справа№380/1349/23
27 лютого 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить :
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати та подати до Управління державної казначейської служби у Галицькому районі м. Львова подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого згідно з квитанцією від 01.10.2021 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі операції купівлі нерухомого майна в розмірі 5447,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01.10.2021 ОСОБА_1 придбала квартиру за адресою АДРЕСА_1 . При укладенні договору купівлі-продажу квартири позивач сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5447,90 грн. Позивач придбала житло вперше, а тому вважає, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” сплатила такий збір безпідставно. ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з проханням повернути сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, проте отримала відмову у поверненні коштів. Вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує її право на повернення помилково сплаченого пенсійного збору.
Ухвалою від 25 січня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.
01.10.2021 між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Договір купівлі-продажу від 01.10.2021 посвідчений приватним нотаріусом Ковтуном Л.Б. та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2252.
Відповідно до пункту 3. договору купівлі-продажу квартири, продаж квартири вчинено за ціною 544789,00 грн.
ОСОБА_1 під час укладання договору сплатила 5447,90 грн збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (1% її вартості) згідно з квитанцією від 01.10.2021 № Н251137.
ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою сформувати подання про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
За результатами розгляду зазначеної заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало відповідь від 02.08.2022 № 1300-5604-8/67242, у якій повідомило, що з 26.09.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 “Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій”. Відповідно до підпунктів б, в, і г пункту 15-2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій № 1740 від 03.11.1998, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна з 26.09.2020 не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше. Вказує, що долучені до заяви документи не підтверджують факту придбання нерухомого майна вперше, тому не має підстав для формування подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 № 400/97-ВР.
Відповідно до пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” врегульовані у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 внесено зміни до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (далі - Постанова № 866).
Відповідно до пункту 15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови № 866) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
- право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”;
- особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
- особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Згідно з пунктом 15-3 Порядку № 1740 (в редакції Постанови № 866) нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах “в” і “г” пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Судом встановлено, що нотаріальне посвідчення/реєстрація договору купівлі-продажу нерухомого майна здійснено після сплати позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна та подання документа про підтвердження сплати такого збору.
Зміни внесені Постановою № 866 до Порядку № 1740, не позбавляють ГУ ПФУ у Львівській області обов'язку щодо повернення позивачу безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з огляду на таке.
Інформація щодо реєстрації нерухомого майна, що перебуває у власності фізичних та юридичних осіб міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Підстави та процедуру надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що інформація з Державного реєстру прав у паперовій формі надається за заявою особи, яка бажає отримати таку інформацію, або уповноваженої нею особи шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав, фронт-офісу або нотаріуса.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1127 інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити, крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб'єкта або об'єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у хронологічному порядку.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують до Державного бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 “Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету” контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 “Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна”, покладений на Пенсійний фонд України.
Системний аналіз вказаних норм Закону та Порядку дає підстави стверджувати, що громадяни, які придбавають нерухоме майно вперше, звільнені від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тому не є платниками такого збору.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 299723046 сформованою 15.02.2022 ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.2021, що посвідчений приватним нотаріусом Ковтун Л.Б. та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2252.
Згідно з довідкою, виданою філією - Львівським обласним управлінням АТ “Ощадбанк” від 19.04.2022 № 16-43 прізвище ОСОБА_1 у списках громадян для використання коштів приватизаційних депозитних рахунків за номінальною вартістю житлового чека за адресою АДРЕСА_2 не числиться.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше станом на 01.10.2021, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору станом на 01.10.2021, відповідач не надав.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 дійсно вперше придбавала житло (за договором купівлі-продажу квартири від 01.10.2021 за адресою: АДРЕСА_1 ) та при укладенні договору купівлі-продажу помилково сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 відсотка від його вартості.
Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна ОСОБА_1 сплачений помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, у зв'язку з чим кошти в сумі 5447,90 грн, сплачені позивачем при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.
Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Мінфіну від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015 № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Доводи ГУ ПФУ у Львівській області про те, що у зв'язку із внесенням Постановою № 866 змін до Порядку № 1740, обов'язок по звільненню громадян від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна покладено на нотаріусів, є помилковими і спростовуються висновками суду, викладеними по тексту рішення вище.
З огляду на наведене, вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати та видати відповідно до приписів Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 5447,90 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 01.10.2021 № Н251137.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд враховує таке.
Згідно з ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень пункту 1 частини 3статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту вказаних норм висновується, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Суд встановив, що 18.01.2023 між адвокатом Заставним Р.А. (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт) укладений договір про надання правової допомоги № 18/01/23 (далі - договір).
Також, 18.01.2023 укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №18/01/23 від 18.01.2023 відповідно до якої за надання правової допомоги відмовідно до умов договору про надання правової допомоги в обсязі обумовленому сторонами, а саме : консультацію з питань, що стосуються можливості повернення збору, сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна; підготовка позовної заяви про зобов'язання ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання щодо повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Клієнт сплачує Адвокату гонорар в розмірі 1000 грн.
Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт від 18.01.2023 адвокат Заставний Р.А. за договором про надання правової допомоги від 18.01.2023 № 18/01/23, в межах даного договору, адвокатом Заставним Р.А. надано наступну правову допомогу ОСОБА_1 : консультацію з питань, що стосуються можливості повернення збору, сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна; підготовка позовної заяви про зобов'язання ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання щодо повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) від 20.01.2023 загальна вартість наданих послуг складає 1000,00 грн.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає, що справа є незначної складності, а витрати на правову допомогу є неспівмірними.
Суд, у свою чергу, зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Оцінивши рівень наданих адвокатських послуг, суд вважає розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу обґрунтованим та співмірним із заявленими позовними вимогами.
Враховуючи викладене в сукупності та висновок суду про задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 з Державного бюджету України збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 5447 (п'ять тисяч чотириста сорок сім) гривень 90 копійок, сплаченого відповідно до квитанції від 01.10.2021 № Н251137, та подати його до відповідного органу Казначейсва відповідно до положень пункту 5 глави I Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затв. наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787.
3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1073,60 грн судових витрат.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гулкевич І.З.