27.02.2023 Справа № 756/3901/22
Унікальний № 756/3901/22
Провадження № 2/756/908/23
14 лютого 2023 року Оболонський районний суд м. Києва
у складі : головуючого судді Яценко Н.О.
за участю секретаря Волошиної А.О.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Коротенка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства по будівництву інженерних мереж № 6 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Позивач ОСОБА_1 в червні 2022 року звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача. В обгрунтування позову вказує, що на підставі наказу № 106-К від 24.11.2011 року був прийнятий на роботу тимчасово з 24.11.2011 року по 31.12.2014 року у Комунальне підприємство по будівництву інженерних мереж № 6 трактористом 6 розряду на дільницю автотранспорту і механізації.
Наказом № 125-к від 31.12.2014 був переведений на постійну роботу трактористом 6 розряду тієї ж дільниці.
28.05.2020 року було звільнено з роботи за п.3, ч.1 ст.40 КЗпП України.
Наказом № 88-К від 08.12.2021 року, на підставі рішення Оболонського районного суду м.Києва від 07.12.2021 року, поновлено на посаді тракториста 6 розряду з 28.05.2020 року.
Наказом № 08-К від 14 лютого 2022 року звільнено з роботи з 14.02.2022 року за скороченням чисельності та штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України.
Вважає своє звільнення незаконним, оскільки при врученні повідомлення про заплановане вивільнення, ні протягом двомісячного терміну до дня звільнення не пропонував відповідач жодної роботи, не намагався працевлаштувати.
Зазначає, що має сорок років трудового стажу, завжди сумлінно і добросовісно відносився до виконання своїх трудових обов'язків. У відповідача працював з 2011 року і ніяких нарікань, претензій з боку керівництва до нього не було до 2020 року. Після того, як не погодився з відправленням у відпустку без збереження заробітної плати з квітня 2020 року, відношення змінилося, оголошувалися безпідставні догани, а в подальшому взагалі було звільнено з роботи.
Після поновлення на роботі за судовим рішенням директор підприємства відкрито заявив, що все одно звільнить з роботи і свою обіцянку щодо звільнення він виконав. При цьому, в порушення вимог трудового законодавства не було запропоновано жодної роботи. За своїм фахом міг працювати не тільки машиністом трактора, але й машиністом компресора ПКСД, машиністом помпи АВД НД:/15, машиністом екскаватора і в силу необхідності працював на них. Це суміжні професії і згідно посвідчення тракториста, виданого ГУ Держпродспожмвслужби в м.Києві, 15.07.2019 має додаткову категорію «С», яка надає право на управління самохідними дорожньо-будівельними машинами. Крім того, згідно наказу № 23-к від 08.08.2019 за ним, крім тракторів були закріплені механізми такі як: причеп 03 ТП-10; компресор ПКСД5,25, інв.260 та компресор ПКСД 5.25, інв. № 061; Помпа АВД НД6/15.
Після незгоди з відправленням у відпустку з квітня 2020 року без збереження заробітної плати, відповідач своїм наказом від 13 травня 2020 року, з 14.05.2020 року призупинив експлуатацію вищевказаних механізмів, до яких він мав доступ і на яких міг працювати.
Однак, незважаючи на це, перераховані в наказі механізми (трактори, причеп, компресори, помпа) продовжували використовуватися в разі виробничої необхідності і фактично перебували в експлуатації по день звільнення - 14.02.2022 року.
Вважає, що основною підставою для звільнення було упереджене ставлення керівництва до нього.
У зв'язку з упередженим відношенням, відповідачем не було запропоновано жодної роботи і не враховано стаж роботи та кваліфікацію .
Зазначає, що в даному випадку звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства і тому відповідач повинен виплатити середньомісячний заробіток за період з 14.02.2022 року по день розгляду справи по суті.
Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Колективного підприємства по будівництву інженерних мереж № 6 від 14 лютого 2022 року № 08-К про звільнення ОСОБА_1 з роботи за скороченням чисельності та штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП; поновити ОСОБА_1 на посаді тракториста 6 розряду Колективного підприємства по будівництву інженерних мереж № 6 з 14.02.2022 року; стягнути з Колективного підприємства по будівництву інженерних мереж № 6 на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 14.02.2022 року по день ухвалення рішення по справі та судові витрати у виді надання правової допомоги в сумі 2500 грн. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за один місяць. Також одночасно з позовом подав заяву про поновлення строку позовної давності з посиланням на те, що 14.02.2022 року був звільнений з роботи за скороченням чисельності та штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Строк звернення до суду визначений ст.233 КЗпП України просить суд визнати таким, що пропущений з поважних причин , оскільки з 24.02.2022 року Україна перебуває в стадії війни, Київ обстрілювали, транспорт не працював, оголошено воєнний стан і саме це є основною причиною, пропуску строку звернення до суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Яценко Н.О.
Ухвалою від 06.06.2022 року позовну заяву залишено без розгляду та надано позивачу строк на усунення недоліків.
20.06.2022 року позивач надав суду уточнену позовну заяву.
Ухвалою від 06.07.2022 року по справі відкрито провадження та призначено по справі підготовче засідання на 16.08.2022 року.
20.07.2022 року до суду надійшли заперечення від відповідача. В своїх запереченнях відповідач посилається на те, що рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 07.12.2021 року позов ОСОБА_1 до Колективного підприємства по будівництву інженерних мереж № 6 задоволено. Поновлено на роботі з 28.05.2020 року на посаді тракториста 6 розряду. Стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 117500 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат. Судове рішення відповідачем виконано в добровільному порядку.
В подальшому внаслідок настання воєнного та надзвичайного стану у державі, суттєвим, якщо не повним, скороченням кількості робіт з будівництва шляхів (основний вид діяльності підприємства ), та виведенням з експлуатації єдиного трактора, який був на балансі підприємства, ще у 2020 році, постало питання про звільнення ОСОБА_1 з посади, яку було скорочено, ще у 2021 році, а саме з посади тракториста 6 розряду.
Зазначений аргумент був висловлений у засіданні Оболонського районного суду м.Києва представником підприємства, зазначена обставина була відома позивачу, проти чого він заперечував, вважаючи, що трактор не був виведений з експлуатації.
З наданої копії трудової книжки ОСОБА_1 для ознайомлення суду та відповідачу, слідувало що позивач з 30.07.2020 року знаходився у трудових відносинах з ПрАТ «Будінмережа № 5» ( споріднене з їх підприємством , яке має той самий основний вид господарської діяльності), проте вже 17.12.2021 року, отримавши попередження про наступне вивільнення, подав заяву про звільнення за власним бажанням з ПрАТ «Будінмережа № 5» та був звільнений за ст.38 КЗпП України.
В даному випадку станом на дату підготовки та вручення повідомлення про заплановане вивільнення працівника ОСОБА_1 був працевлаштований у спорідненому підприємстві - ПрАТ «Будінжмережа № 5» на повну робочу ставку, за своєю спеціальністю.
Враховуючи те, що посади тракториста на підприємстві вже не існувало, а працівник був повністю працевлаштований на спорідненому підприємстві за аналогічною спеціальністю, вважають, що відповідач не мав підстав для надання пропозицій щодо працевлаштування працівнику.
Після свого звільнення з ПрАТ «Будінжмережа № 5» про яке стало відомо після отримання тексту позову, зазначений працівник всупереч вимогам законодавства не повідомив адміністрацію підприємства КП БІМ № 6 про те, що зазначена для нього робота стала основною. До моменту свого звільнення з 14.02.2022 року працівник вважався сумісником на підприємстві, у той час як основне місце роботи - ПрАТ «Будінжмережа № 5».
Також позивач наполягав на тому, що за своїм фахом він міг працювати не тільки машиністом трактора, але й: машиністом компресора ПКСД; машиністом помпи АВД НД:/15 зет; машиністом ескаватора.
Зазначають, що посвідчення (нове) працівник не пред'являв на підприємстві , що вказує на відсутність права та можливості у КП БІМ № 6 пропонувати йому роботу на вказаних механізмах. На підприємстві збереглася копія лише «старого» посвідчення тракториста, виданого на початках трудової діяльності ОСОБА_1 .
Про наявність на руках зазначеного нового посвідчення, як і про факт звільнення з основного місця роботи працівник, не повідомляв роботодавця у розумний строк.
Окрім того, посилалися на те, що 09.06.2021 року ОСОБА_1 притягувався Оболонським районним судом м.Києва до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, що на думку відповідача, спростовує добросовісність позивача.
Також зазначали, що посада тракториста на підприємстві існувала лише одна , крім того ОСОБА_1 на даному підприємстві працює лише з листопада 2014 року (7 років), у той час як на підприємстві більшість працівників мають безперервний трудовий стаж 20,30, 40, а дехто й 50 років безперервного стажу.
Щодо заяви про поновлення процесуального строку звернення до суду посилалися на те, що саме по собі оголошення в Україні воєнного чи надзвичайного стану не впливає на реалізацію громадянином прав звернення до суду. Звертали увагу суду, що активні бойові дії в передмісті Києва тривали орієнтовно до 2 квітня 2022 року і позивач не позбавлений був у квітні чи травні 2022 року звернутися до суду з позовом, а тому просили суд відмовити в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Щодо судових витрат вказували, що відповідачем у зв'язку з поданням позову ОСОБА_1 до суду понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн., крім того в подальшому будуть понесені судові витрати додатково в розмірі 20 000 грн. Просили суд в задоволенні позову відмовити та покласти на відповідача судові витрати з залученням професійної правової (правничої) допомоги адвоката в розмірі 40 000 грн.
Позивач подав відповідь на заперечення відповідача в яких посилався на те, що скорочення чисельності штату на підприємстві не було. З 30.07.2020 року знаходився у трудових відносинах з ПрАТ «Будінжмережа № 5», оскільки відповідач звільнив з роботи на яку був поновлений в подальшому судом. Також посилався на те, що категорія «С» вказана не тільки в новому посвідченні, а і в старому посвідченні. Окрім того, посилався на те, що воєнний стан є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
16.08.2022 року по справі проведено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судових засіданнях позивач позовні вимог підтримував, з обставин викладених в позові та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до наступного висновку.
Відповідно до наказу № 106-К від 24.11.2011 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу тимчасово з 24.11.2011 року по 31.12.2014 року у Комунальне підприємство по будівництву інженерних мереж № 6 трактористом 6 розряду на дільницю автотранспорту і механізації.
Наказом № 125-к від 31.12.2014 був переведений на постійну роботу трактористом 6 розряду тієї ж дільниці.
28.05.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за п.3, ч.1 ст.40 КЗпП України.
Наказом № 88-К від 08.12.2021 року, на підставі рішення Оболонського районного суду м.Києва від 07.12.2021 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді тракториста 6 розряду з 28.05.2020 року. (а.с.11)
Наказом № 08-К від 14 лютого 2022 року звільнено з роботи з 14.02.2022 року за скороченням чисельності та штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України. (а.с.6)
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов'язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.
Як убачається з матеріалів справи відповідач повідомив позивача про заплановане вивільнення 14 грудня 2021 року трактористу ОСОБА_1 - у зв'язку зі змінами в організації праці, неможливість забезпечувати роботою транспортний засіб трактор Т-150 , скороченням чисельності та штату працівників згідно наказу № 89 від 14.12.2021 р. адміністрація КП БІМ № 6, відповідно до ст.49-2 КЗпП України, попередила, що посада тракториста, яку обіймає скорочується і ОСОБА_1 підлягає звільненню із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України через два місяці з дати отримання цього попередження, а саме 14.02.2022 р. і вільних посад за його кваліфікацією нема. (а.с. 7)
Наказом КП БІМ № 6 від 13 травня 2019 року «Про виведення з експлуатації механізмів» з 14.05.2020 року призупинено експлуатацію та виведено із експлуатації: трактор ХТЗ Т150, д.н. НОМЕР_1 , причеп ОЗТП-10, д.н. НОМЕР_2 ; трактор ІОМЗ; компресор ПКСД 5,25; компресор ПКСД 5,25; помпа АВД . (а.с.12)
Наказом від 08.08.2019 року за № 23-к «Про закріплення робітників за механізмами» вищевказані механізми закріплені за позивачем. (а.с. 13-15). В судовому засіданні позивач доводив, що транспортні засоби, які були закріплені за ним, не дивлячись на те, що виведено з експлуатації, використовуються на підприємстві, задіяні в роботі та на підтвердження надав фотознімки. Разом з тим, надані позивачем фотознімки суд не приймає в якості належних доказів, оскільки вони не містять дати виготовлення.
Як встановлено в судовому засіданні на момент вручення позивачу повідомлення про заплановане вивільнення ОСОБА_1 був працевлаштований у спорідненому підприємстві - ПрАТ «Будінжмережа 5», з якого звільнився 17.12.2021 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.20)
Допитані в судовому засіданні в якості свідків керівник КП БІМ 6 ОСОБА_3 та головний інженер вказаного підприємства ОСОБА_4 суду пояснювали, що враховуючи те, що трактор який був закріплений за позивачем та інші закріплені за ним механізми не є рентабельними, посада позивача була скорочена. Перевести на іншу роботу на підприємстві ОСОБА_1 не мали можливості через відсутність роботи в КП БІМ 6, з урахуванням специфіки та сезонності роботи, та відсутність вакантних посад, які б відповідали фаху позивача.
З штатного розпису, який існував станом на 2022 рік убачається, що в штаті підприємства було передбачено 101 працівник та місячний фонд заробітної плати становив 941783,40 грн.
При цьому наказом від 14.12.2021 року внесено зміни до штатного розпису та виведено зі штатного розпису посаду тракториста (а.с.79) Таким чином на підприємстві мало місце скорочення штату працівників.
При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.
Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.
Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення.
Роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника (постанова Верховного Суду від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17). Відтак, межі свободи вибору у контексті права на працю за п. 1 ст. 40 КЗпП України визначаються кваліфікаційними вимогами до посади, яким працівник має відповідати.
Тобто, в період з 14.12.2021 року по день звільнення позивача вакантні посади чи робота за відповідною професією чи спеціальністю, чи інша вакантна робота, яку позивач міг би виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, були відсутні на підприємстві, тому відповідач був позбавлений реальної можливості запропонувати їх та як наслідок працевлаштувати позивача. В даному випадку позивачем не надано жодного доказу на підтвердження його переважного права на залишення на роботі.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 з ініціативи власника з підстав скорочення чисельності штату працівників відбулося з дотриманням процедури, визначеної для цього КЗпП України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог про скасування наказу про звільнення позивача, поновлення на роботі та відповідно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні, у зв'язку з цим суд відмовляє у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76- 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Колективного підприємства по будівництву інженерних мереж № 6 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2023 року.
Суддя Н.О. Яценко