «Про спро щену систему оподатковування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.
Також відповідно до пункту 10 Порядку видачі свідоцтв про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом ДПА України від 29.1099 № 599 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.11.1999 № 752/4045, для платника єдиного податку в період року встано влюються звітні періоди, рівні кварталу. Протягом 5 днів по закінченню звітного періоду, платник єдиного податку представляє звіт за відповідною формою.
Згідно частини 2 статті 5 Указу, суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність представлення розрахунків і сплату сум єдиного по датку згідно законодавства України.
На підставі пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань плат ників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000 відповідачу спрямовувалися перша податкова вимога від 2.11.2005 на суму 80,22 грн. та друга податкова вимога від 13.12.2005 на суму 260,22 грн. Податкові вимоги не були оскаржені відповідачем.
Відповідно розрахунку позивача ( а.с. 4) та витягу з облікової карти платника ( а.с. 9-11) суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 станом на 05.07.2006 має заборгованість з єдиного податку за 2005 і пені ( з урахуванням проплати 1360,00 грн.) у сумі 260,22 грн.
На момент прийняття рішення судом першої інстанції відповідачем не були надані докази сплати заборгованості.
Проте, відповідачем до апеляційної скарги надані докази оплати всієї суми до звертання позивача в суд. Державна податкова інспекція у місті Сімферополі звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим 06 травня 2006 року, тоді як відповідач сплатив заборгованість 31 березня 2006 року квитанцією №НОМЕР_3.
Приймаючи рішення по даній справі суд першої інстанції не з'ясував всі обставини по справі, що привело до прийняття неправильного рішення.
Держмито, а також витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу з відповідача не підлягають стягненню.
При даних обставинах судова колегія вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення місцевого господарського суду. Справу провадженням припинити, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Керуючись статтями 101, пункту 4 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2006 року у справі №2-4/9670-2006 скасувати.
Провадження по справі №2-4/9670-2006 припинити.
Накази господарського суду Автономної Республіки Крим про примусове виконання рішення від 17.07.2006 у справі №2-4/9670-2006 визнати не підлягаючими виконанню.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді О.Г. Градова
К.В. Волков