справа № 380/17531/22
28 лютого 2023 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати пенсії мені, ОСОБА_1 , у повному розмірі з 01 березня 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, пенсію мені, ОСОБА_1 , без обмеження максимальним розміром (що становить 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність) з 01 березня 2022 року, з урахуванням суми індексації, встановленої відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» у повному обсязі, з урахуванням проведених виплат та з нарахуванням компенсації втрат частини доходів.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 01 грудня 2020 року йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», однак обмежено її виплату максимальним розміром.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 380/956/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01 грудня 2020 року призначеної та виплачуваної пенсії максимальним розміром та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 грудня 2020 року виплату та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01 грудня 2020 року.
З 01 березня 2022 року відповідач здійснив перерахунок призначеної позивачу пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова № 118), підсумок якої становить 35520,98 грн. Проте з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати належить сума у розмірі 31186,64 грн.
Дії відповідача щодо обмеження перерахованої з 01 березня 2022 року з урахуванням індексації пенсії позивач уважає протиправними, оскільки внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнана неконституційною та втратила чинність, зміни щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Крім того, позивач зазначає, що наявна колізія між Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668) у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Однак у спірних правовідносинах відповідач, як суб'єкт владних повноважень, протиправно надав перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосував положення статті 2 Закону № 3668.
Також позивач уважає, що з огляду на несвоєчасну виплату сум пенсії він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050). При цьому, на думку позивача, право на таку компенсацію він набуває незалежно від того, чи були суми пенсії йому попередньо нараховані, але не виплачені.
З огляду на вищенаведене адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 380/956/21, яке набрало законної сили, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області виконано. Водночас позивач, звертаючись з цим позовом до суду, має намір забезпечити виконання вищевказаного судового рішення, що не узгоджується з нормами статті 383 КАС України.
Відповідач зазначає, що абзацом першим пункту 2 Постанови № 118 установлено, що з 1 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. У зв'язку з цим, з 01 березня 2023 року основний розмір пенсії позивача підвищено на коефіцієнт 1,14 (24484,75 х 0,140), в тому числі індексація 3427,87 грн. Розмір пенсії на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 380/956/21 визначено на дату перерахунку, а саме на 01 грудня 2020 року, та така виплачується без обмеження максимальним розміром на дату перерахунку. Надалі проведено перерахунок пенсії позивача у зв'язку із прийняттям Постанови № 118. Розмір пенсійної виплати становить 31186,64 грн та визначений на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 380/956/21 станом на 01 грудня 2020 року.
Відповідач відзначає, що з 01 січня 2018 року відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19, оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку пенсії позивача в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Щодо компенсації втрати частини доходів відповідач зазначає, що право на компенсацію втрати частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Крім того, у спірному випадку відсутні як вина відповідача, так і неправомірні дії, оскільки перерахунок і виплата пенсії позивачу проводилась відповідно до чинної Постанови № 118. До того ж, компенсація нараховується особі, починаючи з наступного місяця після затримки доходу, відтак вимога позивача стосовно нарахування такої з 01 березня 2022 року є безпідставною.
Відповідач підсумовує, що пенсія позивачу призначена, перерахована та виплачується відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому у задоволенні заявленого позову просить відмовити у повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 09 грудня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 14 червня 2021 року позивач є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 380/956/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01 грудня 2020 року призначеної та виплачуваної пенсії максимальним розміром та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 грудня 2020 року виплату та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01 грудня 2020 року.
З 01 березня 2022 року відповідач здійснив перерахунок призначеної позивачу пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», підсумок якої (з надбавками) у результаті проведеного перерахунку, становить 35520,98 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії: 31186,64 грн.
Листом від 11 листопада 2022 року № 1300-5303-8/105531 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача на його запит на інформацію від 07 листопада 2022 року щодо перерахунку пенсії, зокрема про те, що відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Станом на 01 березня 2018 року розмір пенсії позивача, визначений на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 380/956/21, перевищує максимальний розмір пенсії, визначений статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відтак після проведеного перерахунку на виконання Постанови № 118 розмір пенсії позивача не змінився та становить 31186,64 грн.
Позивач, уважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження виплати нарахованої пенсії з урахуванням індексації з 01 березня 2022 року максимальним розміром, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262).
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262 пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини другої статті 51 Закону № 2262 перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Як визначено статтею 2 Закону № 3668 (з урахуванням змін, внесених Законами від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII), максимальний розмір пенсії (...) з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до (...) законів України (...) «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», (...), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Закон № 3668 набрав чинності з 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Законом № 3668 частину п'яту статті 43 Закону № 2262 викладено у такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» установлено, що з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Суд відзначає, що спір у цій справі стосується правомірності дій пенсійного органу щодо обмеження пенсійної виплати позивача з урахуванням індексації з 01 березня 2022 року максимальним розміром.
Суд зауважує, що питання обмеження пенсії позивача максимальним розміром вже було предметом судового розгляду у справі № 380/956/21.
Так, у рішенні від 31 березня 2021 року у справі № 380/956/21, яке набрало законної сили, Львівський окружний адміністративний суд дійшов висновку про те, що обмеження розміру пенсії позивача до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, не ґрунтуються на положеннях Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», оскільки аналогічні за суттю та змістом обмеження, передбачені частиною 7 статті 43 Закону № 2262, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
А відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 380/956/21, яке набрало законної сили, є остаточним, обов'язковим для виконання та врахування пенсійним органом під час обчислення розміру пенсійних виплат ОСОБА_1 з 01 грудня 2020 року.
В аспекті цього суд наголошує, що правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання.
Цей принцип був сформульований ще у римському праві: «res judicata pro veritate habeture» - «судове рішення має прийматися за істину» (у більш вільному трактуванні формулюється так: «що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
Таким чином, остаточне рішення суду є обов'язковим до виконання до моменту зміни умов, за яких його ухвалено.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України» (заява № 43331/12) зауважив, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому.
Отже, зміна нормативно-правового регулювання окремого питання дійсно може мати наслідком втрату актуальності судового рішення, у якому суд розглянув питання застосування норми права, що у подальшому зазнала змін.
Водночас за обставин цієї справи відповідні зміни до законодавства з моменту набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 380/956/21 не вносилися.
Зокрема, вищезгадані положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та статті 2 Закону № 3668 змін не зазнали.
До того ж, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону № 2262-XII, зокрема у постановах від 09 лютого 2021 року у справі № 1640/2500/18, від 10 вересня 2021 року у справі № 300/633/19 та від 24 вересня 2021 року у справі № 370/2610/17.
Разом з тим у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, як визначено частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже, наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача з 01 березня 2022 року, а також ураховуються судом під час розгляду цієї справи.
Стосовно наявності у пункті 2 Постанови № 118 положення про підвищення пенсій з 01 березня 2022 року «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом», суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У спірних правовідносинах наведене положення Постанови № 118 суперечить приписам Закону № 2262 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, які є спеціальними, та підлягають застосуванню відповідачем.
До того ж, закон не передбачає випадків обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, визначеним за результатами перерахунку пенсії, здійсненого на виконання судового рішення, як це зробив відповідач у спірних відносинах.
Так, закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат, а тому відповідні дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам частини другої статті 19 Конституції України.
Суд повторює, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону № 2262, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону № 3668, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року максимальним розміром.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на постанову Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19 суд визнає безпідставним, адже зазначене судове рішення не стосується питань обмеження пенсійних виплат військовослужбовцям.
Висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19, стосуються питань пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначені як працівникам льотного складу цивільної авіації. Тобто, вказана постанова прийнята за різних фактичних обставин спору, з урахуванням різної нормативної бази, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правові позиції у цій справі.
Аргументи відповідача про те, що позивач, звертаючись з цим позовом до суду, має намір забезпечити виконання судового рішення, що не узгоджується з нормами статті 383 КАС України, суд оцінює критично, адже як зазначено вище спір у цій справі стосується правомірності дій пенсійного органу щодо обмеження пенсійної виплати позивача з 01 березня 2022 року максимальним розміром. Натомість рішення у справі № 380/956/21 ухвалено Львівським окружним адміністративним судом 31 березня 2021 року.
До того ж предметом розгляду у справі № 380/956/21 було питання обмеження пенсійним органом пенсії позивача з 01 грудня 2020 року при переході на пенсію за вислугу років за Законом № 2262. Питання ж обмеження пенсії позивача після її перерахунку відповідно до Постанови № 118 предметом дослідження у вказаному рішенні не було.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача суд враховує, що відповідач з 01 березня 2022 року здійснив обрахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, передбаченої Постановою № 118, однак обмежив розмір пенсії до виплати, сумою, нарахованою на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 380/956/20, що підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву. Тобто, нарахування індексації пенсії позивача у спірних правовідносинах проведено, однак її виплату не здійснено.
За наведених обставин суд уважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року пенсії, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження її максимальним розміром, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію з нарахуванням компенсації втрат частини доходів суд зазначає таке.
Стаття 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у Законі № 2050 слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Із системного аналізу зазначених правових норм слідує, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів; та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Відтак законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Оскільки у межах спірних правовідносин нарахування та виплата позивачу сум пенсії здійснені не були, то зазначене не свідчить про затримання строків виплати грошових доходів, відтак суд дійшов висновку, що позовні вимога позивача у цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2022 року при розгляді справи № 140/862/19, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом під час вирішення цього спору.
За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні з цим позовом до суду його не сплачував, а тому розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року пенсії, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження її максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
В решті позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 28 лютого 2023 року.
Суддя Клименко О.М.