Справа № 420/60/23
27 лютого 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області за результатом якого позивач просить:
вимогу Головного управління Державної податкової служби у Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2021 № Ф-35712-51У визнати протиправною та скасувати, зобов'язавши Головного управління Державної податкової служби у Одеській області виключити з обліку донараховані у податковій вимозі № Ф-35712-51У від 18 лютого 2021 року суми податку в розмірі 37788 (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 74 коп.;
стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яноста дві) гривні 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Одеській області (ЄДРПОУ 44069166, вул. Семінарська, 5, м. Одеса).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець 22.11.2000 року та перебувала на спрощеній системі оподаткування, проте з того часу вона не здійснювала підприємницьку діяльність. З часу реєстрації позивач не подавала жодної звітності. Більш того, вона постійно перебувала у трудових відносинах, що підтверджується наявними записами у її трудовій книжці НОМЕР_2 . 18.02.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено вимоги про сплату боргу № Ф-35712-51У. З такими діями відповідача позивач не погоджується, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 05.01.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (ст.262 КАС України).
Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не подав.
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 22.11.2000 року та перебувала на спрощеній системі оподаткування.
Як зазначає позивач та не спростовується відповідачем, що з моменту реєстрації вона не здійснювала підприємницьку діяльність. Крім того, постійно перебувала у трудових відносинах, що підтверджується наявними записами у її трудовій книжці НОМЕР_2 .
23 листопада 2022 року позивачем було подано заяву про припинення державної реєстрації підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця за власним бажанням.
Як зазначає позивач 12 грудня 2022 року позивачу стало відомо, що державним виконавцем Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Філімоновою К.В. відкрито виконавче провадження та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.10.2022 року.
Підставою у відкритті виконавчого провадження послугувала заява про примусове виконання вимоги про сплату боргу № Ф-35712-51У виданий 18.02.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області.
Позивач вважає. що відповідачем протиправно винесено вимогу про сплату боргу №Ф-35712-51У від 18.02.2021 року протиправно та за захистом своїх прав звернувся до суду.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позові вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі Закон №2464-VI, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2464-VI:
- єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2);
- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6);
- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).
Відповідно до пунктів 4), 5) частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
Відповідно до приписів статті 9 Закону №2464-VI:
- єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі (частина перша);
- обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга);
- платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма).
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
З 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, відповідно до якого внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, у частину першу статті 7, а саме:
- у пункті 2 перше речення абзацу другого пункту слова «має право самостійно» замінено словом «зобов'язаний»;
- пункт 3 доповнено абзацом другим такого змісту: «Для платників, віднесених до першої групи платників єдиного податку, визначених у підпункті 1 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, ця сума не може бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пропорційно до сплаченого єдиного внеску».
Отже, з 01.01.2017 єдиний внесок для фізичних осіб підприємців нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
При прийнятті цього рішення суд на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені в постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19: «… суд касаційної інстанції вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску».
Відповідно до пп. 191.1.10 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України, однією з функцій контролюючих органів є забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.
Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС здійснюється згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). За змістом зазначеного Наказу, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Інтегрована картка платника це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій.
Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інтегрованій карті платника облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до інтегрованої картки платника, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації.
Аналогічні за змістом функції та повноваження органів ДПС щодо оперативного обліку податків і зборів містить чинний на дату розгляду справи наказ Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за № 321/35943) «Про затвердження Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
При оцінці доводів сторін та прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 22.11.2000 року, а також в контролюючому органі як платник податків та зборів, проте не займалася підприємницькою діяльністю і не отримувала від неї доходу, податкову звітність не подавала.
Приписи пунктів 4), 5) частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначають платниками єдиного внеску, зокрема, фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до норм Закону №2464-VI необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство з 01.01.2017 встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Оскільки позивач самостійно не нараховувала та не сплачувала ЄСВ, ГУ ДПС у Одеській області на підставі даних інформаційної системи податкових органів дійшло висновку про необхідність нарахування такій ЄСВ. Цей висновок став підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваної у цій справі вимоги про сплату позивачем нарахованих ним сум ЄСВ.
Оцінюючи обставини цієї справи суд враховує, що в охоплений предметом цього спору період позивач працювала як найманий працівник. Отже, єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за неї як найманого працівника сплатив її роботодавець як страхувальник.
При прийнятті рішення суд враховує наведений вище правовий висновок Верховного Суду щодо тлумачення та застосування норм Закону №2464-VI, викладений в постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, відповідно до яких одночасна сплата єдиного соціального внеску особою та її роботодавцем як страхувальником спричинить подвійну сплату цього внеску, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Пояснення позивачки свідчать про те, що вона не здійснювала підприємницької діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, відповідач зворотного не довів. Оскільки єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за позивача як найманого працівника сплатив її роботодавець як страхувальник, суд вважає протиправним повторне нарахування контролюючим органом позивачці недоїмки по ЄСВ.
Підсумовуючи свої висновки суд дійшов переконання, що оскаржена вимога № Ф-35712-51У від 18 лютого 2021 року є протиправною. З огляду на те, що ця вимога не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, таку слід скасувати.
Суд встановив, систематичні дії відповідача щодо нарахування позивачці недоїмки з ЄСВ, котрі мають наслідком виставлення їй вимог про сплату недоїмки, зумовлені тим, що позивачка обліковується в інформаційних системах ДПС як фізична особа підприємець, що є платником ЄСВ.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Суд переконаний, що позовне провадження відповідатиме визначенню ефективного юридичного засобу захисту, якщо наслідком задоволення позовних вимог буде поновлення порушеного права чи законного інтересу позивача, адекватне наявним обставинам та таке, що виключає потребу повторного звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Суд враховує, що саме по собі скасування вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ не призводить до ефективного поновлення прав позивачки, оскільки в інформаційних системах ДПС за нею і надалі обліковується недоїмка в сумі 37788,74 грн. Досвід вирішення численних спорів за аналогічних фактичних обставин свідчить про те, що скасування вимоги про сплату недоїмки за наявності в інформаційній системі ДПС відомостей про нарахування ЄСВ лише відстрочує, проте не вирішує спір між сторонами, оскільки контролюючий орган повторно виносить вимоги про сплату недоїмки по ЄСВ допоки в обліковій картці наявні відомості про нарахування особі ЄСВ.
Оскільки суд у цьому рішенні дійшов висновку про необґрунтованість та протиправність дій відповідача щодо нарахування позивачці як ФОП недоїмки з ЄСВ, то адекватним та ефективним способом відновлення прав позивача є зобов'язання контролюючого органу провести коригування даних (показників) її інтегрованої картки з ЄСВ шляхом виключення відомостей про протиправно нараховану заборгованість, оскільки це забезпечить поновлення порушених майнових прав платника податків.
Суд враховує, що такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним та обґрунтованим Верховний Суд у постановах №816/2042/16 від 13.02.2018, №813/1760/18 від 10.04.2020.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - задовольнити.
Вимогу Головного управління Державної податкової служби у Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2021 № Ф-35712-51У визнати протиправною та скасувати.
Зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР НОМЕР_1 ) як платника єдиного соціального внеску, а саме - виключити всі дані (записи, відомості) про наявність в ОСОБА_1 як в фізичної особи підприємця заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску на загальну суму 37788,74 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яноста дві) гривні 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Одеській області (ЄДРПОУ 44069166, вул. Семінарська, 5, м. Одеса).
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко