Рішення від 28.02.2023 по справі 400/5574/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 р. № 400/5574/22

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області, вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001,

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у перерахунку та зарахуванні до календарної вислуги років вислуги у пільговому обчисленні, яке дає право на призначення пенсії згідно з п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262);

- зобов'язати перерахувати та зарахувати до календарної вислуги років вислугу у пільговому обчисленні, яке дає право на призначення пенсії згідно з п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону № 2262.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку та зарахуванні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислуги у пільговому обчисленні.

30.12.2022 р. відповідач подав відзив на позов, де зазначив, що вислуга років на день звільнення з державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» складає 23 роки 3 місяці 22 дні у пільговому обчисленні, з яких календарна вислуга років - 17 років 10 місяців 4 дні, а за час служби у Службі судової охорони календарна вислуга років станом на 08.12.2022 р. складала 2 роки 5 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону № 2262. Приписи п. 3 ст. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393, суперечать приписам ст.12 Закону № 2262, а тому застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки він у відповідності до ч. 3 ст. 7 КАС України має вищу юридичну силу. Саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії. Позивач такої вислуги у мінімально визначеному законодавством розмірі не має, а тому права на призначення пенсії за вислугу років не набув.

04.01.2023 р. позивач подав відповідь на відзив, згідно з якою передбачена Порядком № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону № 2262 і положенням цього Закону не суперечать.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 07.07.2003 р. по 30.11.2020 р.

У наказі державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» від 26.11.2020 р. № 127 О/С-20 про звільнення позивача зазначено, що вислуга років на день звільнення 30.11.2020 р. становить:

в календарному обчисленні 17 років 10 місяців 4 дні, з них в ДКВС України 16 років 4 місяці 24 дні;

в пільговому обчисленні: 23 роки 3 місяці 22 дні.

05.12.2022 р. позивач подав рапорт про надання довідки про вислугу років у календарному та пільговому обчисленні.

Листом від 08.12.2022 р. відповідач відзначив, що станом на 08.12.2022 р. вислуга років у Службі судової охорони в календарному обчисленні становить 2 роки 5 днів. Пільгове обчислення вислуги років не передбачене. Враховуючи наказ державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» від 26.11.2020 р. № 127 О/С-20, вислуга років станом на 08.12.2022 р. у календарному обчисленні становитиме 19 років 10 місяців 9 днів.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону № 2262 (в редакції станом на дату звернення позивача) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Спірним між сторонами є питання, чи під "вислуга 25 календарних років" необхідно розуміти суто календарну вислугу, чи можливо враховувати вислугу у пільговому обрахунку.

Зазначене спірне питання вирішувалось Верховним Судом під час розгляду справи № 480/4241/18. Так, у постанові від 14.04.2021 р. Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах від 22.11.2018 р. у справі №161/4876/17, від 15.08.2019 р. у справі № 281/459/17, від 27.03.2020 р. у справі № 569/727/17 та інших, в яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку № 393 Закону № 2262, та висловив правову позицію, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом № 2262 календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393.

В подальшому, зазначений правовий висновок був відображений у постановах Верховного Суду від 08.08.2021 р. у справі № 320/4635/20, від 20.10.2021 р. у справі № 200/1882/20-а, від 01.11.2021 р. у справі № 620/1837/20 та інших.

Відповідно до ч. 4 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позивач обґрунтовано вважає, що до його вислуги років для призначення пенсії має бути врахована і пільгова вислуга.

Так, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (далі - Постанова № 393) для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж” і “з” статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно до п.п. "г" п. 3 Постанови № 393 ( з доповненнями, внесеними постановою КМУ від 17.07.2004 р. № 1525) До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів: особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність зарахування до календарної вислуги років позивача вислугу у пільговому обчисленні, яке дає право на призначення пенсії згідно з п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону № 2262.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 992,40 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області (вул. Фалеєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43562808) про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у перерахунку та зарахуванні до календарної вислуги років вислуги у пільговому обчисленні, яке дає право на призначення пенсії згідно з п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб"; зобов'язати перерахувати та зарахувати до календарної вислуги років вислугу у пільговому обчисленні, яке дає право на призначення пенсії згідно з п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області щодо відмови у перерахунку та зарахуванні до календарної вислуги років ОСОБА_1 вислуги у пільговому обчисленні, яке дає право на призначення пенсії згідно з п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

3. Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області перерахувати та зарахувати до календарної вислуги років ОСОБА_1 вислугу у пільговому обчисленні, яке дає право на призначення пенсії згідно з п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області (вул. Фалеєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43562808) судовий збір у сумі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві грн 40 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 28.02.2023 р.

Суддя Н. В. Лісовська

Попередній документ
109249579
Наступний документ
109249581
Інформація про рішення:
№ рішення: 109249580
№ справи: 400/5574/22
Дата рішення: 28.02.2023
Дата публікації: 02.03.2023
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Миколаївський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (31.03.2023)
Дата надходження: 12.12.2022
Предмет позову: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії