27 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 920/1142/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Баранця О. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання",
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Руденко М. А., Пономаренка Є. Ю., Барсук М. А.
від 17 січня 2023 року
за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»
до: 1) Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"
про стягнення 36 890 322,75 доларів США заборгованості за кредитом, 86 754 965,27 грн пені та 594 000,00 доларів США штрафу
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"
до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»
про визнання недійсним договору поруки та визнання поруки припиненою
16 лютого 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (далі по тексту - відповідач-2, скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17 січня 2023 року у справі № 920/1142/20.
Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначений відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 лютого 2023 року.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду встановила, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну (конкретні) підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Однак, зміст касаційної скарги відповідача-2, поданої до суду касаційної інстанції у цій справі, не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема частини сьомої статті 6 та частини п'ятої і шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, конкретно не зазначив у касаційній скарзі підставу (підстави) касаційного оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17 січня 2023 року у цій справі, передбачену (передбачені) частиною другою статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, на якій (яких) подається касаційна скарга.
За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи цю вимогу закону не зазначення скаржником у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття за такою касаційною скаргою касаційного провадження.
З огляду на викладене, перевіривши форму та зміст касаційної скарги відповідача-2, Верховний Суд, враховуючи принципи диспозитивності та рівності всіх сторін перед законом та судом, доходить висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи зазначений вище недолік.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Інформація щодо сплати судового збору та його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України міститься у програмі "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)", в якій надано доступ до реєстру підтверджень оплат із казначейства.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги скаржник на виконання вимог пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України додав до касаційної скарги копію дублікату квитанції до платіжної інструкції № 0.0.2862892571.1. від 16 лютого 2023 року про сплату судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17 січня 2023 року у справі № 920/1142/20 у розмірі 2 684,00 грн.
Однак, додана скаржником до касаційної скарги копія платіжного документу не засвідчена належним чином.
Крім того, перевіривши факт зарахування сплаченого відповідачем-2 судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суд установив, що станом на дату постановлення цієї ухвали в електронному реєстрі підтверджень оплат із органу Державної казначейської служби України про зарахування сум судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України відсутня інформація про зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України суми судового збору у розмірі 2 684,00 грн, сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» за квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.2862892571.1. від 16 лютого 2023 року.
З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає про те, що додана скаржником до касаційної скарги копія дублікату квитанції до платіжної інструкції № 0.0.2862892571.1. від 16 лютого 2023 року та відсутність доказів зарахування сплаченого за цим платіжним документом судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України у своїй сукупності не свідчать про належне виконання скаржником вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України щодо підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Отже, здійснивши перевірку форми та змісту касаційної скарги відповідача-2 на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи зазначені вище недоліки.
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини другої та десятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.
З огляду на викладене, враховуючи те, що касаційна скарга подана відповідачем-2 без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, ця касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме: протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу в новій редакції, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи (описи вкладення у поштові відправлення та чеки).
Крім того, скаржнику необхідно подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи, що підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги у встановлених законом порядку і розмірі, а саме: у розмірі 2 684,00 грн.
За змістом частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17 січня 2023 року у справі № 920/1142/20 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" усунути недоліки, встановлені у цій ухвалі у такий спосіб:
- надати касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи.
- надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 684,00 грн.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Баранець