печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19273/19-ц
07 лютого 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі Ємець Д.О.,
за участю сторін:
представника відповідача в режимі ВКЗ - Олійника О.С.,
представника відповідача - Дубаневича О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Національного агентства з питань запобігання корупції та Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - уповноважена особа Національного агентства з питань запобігання корупції Пивовар Сергій Вілорійович, про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними діями посадової особи органу державної влади, -
24.04.2019 до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій останній просить суд стягнути на його користь матеріальну шкоду у розмірі 8 332,98 грн. та 20 000 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що 08.05.2018 уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції Пивоваром Сергієм Вілорійовичем відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 20-25/32/18.
В подальшому, Постановою Печерського районного суду міста Києва від 16.11.2018 у справі № 757/23846/18-п провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП було закрито, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, що, на переконання позивача, свідчить про безпідставність складеного щодо ОСОБА_1 протоколу тю адміністративне правопорушення.
Внаслідок безпідставного складання протоколу про адміністративне правопорушення та його направлення в суд, ОСОБА_1 були завдані збитки, які полягали у витратах на правову допомогу, за якою останній звернувся до адвоката та становлять у розмірі 8332,98 грн.
Окрім цього, позивачу було задано моральну шкоду, яка виразилась у тому, що ОСОБА_1 став знервованим, мав певну тривогу, не міг спати без приймання снодійних препаратів, стан його здоров'я погіршився, що негативно впливало і на його моральний стан і на взаємовідносини у сім'ї ОСОБА_1 . Завдану моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює у 20 000,00 грн.
Вказане в сукупності послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом з метою відшкодування шкоди.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Писанця В.А. від 26.04.2019 відкрито провадження у справі та визначено її розглядати за правилами загального позовного провадження.
26.07.2019 та 21.08.2019 до суду надійшли додаткові пояснення позивача до позовної заяви.
03.02.2020 до суду надійшов відзив Національного агентства з питань запобігання корупції на позов,в якому представник вказав на безпідставність вимог, а відтак просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
16.03.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача вказав на необґрунтованість поданого відзиву.
08.02.2022 відповідно до розпорядження №62 від 08.02.2022 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв'язку з смертю судді Писанця В.А.
Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Ільєвій Т.Г.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. від 09.02.2022 цивільну справу прийнято до свого провадження та визначено розглядати за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача - Національного агентства з питань запобігання корупції просив відмовити у задоволенні позовних вимог внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості.
Представник відповідача Державної казначейської служби України та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися, про місце і час судового розгляду повідомлені належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.
У відповідності до ч.1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та у відсутність нез'явившихся осіб.
Суд, заслухавши позицію учасників розгляду, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судовим розглядом встановлено, що 08.05.2018 уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції Пивоваром Сергієм Вілорійовичем відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 20-25/32/18.
Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Права та повноваження Національного агентства визначені статтями 11 та 12 Закону.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 12 Закону та Порядку проведення перевірок Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженого рішенням Національного агентства від 11.08.2016 №2,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.09.2016 за № 1230/29360 (далі - Порядок), Національне агентство проводить перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції, зокрема в державних органах.
Повноваження Національного агентства визначені статтею 11 Закону. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 11 Закону до повноважень Національного агентства належать здійснення в порядку, визначеному Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно з Планом проведення перевірок Національним агентством з питань запобігання корупції на 2018 рік, затвердженим рішенням Національного агентства від 03.11.2017 № 1094, наказом Голови Національного агентства від 27.03.2018 № 44/18 та направленням на перевірку Національного агентства від 27.03.2018 № 30-22/17/18 з 02.04.2018 по 27.04.2018 Національне агентство проводило планову перевірку в Міністерстві соціальної політики України.
Відповідно до частини першої розділу IV Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування(станом час винесення вищевказаних рішень), за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.
Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації складається з таких частин:
1) вступна частина із зазначенням дати, номера та місця складання, назви Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації;
2) описова частина із зазначенням прізвища, імені, по батькові суб'єкта декларування, назви посади та органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або юридичної особи публічного права, правових підстав проведення повної перевірки декларації, переліку інформації, яка використовувалася під час здійснення повної перевірки декларації, складових предмета перевірки;
3) мотивувальна частина із зазначенням встановлених Національним агентством обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, якими Національне агентство керувалося при прийнятті Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, і положення закону, яким воно керувалося;
4) резолютивна частина із зазначенням висновку, якого Національне агентство дійшло за результатами здійснення повної перевірки декларації, можливості оскарження цього рішення в судовому порядку.
Як вбачається із наведеного, при проведенні перевірки декларацій суб'єктів декларування Національне агентство встановлює ознаки іншого корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, а в рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації вказуються встановлені на підставі інформації, отриманої в межах проведеної перевірки, фактичні дані.
Отже, Національне агентство не є органом, до повноважень якого належить встановлення наявності умислу чи вини як складової суб'єктивної сторони злочину в діях суб'єкта декларування при заповненні декларації. Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, має превентивні функції, зокрема щодо здійснення в порядку, визначеному Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 16.11.2018 у справі № 757/23846/18-п провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП було закрито, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, що на переконання позивача свідчить про безпідставність складеного щодо ОСОБА_1 протоколу тю адміністративне правопорушення.
Так, у вказаній постанові зазначено, що Протокол №20-25/32/18 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-6 КУпАП, складений 08.05.2018 заступником керівника відділу з питань обробки повідомлень про корупцію Департаменту організації роботи із запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції Пивоваром С.В., що відповідає ст.255 КУпАП.
Інших фактів, а саме фактів, щодо протиправності дій посадових осіб Національного агентства суд не встановив, такі висновки викладені у постанові Печерського районного суду міста Києва від 16.11.2018 року, у справі № 757/23846/18-п відсутні.
Отже, твердження сторони позивача щодо вини посадових осіб Національного агентства, а також щодо протиправності рішень та дій Національного агентства є необґрунтованими, оскільки, не визнані судом такими, а також не підтверджуються жодними доказами наданими у справі.
Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Проте, позивачем не зазначено, яке саме цивільне право ОСОБА_1 було порушено у зв'язку із виконанням уповноваженою особою Національного агентства визначених Законом повноважень щодо складання адміністративного протоколу за ознаками виявленого адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової чи службової особи органу державної влади, органу влади Автономно! Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування, незалежно від вини цієї особи.
Згідно з частиною третьою статті 260 КУпАП передбачене відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним застосуванням заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, що проводиться в порядку, встановленому законом. Слід зазначити, що заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 не застосовувались.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах").
Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Отже, оплата гонорару адвокату за домовленістю про надання правової допомоги має договірний характер, який спрямований на реалізацію безпосереднього волевиявлення суб'єкта щодо реалізації законного права.
Таким чином, гонорар адвоката за договором правової допомоги не є шкодою, загальні положення про відшкодування якої визначені у параграфі 1 глави 82 Цивільного кодексу України.
Крім того, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, як уже встановлено судом, що постановою Печерського районного суду міста Києва при розгляді справи № 757/23846/18-п про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , не встановлено неправомірність дій уповноваженої особи Національного агентства, що склала протокол про адміністративне правопорушення, як і не встановлено те, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено з порушенням вимог Конституції і законів України та/або є таким, що заподіяв майнову шкоду.
У зв'язку з цим позовні вимоги позивача необґрунтовані, а дії Національного агентства є правомірними та здійснені у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Окрім цього, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 визначено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У абз. 2 п. 5 цієї постанови судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 року у справі № 925/1196/18 та від 12.03.2019 року у справі № 920/715/17 міститься правовий висновок, що ст.ст. 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.
Утім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.
Тобто, у разі заявлення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
У постанові від 21.10.2020 року у справі № 312/262/18 Верховний Суд зазначив, що встановивши, що позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідача, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому Верховний Суд дійшов висновку, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.
Крім того, відшкодування шкоди, зокрема й моральної, що зумовлює порушення прав людини, є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.
Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди, позивач не надав суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів щодо спричинення йому моральної шкоди, на підставі яких позивач оцінив свої моральні страждання, а також не довів причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача і заподіяною шкодою. Позовна заява містить лише загальні посилання на наявність підстав, на думку позивача, для відшкодування моральної шкоди, та посилання на моральні страждання.
З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням того, що сам факт скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття цієї справи не є доказом заподіяння позивачу шкоди та підставою для її відшкодування, оскільки рішення, яким скасовано зазначену постанову, безумовно не встановлює доведеність усіх обов'язкових складових цивільно-правової відповідальності; позивачем не доведено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача і заподіяною шкодою, а також того, що його негативні емоції досягли рівня страждання або приниження, які заподіяли моральну шкоду, суд вважає, що позовна заява є необґрунтованою.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог, оскільки позивачем не представлено, а судом не отримано жодних переконливих доказів на їх підтвердження.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.ст.77-81, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Національного агентства з питань запобігання корупції та Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - уповноважена особа Національного агентства з питань запобігання корупції Пивовар Сергій Вілорійович, про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними діями посадової особи органу державної влади.
Позивач - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач - 1 - Національне агентства з питань запобігання корупції, код ЄДРПОУ 40381452, 01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 28.
Відповідач - 2 - Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 10 лютого 2023 року.
Суддя Т.Г. Ільєва