з питань залишення позовної заяви без розгляду
справа №380/1915/23
28 лютого 2023 року
м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження питання про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) звернулася до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), в якому просить суд:
-визнати протиправними дії 27 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (військова частина НОМЕР_7 ) щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015року по серпень 2016року включно з урахуванням лютого 2015року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця);
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_7 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015року по серпень 2016року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця);
-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_8 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з вересня 2016року по лютий 2018року включно з урахуванням лютого 2015року та жовтня 2016року як місяців для обчислення індексу споживчих цін (базових місяців);
-зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний Карпатський загін (військова частина НОМЕР_8 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з вересня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).
Представником відповідача, НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Обґрунтовуючи клопотання відповідач зазначив, що позивач звернувся до суду з даним позовом після спливу місячного строку, який застосовується у спірних правовідносинах, при цьому посилався на вимоги статті 233 КЗпП України та статті 122 КАС України. Вважає, що у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначалася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. Звертав увагу суду на те, що позивача звільнено із військової служби і виключено зі списків особового складу 29.11.2022. Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з адміністративним позовом, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, про ймовірне порушення своїх прав, позивачеві було відомо ще в момент винесення наказу про звільнення та виключення зі списків особового складу частини, а саме 29.11.2022, а до суду звернувся 31.01.2023, відтак пропущений місячний строк звернення до суду з позовними вимогами.
Розглянувши заявлене клопотання та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно частини 3, 4 статті 123 КАС України встановлено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду можливе у випадках: неподання заяви у визначений в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху строк; зазначення у заяві про поновлення строку звернення до суду підстав пропуску строку, які визнані неповажними.
При цьому, поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Суд зазначає, що перебування особи на військовій службі є однією із форм реалізації закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст.ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Отже, суд дійшов висновку, що поняття «грошове забезпечення», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір у цій адміністративній справі охоплюється застосованим у ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».
Аналогічну правову позицію було неодноразово висловлено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 807/363/18, від 25 квітня 2019 року у справі №804/496/18, від 26 червня 2019 року у справі № 820/4748/17, від 22 травня 2020 року у справі № 808/3200/17, від 04 лютого 2021 року у справі № 160/5393/19, відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України, суд застосовує до спірних правовідносин.
За таких обставин, оскільки КАС України передбачає, що інші закони можуть встановлювати строки звернення до суду, застосуванню до позовної вимоги про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні підлягають саме положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, згідно яких звернення до суду із вказаною позивачем вимогою не обмежується будь-яким строком.
Проаналізувавши наведене вище в призмі норм національного законодавства, суд дійшов висновку, про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача, з підстав наведених вище.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240-243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
в задоволенні клопотання представника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Оскарження ухвали суду окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвалу суду включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лунь З.І.